Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Тіснота товариствам

Михайло Грушевський

Писали ми недавно (в № 11) про запитання в Державній Думі до міністерства про незаконне закривання робітничих товариств. Як можна було вперед угадати – не помогло їм. Товариш міністра внутрішніх справ, відповідаючи на запитання, пояснив, що правительство мусить боротися з професіональними товариствами, щоб з них не виходило противзаконних товариств. І зараз же потім прийшла звістка з Одеси, що там начальство закрило відразу вісім професіональних робітничих товариств, трохи не всі, які були. Потім з інших місць – з Москви, Іванова-Вознесенська й інших прийшли відомості про закриття товариств.

Правда, що не тільки робітничим прийшла тіснота – всяким товариствам. Одним не позволяють одкриватись, а відкриті закривають. В сенаті сими днями зібралось 42 жалоби на губернські «присутствия», що не дозволили товариства – не зарегістрували їх, без важних причин. А з другого боку – все нові звістки про закриття і всякі тісноти товариствам.

В Харкові старе і заслужене товариство грамотності, що здається – найгірші вже часи бачило на своїм віку, було запечатано – всі бібліотеки, школи, читальні його, скрізь трусили, шукали. Ну, таки обтрусивши, відкрили знову. А от у Одесі «Просвіти» спочатку книгарню закрили, а далі й зовсім цілу «Просвіту» сими днями закрито. Дарма, що велася та «Просвіта» дуже скромно, зовсім і не політикувала, не то що протизаконне що-небудь робила. Доти на неї одеська чорна сотня доноси писала, доки не закрито її.

Недобре се робиться, Боже мій, як недобре! Царське слово 17 жовтня (октября) обіцяло свободу товариств, та і як без неї буть? Се ж перше право, перва основа всякої роботи коло добра громадського! Всі добре бачили і тямлять, до чого добилася Росія без тої свободи. І от в попереднім номері писали ми, як уже й ті, що звичайно все за правительством потягають, кажуть, що не можна так далі – пропаде край, пропаде народ, бо вже до якого убожества дійшов, а ще й далі убожіє, а не поправляється! Яка темнота, яке убожество, яке нелюдське життя, все тільки убивства, крадіжки, все арешти та заслання, та кари смертельні.

Нема в нього виходу іншого, тільки самі люди повинні дбати про себе, про свою освіту і добробут, а для того єднатися в товариства і спілки.

І доки єсть закон 4 марта 1906 р. про товариства і союзи, доти треба користати з нього – яка б не була тіснота товариствам. Одне не пропустять, друге дозволять. Одне закриють, два других відкриються. І чи закриють, чи ні – поки закриють, таке кожде товариство зробить свою користь – привчить людей до гуртової роботи.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 10 грудня. – № 15. – С. 1-2. Підпис: М.Гр.

Подається за першодруком.

Писали ми недавно (в № 11) про запитання в Державній Думі… – див.: Грушевський М. Про робітничі товариства //Село. – 1909. – № 11. – С. 1-3.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 254.