Робітничі товариства
Михайло Грушевський
Попереднього разу говорили ми про селянські товариства і тішилися з того, що вони поширюються тепер на Україні. На жаль, не можна того ж сказати про товариства робітничі. Вони не тільки не поширюються, а навіть упадають через усякі перешкоди, пропадають, або ледве животіють.
Найбільше корисні і підхожі для робітника професійні товариства, то значить такі, де гуртуються робітники чи ремісники одного ремесла з якогось міста: скажім, слюсарі в одну спілку, столярі в другу. Такі товариства дуже корисні тим, що можуть охороняти своїх членів від якоїсь кривди від хазяїв чи від когось іншого, добиватися кращої плати та кращих обставин в роботі, помагати у всякій біді, рятувати у всякій пригоді та помагати просвічуватися й доходити всякого знання.
Окрім того, такі товариства, подібно як у селян – товариства хліборобські, багато можуть помагати робітникам до згуртування, щоб вести свою роботу самим, а не в хазяйських наймах.
З тих причин дуже варто було б, щоб робітничі, професійні товариства у нас поширювали якомога.
Вони й почали були ширитися, як їх можна стало засновувати по закону 4 марта 1906 р. про товариства і союзи. Устав такого товариства треба подавати до губернського «присутствия по делам об обществах и союзах», се «присутствие» затверджує устав або каже, що в нім треба змінити, і затверджує по тих змінах. Останніми часами часто доводиться чути, що сі «присутствия» задержують устав робітничих спілок. А дозволені закривають не тільки за політику, як-то кажуть, а навіть за поміч безробітним, за участь у забастовках тощо. Та проте не слід сим бентежитися. Слід таки закладати отсі робітничі товариства. Як залежуються в «присутствии» їх устави, то нагадувати про них, засновані вже товариства всякими способами підтримувати, а на місце закритих нові подавати на затвердження.
Де не можна, не вдається завести товариства робітничого професійного або робочої спілки (артілі), там можуть здатися товариства крамничні (потребительські) або гуртки просвітні. Товариські крамниці можуть добре удаватися, одначе, тільки там, де їх робітники можуть завести без того, щоб у них устрявали хазяєва: де робітники живуть собі осторонь і можуть вести їх самі тільки.
Про гуртки просвітні буде мова другим разом.
Примітки
Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 17 вересня. – № 3. – С. 1-2. Підпис: М.Г.
Подається за першодруком.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 239.