В єднанні сила
Михайло Грушевський
За кілька останніх літ на Україні дуже поширилися селянські товариства, або як їх тепер звуть по-ученому – кооперативи (слово се означає спілку, гурт, що спільно орудує справами). За два-три роки, наприклад, по Київщині заснувалося півтисячі товариських крамниць (потребительских обществ). До того ж числа добігають і різні сільські товариства на Полтавщині – крамничні, кредитові і хліборобські (сельскохозяйственные). По інших губерніях їх менше [Дивись числа в № 1, в статті «Сільська кооперація на Вкраїні і в Росії».], се правда; та треба сподіватися, що й там знайдуться охочі й тямущі люди, що зрозуміють велику користь сих товариств та поширять їх і там. Бо користь од них дуже велика, особливо під теперішній час; більша навіть, ніж може се здаватися.
Навіть найпростіші товариства, як крамничні та позичкові, дуже багато можуть помогти селянинові. Вони дають йому змогу добувати добрий крам дешево, діставати по дешевим цінам, а то і на борг всякий господарський припас, машини, насіння. Через них селяни можуть корисно вести продаж збіжжя (зерна) – добувати позичку під збіжжя, виждати добру ціну й продати в перші руки, минаючи дрібних скупщиків, що наживаються на селянах та не раз гірко обдурюють їх та собі в кишеню кладуть весь заробіток, що мав би припасти хліборобові [Див. про се статтю в № 1 «Як вигідніше селянам продавати свій хліб» і допис з Таранівки.].
Ще більше можуть зробити хліборобські товариства, як добре їх повести. У нас, приміром, селяни звичайно виснажуються на саме лиш збіжжя, і, тяжко працюючи, ледве проживають. Тим часом далеко більшу користь могли б мати, годуючи на своїм господарстві худобу, птицю і продаючи її, а також масло, сир, яйця й інші такі речі. Хліборобські товариства, а особливо спілки (союзы) зв’язані з сих товариств, помагають продавати се все в перші руки, з великою користю, за добру ціну, не по базарах або скупщикам, а відразу на вивіз в великі міста або за границю.
Такі товариства і спілки товариств можуть також дати змогу селянинові продати збіжжя не в зерні, а в переробленім виді: вони можуть заводити свої млини, винокурні, пивоварні, сахарні. Тим чином великі бариші, які беруть собі від селянського збіжжя різні купці і перекупці, заводчики, сахаровари, винокури, пивовари – все се могло б піти селянинові, і користь з його праці збільшилася б удвоє і більше против того, яку має він тепер, продаючи скупщику зерно, часто і за безцінь, як притисне біда.
Та се все тільки половина тої користі, яка йде від таких товариств і спілок. Не менше, а може, й більше важать вони у цілім житті народнім. Селяни, ведучи таке товариство – хоч се діло й не бозна-яке мудре, набираються багато розуму, привчаються до діловодства, рахування і дітей своїх привчають. Так би сказати – самі очі їх підіймаються од ріллі і одкриваються на широкий світ. Привчаються до гуртової роботи, до єднання, до спільного орудування справами. А се незвичайно важна річ.
Все, що люди зробили доброго, корисного, все здобули отсим умінням єднатися, працювати в спілці, вести справу гуртом. І той народ, у якого більше хисту, більше уміння до такої гуртової роботи, і живе краще і легше, в добробуті, в порядку. У нас через усяке лихоліття, яке прийшлося нашому народові пережити, сей хист і уміння дуже підупало. Люди зневірилися в гуртовій роботі, бо не вміють її наладити. Кажуть: «гуртове – чортове», або: «громада – великий чоловік, та дурний». І через те так у нас живеться злиденно, що люди йдуть одинцем, б’ються кождий як риба об лід, а гуртом узятися не вміють. І не покращає, поки люди того не навчаться. А навчаться не інакше, як втягаючися поволі до таких товариств, як отсе говорилося, та до товариств просвітніх, про які поговоримо іншим разом.
Примітка. Про те, як засновувати товариства хазяйствені, є добрі книжечки: М.Гехтер «Сільська кооперація», ціна 20 коп.; В. Доманицький «Товариські крамниці (потребительські товариства)», ціна 6 коп. Крім того, про се буде говоритись і в нашій часописі.
Примітки
Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 10 вересня. – № 2. – С. 1 – 2. Підпис: М.Г. Стаття написана між 4 і 5 вересня 1909 р. (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 рр. // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 297).
Подається за першодруком.
Дивись числа в № 1, в статті «Сільська кооперація на Вкраїні і в Росії» – див.: Григорович М. [Гехтер М.]. Сільська кооперація в Росії й на Вкраїні // Село. – 1909. – 3 вересня. – № 1. – С. 4.
Див. про се статтю в № 1… – див.: Григорович М. [Гехтер М.]. Як вигідніше селянам продавати свій хліб // Село. – 1909. – 3 вересня. – № 1. – С. 14.
…і допис з Таранівки… – див.: B.C. Допис. С.Таранівка Змієвського повіту на Харківщині (Прогавили ціну хліба) // Село. – 1909. – З вересня. – № 1. – С. 16.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 235 – 236.