Наші люди з карпатських сторін
Михайло Грушевський
В попереднім нумері розказано було, де живуть наші люди. В степовій та середній Україні, особливо ближче до Дніпра, життя наших людей дуже однакове – однаково вбираються, однаково хату і двір собі кладуть, однакові звичаї мають, а одміни між ними дуже невеликі. Тому тут така однаковість, бо люди тут багато разів переходили з місця на місце, переселялися з правого боку Дніпра на лівий і назад, з старих осель на степи, на слободи в Харківщину, на Воронежчину, на Кубань та Чорномор’я. Через те перемішувалися і більшої однаковості набирало тутешнє життя. В північній, лісовій Україні люди сиділи на місці, менше мішаючися та рухаючися, і тут більше одмін в житті людей наших. А ще більше їх в сторонах гірських, карпатських.
В Галичині теж люди менше переходили з місця на місце, а особливо в горах. В гірських сторонах люди скрізь живуть дуже окремішно, осібно. Часом дві сусідні долини не мають ніяких доріг одна з одної, не бачать людей звідти, і дуже різняться своїм життям. Найцікавіше і найбільше одмінне життя гуцулів, що живуть на границі Галичини, Буковини і Угорської України. Убираються вони зовсім не так, як по інших сторонах, і мода у тутешніх людей міняється дуже сильно.
Ніде на Україні люди не кохаються так в гарних уборах, та і взагалі у всім гарнім. Кожду річ гуцул прикрасить, вимережить, добере гарної краски. Ніде нема таких гарних майстрів до виробів з дерева, шкіри, міді. Без усякого хитрого струменту, трохи не голими руками виробляють вони такі прегарні речі, що хоч на яку виставку посилати. Тільки що тепер дуже біда їх присідає. Привикли жити без великої праці, як мали землю неміряну, випаси безкраї, ліси непробиті. Тепер же людей намножилося, а земельку поскуповували зайди різні, жиди тощо; лісів багато повирубували. Скрутно стає Гуцульщині, не знати як вона з того вийде. Гуцули.
На однім малюнку представлені два гуцули. Кождий спирається на топірець – гуцул усе з сокирою, а для виходу має топірець маленький. Один держить в руках довгу дерев’яну трубу, корою обплетену, – трембіта зветься. На ній грають – трембітають, пасучи вівці на горах. Як хто умре, то по йому теж трембітають. За широким поясом шкіряним – пістолі. Через плече на ремені торба, цяцькована бляшками. Шкода, що малюнок не кольоровий – побачили б, що штани темно-червоні, а свитка темна, або навпаки – свитка червоного сукна, а сподні темні. Онучі теж червоного сукна, жовтим вишивані. Бриль стяжкою золотою (позументовою) або мідяною обведений.
На двох інших образках сусіди гуцулів – на Покутті (в Галичині) і на Буковині. Вони мають багато подібного до гуцулів в житті своїм, але вже подобають більше до сусідніх людей з Поділля. Сторона тут багата, родюча: садять кукурудзу, тютюн, подекуди і виноград. Тільки пани велику дуже силу забрали, особливо поляки в Галичині. На Буковині легше: там пани здебільшого волохи, а всі чиновники німці. Там більше дбають про наших людей, і легше нашим людям жити.
Примітки
Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 15 жовтня. – № 7. – С. 4. Підпис: М.Грушевський. Стаття написана 6 жовтня 1909 р., про що свідчить запис у щоденнику М.Грушевського: «[…] написав дві статі для № 7 «Села»« (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 pp. // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 302). У цьому ж числі була опублікована інша згадана стаття «Просвітні товариства і гуртки».
Подається за першодруком.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 372 – 373.