Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / Популярні праці / Дума про Ганжу Андибера, гетьмана запорозького

Дума про Ганжу Андибера, гетьмана запорозького

Михайло Грушевський

Про стару нашу козаччину українську, про діла її та життя тодішнє, окрім різних історичних писань та документів, маємо прегарні пісні, зложені в тих же таки часах або дещо пізніше. їх складали наші співці народні, кобзарі та бандуристи, незвісні на ім’я. Співали їх у війську козацькім і по всій Україні, розносячи славу козацьких діл і пригод. З покоління в покоління передавали вони сі пісні своїм ученикам, і так дійшли вони до наших часів, як жива пам’ять народна про ті колишні часи. Ніхто їх тоді не друкував ані списував, тільки з минулого століття стали їх вчені люди збирати та видавати. Уперве видано одну таку пісню 90 літ тому.

Пісні сі мають свій особливий склад, одмінний од інших пісень, і звуться думами. Одні з них оповідають про боротьбу козацьку з турками й татарами та про неволю турецьку. Інші описують славні війни козацькі з поляками за часів Хмельницького.

Окремо стоїть прегарна дума про Ганжу Андибера, гетьмана запорозького. Вона повідає про внутрішній розділ, який з часом стався в самім козацтві. Козацтво вигнало з України Наддніпрянської і Задніпрянської (Київщини, Полтавщини і Чернігівщини) польських панів. Але скоро завелися нові, свої пани, з козацької старшини. Вони забули, що були такими ж козаками і тільки з вибору військового мали власть. Запаніли, загорнули собі землі, а людям, що осідали на тих землях, казали робити на себе різну роботу. Заводили потроху панщину, таку як за польських панів була, і навіть козаків повертали в своїх підданих. З тої старшини запанілої вийшло теперішнє панство задніпрянське, в Полтавщині і Чернігівщині: царі російські потім їм ті землі потвердили, і різний люд, що на тих землях сидів, за кріпаків їх признали.

І так нова неволя виросла на вільній землі козацькій.

Козацтво рядове, або чернь козацька, як її називали, дуже гнівалася на се не раз і підіймала повстання на ту старшину. Та й знаходилися люди, які таки умисно підіймали козаків на старшину та тим способом здобували собі високі уряди, скидаючи з них своїх супротивників. Особливо ненависть велика до старшини тої, до тих дуків-срібляників (багатирів) або ляхів свійських, була на Запоріжжі, на Січі, бо туди збігалися люди, що найвище любили свободу і над усе ненавиділи всяке поневолення.

Тому і в думі такий ватажок козаків-нетяг (бідних, незаможних) називається гетьманом запорозьким.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1909. – 1 жовтня. – № 5. – С. 4 – 5. Підпис: М.Грушевський. Стаття написана 25 вересня 1909 р. (Грушевський М. Щоденник 1904 – 1910 pp. // ЦДІАУК, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 301 зв.).

Подається за першодруком.

Стаття є коротким вступом до публікації «Думи про Феська Андибера» (с. 5 – 6).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 364 – 365.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 150

Модифіковано : 29.10.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.