Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / Популярні праці / Аскольдова могила

Аскольдова могила

Михайло Грушевський

На високім березі Дніпра, коло Печерської лаври, трошки вище від неї, розложилося київське кладовище, зване Аскольдовою могилою. Затишне, розкішне місце, а притім з ним в’яжуться старинні спогади, більше як тисячолітні. Тут мав бути похований київський князь Аскольд, убитий Олегом, і на його місце поставлена була церква св. Миколая, де тепер стоїть церква, круглобанна.

Аскольд – се найдавніший київський князь, про якого долетіла пам’ять до найдавніших київських літописців, що 800 – 900 літ тому складали свою «Повість временних літ, звідки пішла Руська земля» (себто Київська, бо Руссю звали тоді саме околицю Києва). Нічого, крім імені та тої могили його, не могли про нього розвідатися ті київські літописці. Наздогад притулили вони до нього, що то він з другим князем Діром ходили походом на Царгород (Константинополь) в 860 p.: греки записали в своїх книгах про сей похід, що приходила тоді Русь на Царгород, нагнала була великого страху, бо захопила місто несподівано. Патріарх з молитвою обносив ризу Богородиці по стінах, аби оборонила місто від напасті, і схопилася буря, й прогнала Русь з її човнами від міста. А потім сей руський князь охрестився.

Се була перша звістка, яку знайшли літописці наші і записали «звідки пішла Руська земля». Руською землею за тих часів звалася саме Україна. Аж потім се ім’я перейшло на московські сторони, а українців стали звати малоросами, а вони самі себе – українцями.

А про смерть Аскольда літописець або чув щось, або сам виміркував, що його вбив Олег разом з тим другим Діром – що прийшов нібито той Олег на Київ з Новгорода з військом, сховав військо в човнах, а сам удав, що то вони купці, йдуть до Царгорода і мають діло до Аскольда. А як Аскольд і Дір прийшли до нього, то тоді він дав знак своїм воякам, вискочили з засідки і вбили Аскольда і Діра. А Олег став князем в Києві.

Скільки в тім правди, тепер уже не можна вгадати, та, мабуть, небагато. Тоді, як літописці се списували, минуло вже років півтораста з тих часів, як той Аскольд міг вмерти. В Києві пам’ятали, що були такі князі: Аскольд, Дір, Олег, Ігор; про пізніших знали більше, але про тих найдавніших – тільки неясні спомини та оповідання, більше подібні до казок.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1910. – 27 травня. – № 21. – С. 4. Підпис: М.Грушевський.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 348 – 349.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 48

Модифіковано : 23.02.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.