Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Вступ

Михайло Грушевський

В серії найдавніших інвентарів, що я задумав опублікувати в «Записках», не чекаючи видання приготованої збірки інвентарів королівщин руських земель XVI в. [З них були видані: «Опись подільських замків 1494 р.» в VII т. «Записок [НТШ]»; «Опись Львівського замку 1495 р.» в XII томі; «Описі Перемиського староства 1494 і 1497 pp.» в XIX томі.], приходить тепер черга на Ратенське староство. Для нього в архіві Кор[онного] Скарбу маємо з початків XVI в. реєстри доходів від р. 1500 до 1510 і інвентар 1512 p., споряджений з нагоди передачі староства новому державцю Миколаю Філіповському. З них подаю я реєстр доходів 1500 p., доповнений з реєстрів дальших років (1501, 1502 і 1504, 1503 нема), з книги № 37 І відділу, та інвентар 1512 р. (з книги № 9 IX відділу); доповнення до реєстру подано під текстом.

Ратенське староство, зложене з двох волостей – Ратенської й Ветельської, тягнулося довгим поясом понад верхньою Прип’яттю (на 100 кілометрів майже), врізуючись клином в територию В[еликого] кн[язівства] Литовського, між Ковельське староство і Берестейську землю, зачисляючись до Холмської землі Польської Корони. Се було глухе Полісся, що ся називає, й се було причиною, що тут архаїчні форми суспільних відносин держались довше й міцніше, як деінде, а се надає тутешнім інвентарям особливий інтерес.

Дотепер мали-сьмо для сеї королівщини люстрацію 1564 p., видану в II т. VII ч. «Архива Юго-Западной России», крім того, є стара стаття кн[язя] Т.Любомирського в Bibliote-ці Warszaw-ській (1855, II): Starostwo Rateńskie. Wyjątek z historyi osad Wołoskich w Polsce. Своїм незвичайно інтересним змістом ся стаття віддавна звертала на себе увагу: очевидно було, що автор мав під рукою незвичайно цікаві матеріали, але використав їх по-журнальному – зрідка подав виїмки з документів; переважно ж переказав їх, що не можна зміркувати, де маємо звістки документів, а де комбінації автора, і се все без всяких ближчих пояснень про свої матеріали. Се все мусило дуже інтригувати спеціалістів, і між запитанням IX російського археологічного з’їзду стояло навіть питання про матеріали, на котрих опер свою розвідку Любомирський [Гдѣ находится любопытный материал, легший в основу статьи Т.Любомирского «Starostwo Rateńskie» – запитання д. Линниченка (IX археол[огический] съезд [Труды], 1893, с. 20); скільки знаю, на з’їзді ся справа не була вияснена.]. Ми можемо сказати тепер, що Любомирський користав з реєстрів 1500 – 1510 pp., правдоподібно – з інвентарів 1556 і 1592, люстрацій 1564 і 1569 pp., котрі й нам приступні тепер, але, окрім того, мав інші документи, – напр., листи з старостинської управи, що було б дуже інтересно мати в цілості, але де вони – того не знаємо.

Від суспільних і адміністраційних відносин Ратенського староства на початку XVI в. віє глибокою давниною: не в однім вони переносять нас аж у часи сформування Руської держави. Як у X віці мід, куниці й білки служили предметом податків. Від дворища в XVI віці давали ще по білці (aspergellus, byelka) – зовсім як в X в. «по бѣлей веверицѣ оть дыма»; «куниці» фігурували в виді різних спеціальних оплат; «лиси» теж служили «данню». Мід ще грав важну ролю, як колись в X в.; давався він під різними титулами: давали мід липовий, потім мід осінній або мід данний, мід як еквівалент різних спеціальних податків і т. ін.

Полюддя, про котре оповідає нам в середині X в. Константин Порфірородний, заховало до XVI в. і своє ім’я, і своє значення: його толкують термінами: поклін, пошта, стація, а як поясняє люстрація 1564 р. (с. 280): «Полюддя з давніх часів дають на поклін підстарості в певних часах, як він приїздить до них на грунт». Mutatis mutandis [до певної міри] се дуже близько відповідає практиці X в. Полюддя давали з поодиноких господарств часом медом, часом грошима. Між іншими податками звертає увагу на себе своєю стилізацією poczerewczizna, або, як поясняє реєстр 1510 p.: poczerewczizna, pobrzuchowszczyzna, ius primae noctis [право першої ночі], інв[ентар] 1556 p. – poczerewczizny gdy się kto żeni, а люстр[ація] 1569 p.: gdi ktori człowiek tak1 wiarę z wdową albo zdziewką chczal myeskacz – без шлюбу; се те, що звичайно зветься по інших руських королівщинах «poiemszczyzna».

Господарською і податковою одиницею було дворище; інвентар 1512 р. все вичисляє incolae areales, exceptis simul commorantibus; в реєстрах 1500 – 1501 pp. ми знаходимо й деякі вказівки щодо складу сих дворищ: се часом близькі свояки, вичисляються, напр., Maslo cum sua progenie, Syekerczycy quatuor fratres, Stepan Lythwynowycz cum fratribus met quintus; часом дальші свояки чи зовсім чужі люде, спільники: напр., Неліпеч Данилович і Юрко Хомичич складають одно дворище, або Charyton cum suo polownyk Koczanko, Iosko Pyetuchowycz cum suis polownyky. Траплялись, одначе, і поділи вужчої родини й розділи дворища, напр.: осібно сидить Artym Olyssyeyowycz і осібно Horost Wassyl frater Artymyecz; або осібно Pyetuch і осібно Iosko Pyetuchowycz; Iurko Pyerkowycz cum Hrynyecz платять деякі податки разом (властиво – спільно давали вони, як видно, тільки «daciam» – медову дань), а деякі податки Hrynyecz Iurko collega платить осібно, і также осібно платив, очевидно, й Юрко, і т. ін.

Стрічаємо і таке, що господар входить спільником в склад одного дворища, а з іншими спільниками тримає інше дворище і з нього осібно платить. В реєстрі Ветельської волості 1512 р. ми бачимо й спеціальний податок – pochlebne, що мінявся відповідно числу самостійних господарств на дворищі: коли батько, поясняє реєстр, маючи кількох синів, розділить між ними господарство, то й сей податок зростає, або, як люстр[ація] 1564 р. поясняє, – він береться od tich, ktorzi szie na szwe gospodarstwo od oyczow odlączili (c. 309).

Села всі сиділи, по тодішній термінології, на руськім праві; поміру грунтів ані було чути; податки не нормувались якимись однаковими нормами і різнились для поодиноких господарств; виїмок становило село Самаровичі, де існував, замість різнорідних даней і робіт, один однаковий чинш. Податки, взагалі дуже різнорідні й численні, мінялись для поодиноких сіл; крім всяких натуралій маємо ряд таких грошових оплат натуралій і услуг, як бобровниче (to iest dochodu z błot – інв[ентар] 1556 p.), огорожне, возчениче (замісь повозу) і ін.; число їх все зростало: прибували податки замість червцю, замість яструба, замість великодніх яєць і т. ін.

Панщини регулярної, очевидно, ще не було; інв[ентар] 1512 р. про Ратенську волость каже, що тутешні люди «мають зорати і зробити (засіяти) поле і зібрати урожай до фільварку», про Ветельську: мають з усіх замкових сіножатей зібрати сіно до замку, ходити з підводами куди треба буде, будувати і направляти замок та звозити дерево своїм коштом. Судячи по описі замкового фільварку в тім же інвентарі, господарство на нім велося невелике, й сі фільварчані роботи не повинні були зайняти багато часу: можна думати, що того було кілька день до року. Знаємо пізніший інвентар – 1556 p., коли вже фільварчане господарство було більше (з’явився вже другий фільварок), але й він не знає ще тижневої панщини, тільки для більшості сіл знає ту загальну роботу: повинні управити ріллю, засіяти, зжати і звезти, а для замку возити дерево і що треба; в деяких інших селах згадуються тільки різні служби: возити повоз і збіжжя до млина; або – робити і возити до замку драниці, возити до замку глину, направляти греблю, їздити з підводами до Любліна і т. ін.

Годиться, крім того, запримітити кілька боярських і служебних родин в сих описях, а нарешті й історичну звістку: що татари під час свого нападу на Берестя 1500 р. спалили кілька сіл і в Ратенській волості.


Примітки

…не чекаючи видання приготованої збірки інвентарів королівщин руських земель XVI в. – проект не був реалізований, див. примітку до статті «Опись Львівського замку р. 1495».

з нагоди передачі староства новому державцю Миколаю Філіповському – коронний чашник, краківський бурграбій; у 1513 р. відступив Тенчинському Ратненське староство, яке тримав в оренді («державі») (ВопіесkіA. Herbarz polski. – Warszawa, 1902. – Т. V. – S. 282).

з реєстрів дальших років (1501, 1502 і 1504, 1503 нема), з книги № 371 відділу, та інвентар 1512 р. (з книги № 9IX відділу – сучасні архівні легенди документів: AGAD. – Archiwum Skarbu Koronnego. – Oddz. I. Ks. 37; Oddz. IX. Ks. 9.

… люстрацію 1564 p., видану в II т. VII ч. «Архива Юго-Западной России – див.: Архив Юго-Западной России. – К., 1890. – Ч. 7. – Т. 2. – С. 272-320.

Т.Любомирськогов Bibliote-ці Warszaw-ській (1855, II): Starostwo Rateńskie. Wyjątek z historyі osad Wołoskich w Polsce – Тадеуш Любомирський (Tadeusz Lubomirski) – польський історик, археограф, краєзнавець (1826 – 1908). У своєму некролозі, опублікованому у 1908 р., М.Грушевський писав про нього як про одного з найвизначніших представників польської «органічної праці, що започатковував кредитні інституції, професійні організації, недільні школи, писав фахові підручники для ремісників тощо (Грушевський М. Кн. Ян-Тадеуш Любомірський // ЗНТШ. – Львів, 1908. – Т. LXXXIV. – С. 183 – 184). Ніхто з істориків і досі не виявив в цілості ті цікаві матеріали, що лягли в основу статті Т.Любомирського (Ратнівщина. – С. 25 – 26).

з інвентарів 1556 і 1592 – інвентарі Ратнівського староства XVI ст. див.: AGAD. – Archiwum Skarbu Koronnego. – Оddz. LVI. Ks. R 2843; Ks. R 2844.

люстрацій 1564 і 1569 pp. – див. публікації: Архив Юго-Западной России. – К., 1890. – Ч. 7. – Т. 2. – С. 272 – 320; Lustracja województw ruskiego, podolskiego і bełskiego 1564-1565. – Warszawa, 1992. – Т. 1. – S. 61-84 (люстрація 1565 р.); Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1903. – Т. 7. – С. 43 – 61 (люстрація 1570 p.).

Полюддя, про котре оповідає нам в середині X в. Константин Порфірородний – коментар М.Грушевського зі згадкою про полюддя у його праці «Виїмки з жерел до історії України-Руси».

на руськім праві – про руське право див. коментар: Грушевський М. Твори у 50 томах. – Львів, 2003. – С. 500.

поміру грунтів ані було чути – йдеться про введення в дію «Устави про волоки (1557 р.).

Податки, взагалі дуже різнорідні й численні… бобровниче (to iest dochodu z błot інв[ентар] 1556 p.), огорожне, возчениче… – у достатньо великому переліку назв податків, данин та повинностей немає більшості із згаданих М.Грушевським (ZajdaA. Nazwy staropolskich powinności feudalnych danin і opłat (do 1600 roku). – Warszawa; Kraków, 1979. – S. 88 – 207), що ще раз засвідчує архаїчність суспільних відносин на Ратненщині.

татари під час свого нападу на Берестя 1500 р. спалили кілька сіл і в Ратенській волості – Іван Франко у розвідці, опублікованій після його смерті, висловив думку, базовану на співставленні даних польських хроністів, про 1499 р. як рік нападу татар (Франко І. Пісня про Коваленка // Зібрання творів у п’ятдесяти томах. – К., 1984. – Т. 42. – С. 425 – 426). Про 1499 р. як рік двох татарських нападів писав і сучасний дослідник (Дзира Я. Татарсько-турецькі напади на Україну XIII – XVI ст. за хроніками Бєльських та Стрийков-ського // Український історико-географічний збірник. – К., 1971. – Вип. 1. – С. 92).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 259 – 261.