[Рец.] Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию

Михайло Грушевський

Пер[евод] Г.Муркоса, выпуск второй. (От Днестра до Москвы), Москва, 1897, ст. VI+202 (відбитка з "Чтений Москов[ского] общества ист[ории] и древн[остей] [российских]")

Другий зошит сього видання містить в собі найбільш інтересну для нас частину подорожі п[реподобного] Макарія – подорож по Україні від Рашкова на Дністрі до Путивля, через Умань, Київ і Прилуки літом 1654 р. Досі якось вона не знайшла ще відповідного місця між джерелами української історії, тим часом се джерело першорядне, що не має [в] собі іншого рівного для історії українського побуту і культури XVII в. З ним можемо порівнювати тільки Боплана, але він далеко бідніший.

Історичні екскурси і пояснення автора сієї подорожі – архідиякона Павла переважно не мають вартості, бо занадто загальні і повні помилок, але його побутові звістки, описи того, що він бачив на власні очі, переважно дуже докладні і важні. Інтересні дуже деталічні описи церковних обрядів, церков і їх устрою, особливо ікон, – переклад д[обродія] Муркоса дає кілька цілком нових, поминених попереднім перекладчиком Бельфуром, як описи великої печерської церкви і св[ятої] Софії, ще більше інтересні – побутові подробиці – ноша, їда, господарство, обстанова життя.

Україна взагалі зробила дуже миле враження на сирійського клірика – своєю культурністю. Він із здивуванням говорить про широке розповсюднення письменності між народом, про школи і шпиталі, про зручність українських малярів, що змодифікували візантійську традицію західними впливами, про співолюбність і гарний спів, про побожність і моральність народу.

«В цілій Руській, себто козацькій, землі (Павло зве українців русинами, а великоросіян московитами) ми запримітили дивний і гарний факт: всі вони, за малими винятками, навіть більшість їх жінок і дочок, уміють читати й знають порядок церковних служб і церковні співи; священики вчать сиріт і не дають їм тинятись неуками по улицях»;

школярі ходять по хатах і співають духовні канти, а за се дістають гроші або різні припаси і тим удержуються під час науки, «через се то більшість їх письменні (с. 2, пор[івняй зі сторінкою] 15).

«В цілій козацькій землі, в кождім місті і в кождім селі, при кінці греблі або в середині міста побудовані хати для бідних і сиріт, де вони мають пристановище; на сих хатах зверху багато ікон; хто заходить до хати, дає милостиню» (с. 94) і т[аке] і[нше].

Але, що особливо інтересно і може бути несподіваним при досить розповсюднених, в певних сферах поглядах на Хмельниччину, як на часи здичіння, – се примітки Павла, що сей культурний розвій українського народу показав себе, особливо останніми роками, за Хмельницького.

«Число письменних особливо збільшилось від Хмельницького (дай, Боже, йому довгого віку), що визволив сі краї й увільнив сі мільйони незчисленних православних від кормиги ворогів віри, проклятих ляхів» (с. 2).

Головна маса церков була побудована за часи повстання (с. 16): «побудували церкви, поробили гарні ікони, чесні і святі іконостаси і корогви з хрестами»; церкви одна ліпша як друга, «навіть сільські церкви одна одної ліпші». «Люди стали голосно заявляти свою віру з новою енергією і віддались з особливим запалом науці, читанню і гарному церковному співу» (с. 28), Повиганявши польських панів, народ поділив їх грунти і почав обробляти займанщини під ріллю на місцях колишніх лісів (с. 15, 29). Як бачимо, великий рух народний не був вибухом диких інстинктів, а загальним повищенням народного життя.

Треба піднести той важний факт, що подорож Макарія є, властиво, одиноким голосом сучасника, самовидця, вповні прихильного Хмельниччині; сей суб'єктивний настрій автора повинні ми пам’ятати при оцінці його оповідань, але, з другого боку, й по перецідженню через решето критики з них багато зістається такого, що не в однім поправляє перечорнений образ сих часів.

З історичних відомостей, полишивши на боці різні похибки, можна занотувати й дещо цікаве: н[а]пр[иклад], поголоска, записана, очевидно, з українського джерела, що Хмельницький своє повстання робив за порозумінням з королем, для знесення панської анархії (с. 10), образ сієї самої анархії, що є відгомоном українських поглядів на польську конституцію (с. 7), про великодню різню, зчинену поляками 1654 р. (с. 15 і далі), про посольство шведської королеви (с. 65–66).

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 23-24. – Кн. 3-4. – С. 12 – 13 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАК України. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 234, арк. 195–200. Підпис: М.Грушевський.

Цій рецензії передувала рецензія С.Томашівського на перший випуск «Путешествия» (с. 9–12).

Муркос Георгій Абрамович (1846-1911) – арабо-сирійський церковний діяч, перекладач.

…п[реподобного] Макарія – часи патріархії антиохійського патріарха Макарія III – (1647–1672). Патріарх багато співробітничав з російською церквою. Тут йдеться про його велику подорож у 1652–1659 pp. до Дунайських князівств, України та Московської держави за грошовою допомогою.

З ним можено порівнювати тільки Боплана… – Гійом Лавассер де Бо-план (Guillaume Le Vasseur de Beauplan) (6л. 1600–1673) – французький інженер, що перебував у 30–40-х pp. XVII ст. на Україні. Залишив цікавий опис та низку мап (Guillaume Le Vasseur de Beauplan. Description d'Ukranie, qui sont plusieurs provinces du Royaume de Pologne. Contenues depuis les confins de la Moscovie, insques aux limites de la Transilvanie. Ensemble leurs moeurs, facons de viures, et de faire la Guerre. Par le Sieur de Beauplan. – A Rouen, Chez Jacques Cailloue, 1660). Див.: Боплан Г.Л. де. Опис України, кількох провінцій Королівства Польського, що тягнуться від кордонів Московії до границь Трансильванії, разом з їхніми звичаями, способом життя і ведення воєн. – К.; Кембрідж (Мас), 1990; Боплан і Україна: Зб. наук, праць.– Львів, 1998.

…архідиякона Павла – йдеться про сина патріарха Макарія – Павла Алеппського (1627–бл. 1670), архідиякона із міста Алеппо в Сирії, який здійснив подорож разом із батьком у 1652–1659 pp. та описав її. Ці записки арабською мовою стали важливим джерелом для історії Східної Європи.

…переклад д[обродія] Муркоса дає кілька цілком нових, полишених попереднім перекладчиком Бельфуром… – йдеться про англійський переклад Бельфура, використаний для публікації: Благово Д.Д. Путешествие антиохийского патриарха Макария в Россию в половине XVII века, описанное спутником его архидиаконом Павлом Алеппским на арабском языке // ЧОИДР. – 1875. – Кн. 4. – С. 1 – 20; 1876. – Кн. 1. – С. 21 – 68.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 279 – 280.