Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

8. Загородники

Михайло Грушевський

В вищесказанім не раз була мова про верству загородників, випадає тепер ближче застановитися коло них. Як сказано було, при кінці XV в. ми їх, властиво, як не бачимо: є в селі Гійську один загородник, він платив з обійстя (de orto) 6 гр., але заразом тримав і півдворища тяглого, з нього платив осібне і відбував панщину. Та ще є категорія перемиських передміщан-загородників:ortulani dicti psarcze і ortulani subcastrenses alii, що платили чинші і відбували панщину, або заміняли її вищим чиншем. По селах загородницька верства розвивається вже в XVI в., і то в селах русько-німецького права: в селах волоського права їх нема ніде. Швидкий зріст сієї верстви в середині XVI в. виказано вище: протягом 12-ти років в тих 18 селах, з яких мали ми відомості з 1553 і 1565 p., число загородників зросло на 133%. Додавши до того відомості з решти сіл, заведених в люстр[ації] 1565 p.:

Тяглих Загородників
Пекуличі 36 -
Мостиське передм[істя] 32 -
Гійсько (1565) - 20
Ляшки 35 3
Титова Воля 41 -
Годиня 10 8

маємо загальне число загородників 172, що на 678 тяглих господарств дає 1:4, число розмірно велике (з інших оглянутих нами староств близько підходить до сього лише Галицьке староство), і, як бачили ми, – воно стало прибирати більші розміри в серед[ині] XVI в.

Обов’язки загородників – як звичайно: панщина або чинш сам один чи сполучений з панщиною. При порівняннях бракує нам такої одиниці, якою для тяглих господарств служить лан: ґрунти загородників могли бути дуже неоднакові, подекуди вони мали кусники ріллі; все се значно утруднює справу. Можна порівняти лише датки й обов’язки з загородницького господарства взагалі.

В кількох селах маємо дводенну панщину на фільварку (Попівці, Шегині, Поздяч), в однім – одноденну (Циків); в інших загальні означення: «роблять на фільварку, що буде треба, коли їм скажуть» (Сарни, с. 116), «повинні робити пішо, коли їм скажуть» (Медика, с. 100), poslugę czinią (Ляшки, с. 110); в Бортятині (с. 114): пасуть худобу, що заганяють з Мостиськ».

В с.Годині деякі загородники давали по 48 гр. чиншу і не робили нічого, знов інші лише робили на фільварку, без чиншу (с. 120). Таким чином, тут загородницька робота цінилась на 48 гр.; оцінка дуже виїмково висока!

В с.Коровниках деякі загородники платили по 6 гр. і робили на замковій білильні; інші платили по 12 гр., а один – 30 гр., їх натомість обернули до повсечасної роботи ( nа robotę ustawiczną ) до білильні; отже, тут повсечасна робота заступила чинш 12 і 30 гр., але, може, загородники щось дістали до того?

Шестигрошовий чинш загородників був досить розповсюджений, стрічаємо його в кількох селах (Ольшани, Гійсько, Селисько); ще частіше 12-грошовий (Мальнів, Мальнівська Воля, Соколя, Чернява, Засяння); в поодиноких селах маємо 5-, 10-, 16-грошовий для всіх чинш (Ольшани, Ясманичі, Рудники). Одначе бували й неоднакові чинші в тім самім селі (Мальнів, Засяння, Коровники), що залежало або від неоднакової панщини, або – ще скорше – від неоднакової великості ґрунтів.

На тім тим часом кінчаю.


Примітки

… подекуди вони мали кусники ріллі… – згідно з даними інвентарю 1542 р. у Медиці загородники мали лише городи [Arłamowski К. Klucz medycki… – S. 149].

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 318 – 320.