Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

2. Селянське землеволодіння

Михайло Грушевський

Околиці Перемишля, країна над Вишнею, Сяном і В’ягром, – ключі Дев’ятчицький, Медицький, Мостиський і Гійський, були залюднені густо і віддавна. Видко, залюднення дійшло вже давно до нормального для тодішніх економічних обставин стану і поступало дуже мало. Маючи під руками кілька описей тих самих сіл з кінця XV в. (1494 – 1497) і другої половини XVI (1565), бачимо, що в деяких селах за сі сімдесят літ число господарств зісталось цілком те саме. Напр[иклад], в с. Пекуличах 1494 р. було 36 господарів, стільки їх було і в 1565 p.; в Маковій 1497 р. на 13 дворищах сиділо 26 господарств, в р. 1565 на 12 ланах 24 господарства.

В інших число осадників зростає, але число тяглих помножується дуже слабо, витворюється і зростає верства малоземельних – загородників, що мали самі обійстя і лише часом маленькі кусники поля, отже, зростає число осадників майже без розширення площі господарської культури; число тяглих господарств, де воно зростає, зростає не через розширення, а через дроблення вже готових ґрунтів. Побільшення площі господарської культури взагалі тут цілком незначне або й цілком ніяке, тяглі господарства множаться дробленням, а головно зростає число загородників, цілком майже незнаних в сих селах при кінці XV в.

Напр., в Вишатичах 1497 р. було 51 тягле господарство, що мало під собою 22½ ланів і два неміряні кусні («обшари»), в р. 1565 було 59 господарств, але на тих самих 22½ ланів; надвишка утворилась роздробленням, помноженням чвертьланових господарств. В Коровниках 1494 – 1497 pp. було 8 тяглих господарств на 7½ дворищ, в 1553 р. було 12 вже на півланах (отже, 6 ланів!) і 5 загородників, в 1565 р. не змінилось число тяглих господарств, але число загородників побільшилось до 9. Село Засяння в 1497 р. мало 41 тягле господарство на яких 22 ланах, стільки ж було їх і в 1553 p., але, крім них, бачимо вже 11 загородників, в 1565 р. маємо 40 тяглих і 14 загородників, і люстрація числить під тяглими лише 201/6 ланів. В Шегинях 1497 р. було два тяглі господарі, що сиділи на однім спільнім дворищі, і три служебні, що мали під собою 1½ дворища; 1553 р. було 8 тяглих господарств і 11 загородників, в 1565 р. 5 тяглих і 24 загородники!

Візьмемо ще кілька прикладів. В Медиці 1497 р. було 27 тяглих господарств і 4 служебні, що мали під собою разом 16½ дворищ, крім того, кілька було порожніх [2 половини дворища і 3 ґрунти неозначені, що могли бути теж півдворищами, отже, разом, може, 2½]; в 1565 р. було 36 «затяжних», 3 слуги і 15 загородників; ґрунти, очевидно, зістались без переміни: описі 1553 і 1565 pp. не вміють їх обрахувати на лани (osziadlich па ploszach – с. 100), але то були більш-менш однакові ґрунти, бо платилось з них рівно, і, порівнявши їх число з числом півдворищ 1497 p., побачимо, що воно лишилось без переміни [Може бути непевність на 1 – 2 дворища; як прийняти, що в 1497 р. порожніх було 2½, а слуги 1565 р. сиділи на однакових ґрунтах з затяжними, то ріжниці буде 1 ґрунт = ½ дворища], значить по обсадженню спустілих дворищ 1497 р. дальше осаджувано загородників.

В Ольшанах 1497 р. було 16 тяглих господарств на 15 дворищах; виключивши 1 дворище, де сиділо два господарі, решта мало цілі дворища; 1553 р. було 14 господарів на півланах і 10 на поодиноких куснях ґрунту («обшарах») і 5 загородників; 1565 р. було 20 господарів на півланах, 5 на обшарах і 7 загородників, господарі мали під собою ті ж 15 дворищ, що, значить, поділились вже між 25 господарями, і, крім того, з’явилась значна категорія загородників [Порівняння відомостей про се село показує, що дворище кінця XV в. було рівне ланові: 5 обшарів 1553 p., що платили коло 94 золотих чиншу, становлять (по люстрації 1565 р.) 3 лани; зісталось 5 обшарів, що платили 160 гр. і відповідно до сього становили б яких 5 ланів; отже, всього було 15 ланів, тимчасом як в 1497 маємо 15 дворищ]. Тут, значить, помноження осадників іде без найменшого розширення простороні ріллі.

В інших селах бачимо деяке розширення площ і господарства, але воно далеко не дорівнює помноженню господарств. Напр[иклад], в Ясманичах 1497 р. бачимо 22 тяглих на 11 дворищах, а 3½ дворищ було порожніх, спустілих; в 1553 р. було 31 тяглий і 5 загородників [Інвентар 1553 р. каже, що люди сидять на чвертках, се, очевидно, помилка, як порівняти число господарств і податки з люстр[ації] 1565 p.: має бути – на півланах], в 1565 р. – 33 тяглих і 11 загородників, всього ґрунту під господарями 16½ ланів. Отже, й тут витворялись головно загородницькі господарства, а площа обробленого ґрунту побільшилась дуже незначно – на яких два лани=дворища. В Цикові 1497 p. було 6 тяглих, що сиділи на яких 4 (чи трошки більше) дворищах, в 1565 р. було 14 тяглих і 4 загородники, але всього ланів було 5. Одиноке село в сій околиці, де з помноженням тяглих господарств збільшилася значно й площа обробленої землі – се Брилинці, де число тяглих господарств зростає з 15 (1497) на 34, а число дворищ-ланів з 7½ на 17½.

Спеціальну долю мала селянська господарка в селі Гійську. 1497 р. було тут 16 тяглих господарств на цілих дворищах і два на півдворищах; в 1553 р. було 36 тяглих господарів, що сиділи (крім одного цілодворищного) на півдворищах (отже, 18½), але, крім того, мали додатки ( mercenae (обшари)), судячи по чиншу і люстрації 1565 р. було тих додатків 4 – 5 дворищ=ланів) [Тут знову дворище=лану: в 1565 р. було 24½ ланів, в 1553 р. було 18½ дворищ + обшари, що платили чинш, рівний чиншеві 5 дворищ (вивести їх число з величини сього чиншу цілком, напевне, не можна, для того може бути якась непевність в 1 – 2 дворищах)]: очевидно, се «новорозроблені» і обернені під поле ґрунти, та було ще 3 загородники.

Але новий староста (краківський каштелян Мартин Зборовський) [Люстрація зве його вже лише каштеляном краківським; очевидно, се Зборовський, що по Несецькому вмер в тім же 1565 p.] по тодішній термінології «поскуповував тих селян», себто сплатив їм певну суму за їх ґрунти, і обернув сю землю на фільварок, «а самих осадив на обійстях» ( zagroda) . Аюстрація каже, що се сталось через самих селян (yz szami do tego dałi prziczinę), але воно, розуміється, могло статись хіба лише проти волі селян. Лише частина селян по сій реформі зісталась, – половина, може й більша, вийшла з села: по люстрації 1565 р. було загородників 20, що мали і «потроху ріллі»; решта, очевидно, пішла шукати нових осад [Люстрація (с. 120) каже, що було тут до скуплі 63 kmieczi osziadlich. Порівнявши се з інв[ентарем] 1553 р., я цілком певний, що тут помилка – замість 36, зрештою, ревізорам не було важно, скільки було тут селян давніше, і легко могли помилитись].

Про щось подібне можемо догадуватись і в вищезгаданім селі Шегинях, де між 1553 і 1565 pp. упало число тяглих господарств (з 8 на 5) і сильно зросло число загородників (з 11 на 24).

Підраховуючи відомості 1497 і 1565 pp. для сієї околиці взагалі, дістаємо ось яке порівняння числа господарств і ланів:

Господарства Лани-дворища
1497 1565
Тяглі і служебні Тяглі і служебні загородники 1497 1565
Засяння 41 40 14 коло 22 л. 201/6
Пекуличі 36 36 коло 24 л. 225/12
Вишатичі 51 59 коло 23 [л.] коло 23
Циків 6 14 4 коло 4 [дв.] 5
Ольшани 16 25 7 15 дв. 15
Гійсько 18 36 [До переводу на загороди (відомості 1552 і 1565 pp.)] 3 17 дв. 18½
Коровники 8 12 9 7½ дв. 6 [Інв[ентар] 1553 р]
Ясманичі 22 33 11 11 дв.+3½ порож. 16½
Медика 31 39 15 16½дв. + коло 2½ порож. коло 19½ [Про ґрунти в Медиці й Ольшанах див. вище (с. 291 – 292)]
Шегині 5 5 24 2½ дв. неозначено
Брилинці Руські [Село «волоське»] 7 16 3½ [дв.] 8
[Брилинці] Волоські [Село «волоське»] 8 18 4дв.
Макова 26 24 13 дв. 12

Поминувши Шегині (бо не маємо числа ланів 1553 – 1565 pp.) і Брилинці, що становлять виїмок, дістаємо ось які числа в сих 10 селах: 1497 р. було 255 тяглих і служебних господарств, 1565 р. – 318 і загородників 59; під ними було 1497 р. дворищ-ланів 145 + покинених 6, 1565 р. – 158. Отже, надвишка ланів незвичайно мала – 13, а властиво, 7 (5%), бо порожні лани були оброблені й лише на якийсь час зістались без ґазди. Надвишка господарств – 63 тяглих і 59 загородницьких з’явилась головно через роздроблення старих ґрунтів і осадження сільського пролетаріату – малоземельних загородників. Але й роздроблення ґрунтів ішло дуже поволі; в 1565 р. в сих селах пересічно припадало на господарство ½ лану (0,497), в 1497 р. небагато більше як половина лану-дворища (0,569). Вже тоді (1497 р.) переважали господарства пів-дворищні (або півланові), хоч немало ще було й ціло дворищних, але були вже й третини й чвертки [Півдворищні – в Ясманичах (всі), Медика (лише два цілодворищні, решта на півдворищі або вдвох на дворищі), Шегині (всі), Брилинці Руські (всі), в Ольшанах (лише три по третині), в Цикові (півланові і по три чверті), в Засянні й Вишатичах півланові переважають, хоч є й ланові, й чверті; в Пекуличах середній участок – півлан до трьох чверток. Цілодворищні господарства панували в Коровниках (лише 1 півдворищне) і Гійську (де на 16 цілодворищних було два півдворищних)]. Отже, процес роздроблення ґрунтів за сі 70 літ з’їв, взагалі кажучи, головно ту надвишку над півланом, яка була при кінці XV в.; надвишка тяглих господарств потребувала від старих ґаздівств лише несповна 20 ланів. Розуміється, се для натурального приросту людності за 2 покоління незвичайно мало! Натомість почали витворятись загородницькі господарства.

Півланове господарство панує не лише в сих селах, а й взагалі в сій околиці в середині XVI в. До переглянутих сіл можна додати ще цілий ряд інших (про які маємо відомості лише з середини XVI в.), де переважав або виключно був лише півлановий ґрунт, напр[иклад], с.Рудники (с. 108) – на 8 3/4 ланів сидять 16 тяглих і 1 загородник [з того – 10 півланових, 3 по 3/4 лану, 3 – по 3 3/8], в Мальнові (с. 111) на 29 тяглих (на 14 3/4 ланів) 28 сидять на півланах, крім того, 17 загородників; в Мальнівській Волі на 19 тяглих господарств 17 на півланах, крім того, 3 загородники; в Соколій (с. 114) 40 господарств на 20 ланах (всі на півланах – інв[ентар] 1553 р.), крім того, 10 загородників; в Черняві (с. 117) 29 господарств на 14½ ланів (всі на півланах), крім того, 8 загородників. Подібне бачимо і в кількох селах волоського права в сій околиці: в Брилинцях Волоських (с. 123) 18 господарств на 9½ ланів (двоє лише по3/4), в Тисовій 40 госп[одарств] на 20 лан[ах] (всі на півланах). Підрахувавши числа тих сіл, де ми маємо величину ґрунтів [Окрім вищепорахованих 12-ти, ще: передмістя Мостиська, Попівці, Поздяч, Рудники, Ляшки, Мальнів, Мальнівська Воля, Соколя, Сарни, Чернява, Титова Воля, Бортятин, Тисова, Ямна. Сюди можна було б додати ще с.Моранці, але оповідання про нього люстрації (с. 169 – 170) дає непевність – чи маємо числити тутешні селянські ґрунти на півлани чи на чвертки? Люстрація говорить, що селяни сидять на чвертках, але з неї ж виходить, що в другім полі селянин має друге стільки ж [Жерела… – Т II. – С. 160,170]], маємо в 26 селах на 361 лану 707 тяглих господарств, отже, трошки більше як по півлану на господарство (0,51).

Треба додати, що, осаджуючи наново села на волоськім праві на підгір’ї, старостинська адміністрація й тут переводить півлановий тип господарств.

Порівнюючи відомості з 1563 і 1565 pp., бачимо, що число тяглих господарств, взагалі кажучи, не зростає, зате швидко росте число загородників; варто порівняти сі числа:

Тяглі Загородники
1553 1565 1553 1565
Засяння 41 40 11 14
Вишатичі 58 59
Циків 16 14 4
Ольшани 24 25 5 7
Коровники 12 12 5 5
Ясманичі 31 33 5 11
Медика 37 39 15 15
Шегині 8 5 11 24
Брилинці 35 34
Макова 26 24
Селисько 16 16 4 10
Попівці 8 12 5
Поздяч 8 30 1
Рудники 14 16 1 17
Мальнів 30 29 1 3
Мальнівська Воля 21 19 10
Соколя 40 40 2 4
Сарни 32 31 4
Чернява 29 29 6 8
Бортятин 19 19 5
Тисова 40 40

Отже, з сього 21 села лише в двох зросло число тяглих господарств, але обидва мали свої спеціальні причини: в Попівцях повтікало було перед ревізією 1553 р. кілька селян (6) , щодо Поздяча, то тут мусила вчинити якусь надзвичайну «новину» старостинська адміністрація: 1553 р. Сиділо на 8 цілих ланах 8 господарів, в 1565 р. бачимо на 9 ланах 30, отже, наступив якийсь поділ ґрунтів, якась господарська революція. Поминувши сі два села, одержимо от які числа: в 1553 р. було тяглих господарств 529, 1565 р. – 524 + 12 новоосілих; загородників в 1553 р. було 66, в 1565 р. – 141. Отже, за цілих 12 років число тяглих господарств навіть трохи зменшилось, зате число загородників побільшилось більше як удвоє.

В цілковитій згоді з сим стоїть ще один факт – дуже цікавий і сам по собі: в сій околиці лише в однім селі – Мальнівській Волі (с. 112) стрічаємо новоосілих, по інших селах їх нема цілком. Розвій нових тяглих господарств цілковито спинився, прибувало лише загородників. Натомість треба зазначити кілька звісток про втікачку: в Попівцях інв[ентар] 1553 р. начислив 6 втікачів з цілого числа 14 господарів. В Моранцях, після того, як се село, на обмін, перейшло до Фредрів, число тяглих господарів зменшилось з 20 на 11, про одного сказано, що втік, інших вісім скуплено і вони теж, видно, забрались з села.

Отже, виходячи з ріжних фактів, з ріжних порівнянь, приходимо до от яких спостережень. Вже з кінця XV в. площа селянської господарської культури, властиво, ріллі, можна сказати, цілком не розширялася: надвишок такий малий, що його не можна й рахувати, – 5%. Число тяглих господарств зростало дуже помалу в порівнянні з нормальним натуральним приростом: за 70 років збільшилось на яких 25%. Одначе й сей незначний приріст тяглих господарств в середині XVI в. (1553 – 1565 pp.) спинився, число тяглих господарств стало на мірі і протягом 12 років не помічаємо ніякого зросту. Вищеозначена надвишка тяглих господарств з’явилась через роздроблення певної частини ґрунтів: в кінці XV в. на господарство пересічно припадало трохи більше як півлану, в середині XVI в. – якраз півлану. На сій нормі стала і замерзла на якийсь час еволюція селянського господарства. Натомість стало зростати число загородників – малоземельних. Від 1553 до 1565 р. зросло воно на 133%!

Спинення в розширенні площі господарської культури в сій околиці можна, бодай почасти, об’яснити розвоєм фільварочного господарства, що, власне, падає на XVI в., і не лише забрав здатні до оброблення землі, але відбирав у селян – дорогою скуплі – ґрунти вже роздроблені й осаджені. Виразний приклад бачимо ми на скуплі ґрунтів в Гійську. Подібних, дрібніших, певно, було багато; про щось подібне, як в Гійську, можна догадуватись в Шегинях (вище с. 292 – 293); якийсь неясний випадок, де двом селянам «propter suspectionem quandam kazano od wszi» , a їх лан позволено викупити війтові, оповідається про с.Макову – с. 130; в Моранцях дідичі (Фредри) для фільварку скупили кілька селянських господарств (с. 169 – 170); можна вказати численні аналогії про скуповування ґрунтів в ті часи «з розливом сліз» – non sine effusione lacrimarum (с. 212) їх попередників-власників в сусіднім Сяноцькім старостві: там численні скуплі так кинулись в очі люстратору, що той аж зазначив, що коли так щороку будуть скуповувати по кілька селян, то небагато їх зістанеться в старостві (с. 233, див. факти с. 232 – 233, 278, 280, 290). Сей факт почасти може служити теж доказом і вичерпання ґрунтів, здатних для корисного в тодішніх господарських обставинах роздроблення, а сею останньою причиною теж треба толкувати слабий розвій площі селянського господарства. Самим недбальством старостинського уряду абсолютно не можна сього пояснити: факт сей занадто тривко дає себе чути, а брак новоосілих показує, що самі господарські (і, певно, податкові) обставини були такі, що не могли витворяти нових вигідних осад.

Так само якоюсь лише господарською політикою старостинського уряду не зможемо собі витолкувати, через що розвій тяглих господарств спинився і замерз на півлановій величині в середині XVI в. Роздроблення господарств було корисне з фіскального погляду. Напр., село Поздяч дає приклад такого наглого роздроблення ґрунтів, що не могло, очевидно, відбутися відразу без участі уряду. Роздроблення передовсім побільшувало суму панщинної праці, а того дуже пильнували в XVI в., не кажучи за інше. Коли півланова норма з такою (розмірною) тривкістю держалася супроти приросту людності, то очевидно – причин треба шукати більш елементарних – себто економічних: очевидно, дальше дроблення було вже занадто шкідливим. Тож, коли бачимо ми села з іншими ґрунтами [Більші ґрунти зате бачимо в с. Бортятині (с. 120): на 12 ланах сидить 19 тяглих, крім того, 5 загородників, на передмісті Мостиськім (с. 86) – на 29 1/4 ланів 32 тяглих], то се або треба пояснити ліпшими господарськими умовами тих сіл, або уважати за явище анормальне, за роздроблення надмірне.

Напр., коли с.Циків має на 5 ланах 14 тяглих, с.Поздяч (с. 102) має на 9 ланах 30 тяглих (і 5 загородників), [с.]Сарни (с. 115) – на 8 ланах 32 тяглих (і 4 загородників); с.Ляшки (с. 110) – на 91/4 ланів 35 господарств. Сюди ж належить село Селисько, де число ланів не подано, але інв[ентар] зазначає, що люди сидять «на малих ґрунтах» (in parvis mercenis) [Меrсеnа = obszar] – і через те дають малий чинш. Але таких сіл розмірно небагато; переважно тримаються півлану, а нові господарства осаджуються вже на самих «загородах», з малими або ніякими участками поля. Хто не хотів ставати таким сільським пролетарієм, мусив шукати собі долі деінде. Не треба було доконче йти за нею далеко – новий колонізаційний рух бачимо під боком – на Перемиськім підгір’ї.


Примітки

… два неміряні кусні («обшари»)… – йдеться про не поділені на лани землі села, де не була запроваджена трипільна система.

В Коровниках… в 1553 було 12 вже на півланах… і 5 загородників… – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. P. 1.І, f. 28 v.-29.

… 1553 p… бачимо вже 11 загородників… – див.: Там само. – F. 30 v. – 31 v.

… 1553 p. було 8 тяглих господарств і 11 загородників… – див.: Там само. – F. 38 v. – 39.

… служебні… – так автор називає господарства, що належали слугам або служкам.

… «затяжних»… – під «затяжними господарствами» люстрація розуміє тяглі господарства.

… описі 1553… – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. P. 1.І, f. 36 v.

… воно лишилось без переміни… – відмінну позицію зайняв К.Арламовський, який, спираючись на дані інвентарю 1542 p., вважав, що в Медиці було аж 111 ланів (78 селянських, 12 корчмарських і 12 фільваркових). Суттєві розходження між даними інвентарів 1497 та 1542 pp. він пояснював тим, що перший інвентар врахував лише лани, які відводилися під озимину. Таким чином, на його думку, лани, відведені під ярину та під пар, були не враховані [Arłamowski К. Klucz medycki… – S. 136 – 137].

1553 p. було 14 господарів на півланах і 10 на поодиноких куснях ґрунту («обшарах») і 5 загородників… – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. P. 1.І, f. 19v.-20.

… в 1553 p. було 31 тяглий і 5 загородників… – див.: Там само. – F. 59v.-60v.

… в 1553 р. було 36 тяглих господарів… але, крім того, мали додатки (обшари, mercenae)… – див.: Там само. – F. 57 v. – 58 v.

Але новий староста (краківський каштелян Мартин Зборовський)… – тут автор помиляється: перемиським старостою з 1553 до 1568 р. був Вавринець Спитек Йордан. Останній дійсно у 1565 – 1568 pp. займав посаду краківського каштеляна. Мартин Зборовський, попередній краківський каштелян, помер 25 лютого 1565 р. [Urzędnicy województwa krakowskiego XVI – XVIII wieku. Spisy / Oprac. S.Cynarski, A.Falniowska-Gradowska. – Kórnik, 1990. – S. 60], тобто до люстрування Перемиського староства, яке мало місце того ж 1565 p., але після жнив [див.: Жерела… – Т. II. – С. 163, 223; Lustracja województw Ruskiego, Podolskiego і Bełzkiego… – Cz. I. – S. XVII].

…по Несецькому вмер в тім же 1565 р. – див.: Niesiecki К. Herbarz polski. – Lipsk, 1845. – Т. X. – S. 130.

… бо не маємо числа ланів 1553 – 1565 pp. – кількість селянських ланів у Шегині подає інвентар 1542 p. (Arłamowski К. Klucz medycki… – S. 139).

Інв[ентар]1553 р. – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. P. 1.І, f. 28 v.-29.

… крім того, 10 загородників… – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. P. 1. I, f. 90 v. – 91 v.

… було перед ревізією 1553 p. кілька селян (6)… – див.: Там само. – F. 62 v.

… якусь надзвичайну «новину»… – йдеться про зміну попередніх умов господарювання на нові. Автор вбачає «новину» в поділі ґрунтів і, як наслідок, зменшенні величини наділу для одного господарства.

1553 р. сиділо на 8 цілих ланах 8 господарів… – див.: AGAD. ASK. Dz. LVI. P. 1.І, f. 41.

… війтові… – війт був на чолі сільської громади. Цей інститут виникав під час заснування села на німецькому праві. Осадчий, заплативши власнику землі певну суму, разом з дорученням заснувати («осадити») село отримував привілей, який забезпечував йому спадкове війтівство у цьому селі. Це давало йому та спадкоємцям привілеї, зокрема, більший земельний наділ, прибутки від судочинства, право заснувати млин чи корчму тощо. Шляхта намагалася підпорядкувати собі ці економічно вигідні уряди. У XVII ст. вона домоглася, щоб війтівства майже виключно посідали шляхтичі [Грушевський М. Історія України-Руси. – Т. V. – С. 370 – 373; Łysiak L. Własność sołtysia (wójtowska) w Małopolsce do końca XVI wieku. – Kraków, 1964; Інкін В.Ф. Сільські суди німецького права в Галичині XVI – XVIII ст. // Вісник Львівського університету. – Львів, 1984. – Випуск 20: 3 історії стародавності і середньовіччя. – С. 34 – 40].

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 291 – 297.