Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1897 р. / [Рец.] История русской архитектуры

[Рец.] История русской архитектуры

Михайло Грушевський

сочинение академика А.М.Павлинова. Москва, 1894, ст. 5 + 264 + 1

Досі ще ся книжка не була обговорена на сторонах нашого видання, хоч – бодай як перша проба того роду – має певний інтерес для нас. Автор на шістнадцяти аркушах досить широкого друку, з численними рисунками в тексті, оглядає церковну кам’яну архітектуру Давньої Русі і Московської держави, будівництво і різьбу з дерева, будинки для життя і воєнні. Розуміється, вже самий сей широкий план при незначнім розмірі праці примушував автора бути коротким.

Пам’ятки візантійського стилю на Україні обговорені на несповна двох аркушах; на трьох інших – пам’ятки новгородські, полоцькі, суздальські. Але при тім автор не завсігди потрапив вибрати найбільш важне і потрібне. Ми могли б з легким серцем подарувати звістки про пізнішу долю тої чи іншої церкви або різні екскурси автора, часто малозначні щодо внутрішнього убрання церкви, аби натомість мати докладніші відомості про саму архітектуру. Тут книжці автора можна було б ще багато бажати.

Нас, розуміється, головно інтересують українські пам’ятки, а дальше – пам’ятки того ж візантійського стилю, переховані по інших місцях. Автор виходить з Чернігівської кафедри, її він студіював ближче, як видно, й присвятив кільканадцять літ тому спеціальну статтю (в часописі «Зодчий», 1882); йому присвячує він розмірно більше місця, але викинувши звідси комбінації про рік заснування і відомості з пізнішої історії сієї пам’ятки, зістанемося при яких 2 – 3 сторінках про самий початковий устрій і техніку; багато відомостей, подробиць дуже характерних і інтересних проминуто тут.

Покінчивши так з Чернігівською кафедрою, автор ще коротше збув інші пам’ятки – сторінку присвячено київській Софії, найважнішій пам’ятці сього періоду, по кілька слів сказано про деякі інші пам’ятки, і проминуто цілковито деякі – напр., церкву св. Василя, лаврську церкву св. Івана, Мстиславову кафедру в Володимирі і таке інше. З інших країв автор докладніше (розмірно) перейшов деякі новгородські пам’ятки і полоцькі – сим присвятив він теж спеціальну розвідку в «Трудах» IX Археологічного з’їзду, і особливо застановляється коло суздальських.

У результаті відомості про давнє руське будівництво винесе читач дуже небагаті. Відносини руських пам’яток до візантійських прототипів не вказано цілком, автор задовольнився кількома словами про розповсюдження християнства і перехід грецького майстерства на Русь (с. 3 – 5). Літератури, монографій здебільшого не вказано зовсім або вказано лише дещо – напр., для київської Софії автор відсилає до Євгенієвого «Описанія Києва» і Закревського, і лише до одної деталі згадує реферат Прахова, поминувши монографії Лебединцева, Лашкарьова, Кондакова.

Коли додати ще, що автор часто цитує джерела з других рук, звертається до пізніших збірників (як Тверський) замість давніших літописів; що уваги його здебільшого голослівні і згадуючи про певні факти в давнім нашім будівництві, він звичайно не наводить, де той чи інший факт подибується (напр., с. 29 про голосники, с. 87 про малювання на вівтарних стовпах і т. ін.); що самий виклад часом має досить хаотичний характер і досить багатий на помилки (див., напр., с. 51) і дивні друкарські похибки (напр., с. 15 вгорі), то сього вистане, аби зрозуміти досить неприємне враження від сієї праці російського ученого-спеціаліста.

З спеціальних уваг додам ще, що автору навіть для зрозуміння великоросійського дерев’яного будівництва не треба було проминати галицької церковної архітектури: на неї ще кількадесят літ тому звернув увагу в російській археології гр[аф] Уваров (Об архитектуре первых деревянных церквей на Руси).

В усякім разі за браком іншого курсу і книжка д. Павлінова наразі може бути корисною.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. XX. – Кн. 6. – С. 12 – 13 (Бібліографія). Автограф зберігається в ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 238. – Арк. 16 – 19. Підпис: М.Грушевський.

Павлінов А. М. (1852 – 1897) – російський архітектор та історик архітектури. Академік архітектури. Основні праці: «О древних церковных сооружениях» (1886), «Христианские памятники Кавказа» (1893).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 26 – 27.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 57

Модифіковано : 25.06.2019

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.