Установчі збори чи парламент?
Михайло Грушевський
Весь сей час, від большевицького приходу на Київ, в українських політичних кругах не перестає жваво дебатуватись питання, як бути з Установчими зборами Українськими? Попередні місяці ми прожили під гаслом якскоршого скликання їх, щоб Центр[альна] Рада передала в їх руки остаточне упорядкування України. В останню сесію повної Центральної Ради ухвалено скликати їх, коли на основі тимчасового підрахунку буде констатований вибір половини всіх членів Установчих зборів. Скликання було призначене на день 2 лютого, та большевицький напад на Київ не дав змоги се зробити.
Тепер, коли Україна очищується від большевиків, стає питання, як його бути? Чи все-таки, хоч із спізненням, скликати Установчі збори? Чи з огляду на таке спізнення вже Установчих зборів не скликати, а прийняти в Центральній Раді Конституцію Української Республіки й виборчий закон про вибори до парламенту та на його підставі по заспокоєнні краю перевести вибори до парламенту й скликати вже його, якомога скорше, для нормальної, конституційної законодатної роботи?
Ті, що стоять за Установчі збори, перш за все вважають ніяковим не сповнити обіцянки, даної Третім і Четвертим Універсалами про скликання Уст[ановчих] зборів. Далі мають на увазі те, що коли даремно пропали вибори до російських Установчих зборів, а пропадуть ще й вибори до українських, то се дуже знеохотить людність. Після сього вона може й не схоче брати участі в виборах, коли б, не скликаючи Уст[ановчих] зборів, розписати нові вибори до парламенту. Багато оглядається також на приклад інших революцій, що до конституційного парламенту переходили через Установчі збори, а найбільше, очевидно, стоять під впливом російської агітації за Установчі збори – занадто ся ідея їм стала привична.
Прихильники парламенту доводять, що не всюди революція переходила до парламенту через Установчі збори. Скликання Установ[чих] зборів має своє значіння в період розвитку революції, для закріплення її здобутків. У нас сей момент проминув. Революція скінчилась або опадає. Нема чого затягувати її умисно. А коли скликати Установчі збори, то се значить протягати революційний період і відкладати початок конституційного життя зовсім безпотрібно, бо те, що мали робити Установчі збори, мусила вже робити Центральна Рада, і в значній мірі зробила вже, проголосивши Україну незалежною республікою й прийнявши цілий ряд основних законів, як земельний та інші. Треба якнайскорше перейти до конституційного життя, а першому парламентові можна признати надзвичайні права: право переглянути і затвердити остаточно Конституцію, яку прийме Центральна Рада.
Вони вказують далі, що касувати тих виборів до Установчих зборів, які відбулись, і розписувати нові вибори до Устан[овчих] зборів ніяк не можна. Се противиться самій ідеї Установ[чих] зборів, а, крім того, се затягає і збори, і перехід до конституційного життя, і може дійсно викликати повну неохоту до виборів. Вибори ж, які були, місцями проходили під большевицьким утиском і не дають дійсного виразу народним бажанням. А, крім того, вони робились без огляду на права українського громадянства.
З сих доводів перш за все я вважаю безсумнівно вірним се, що касувати вибори до Установчих зборів уже зроблені та призначати нові вибори справді річ неможлива. Одно з двох:
Або треба зараз якомога скорше скликати Установчі збори, насамперед тих членів, які вже вибрані по тимчасовому підрахунку, коли їх збереться стільки, як постановляє закон, прийнятий Ц[ентральною] Радою, що дає таке право. А в тих місцях, де вибори не були переведені, наказати перевести вибори, як тільки буде можна, з тим, щоб сі нововибрані члени прилучились до вибраних раніше.
Або переступити через Установчі збори, прийняти скорше в Ц[ентральній] Раді Конституцію і виборчий закон та розписати вибори до парламенту, надавши йому ті надзвичайні права по перегляду й затвердженню Конституції.
Щоб вибрати одну з сих двох можливостей, треба передусім знати приблизно результати виборів. Головна комісія по виборах збирає тепер сі відомості.
Друге, таке ж важне: треба знати, наскільки глибоко сидить ідея Установчих зборів в нашім громадянстві, передусім – наскільки їх бажає наше селянство.
Бо коли воно стоїть на тім, що Установчі збори треба відбути, то його волю треба вволити. І се бажано вияснити якомога скорше.
Примітки
Вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1918. – 16 (3) березня. – № 30. – С. 1. Підпис: М.Грушевський. Автор помістив статтю в збірці: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918 (розділ «Самостійна Україна». – С. 86 – 88) з незначними виправленнями. Передрук: Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Редакція і вступна стаття Любомира Р. Винара. – Нью-Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен, 1992. – С. 77-79.
Подається за публікацією в збірці: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918. – С. 86-88.
Стаття присвячена гостро дискусійному питанню політичного життя УНР після повернення Центральної Ради до столиці в березні 1918 р., яке стосувалося долі Українських Установчих зборів. За законом УЦР від 11 та 16 листопада 1917 р., вибори були призначені на 27 грудня 1917 р. Через несприятливі політичні обставини їх проведення розтяглося на весь січень та початок лютого 1918 р. На момент, коли стаття була в роботі, Центральна виборча комісія ще не мала відомостей про результати. Автор наголошував, що Україна стоїть перед дилемою: або обов’язкове скликання Установчих зборів (як це записано в III і IV Універсалах), або ж ухвалення Конституції парламентом – Центральною Радою. За законом, вибори вважалися такими, що відбулись, якщо в їх ході була обрана половина депутатів, які увійшли до списків. Остаточний висновок, таким чином, відкладався до встановлення виборчою комісією результатів виборів.
В останню сесію повної Центральної Ради… – йдеться про Дев’яту сесію УЦР (15 – 25 січня 1918 р.). На засіданні 21 січня 1918 р. було ухвалено скликати Українську установчу раду 2 лютого 1918 р. (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1997. – Т. 2. – С. 120).
…большевицький напад на Київ не дав змоги се зробити – у складних обставинах початої більшовицької агресії наприкінці 1917 р. – на початку 1918 р. вибори до Українських Установчих зборів відбулися лише в 7 з 13 округ. Значна частина населення не взяла участі в голосуванні, активність виборців була значно меншою, ніж під час виборів до Всеросійських зборів. Зокрема, по Київській окрузі вибори в Київському та Чигиринському повітах відбулися своєчасно – 27 – 29 грудня 1917 р., у Києві, Черкасах і Бердичеві – 7 – 9 січня 1918 р., вибори в повітах губернії – в інші строки. Особливо низькою була активність виборців у містах. У Києві участь у виборах взяли лише 29,3%, у Черкасах – 37,7%. Майже зірвані були вибори в армії і на флоті. На 301 депутатське місце були обрані 172 депутати. Незважаючи на величезну кількість партій та організацій, які виставляли своїх кандидатів, майже 70% голосів одержали списки українських есерів і селянських спілок.
…даремно пропали вибори до Російських Установчих зборів… – йдеться про розгін Всеросійських Установчих зборів більшовиками. Серед обраних депутатів 39,5% місць отримали есери, 22,5% – більшовики, 14,5% – національні соціалістичні партії, 4,5% – кадети, 3,2% – меншовики.
Збори відкрилися в Петрограді 5 (18) січня 1918 р. Вони відмовилися ухвалити запропоновану більшовиками Декларацію прав трудящого і експлуатованого народу та проголосили колишню імперію Російською демократичною федеративною республікою, після чого 6 (19) січня були розігнані революційними матросами.
У ніч на 7 (20) січня Всеросійський ЦВК ухвалив заздалегідь написаний В.Леніним декрет про розпуск Установчих зборів. Вибори до Всеросійських Установчих зборів в Україні відбулися 12 – 14, 26 – 28 листопада 1917 р. Блок партій та інших політичних сил УЦР здобув на них визначну перемогу: 77% одержали УСДРП і УПСР, тоді як більшовики – лише 10% голосів.
Головна комісія по виборах збирає тепер сі відомості – перші результати виборів до Українських Установчих зборів оприлюднені невдовзі після публікації цієї статті (див.: А.С. Установчі збори // Народна воля. – 1918. – 23 (10) березня. – № 35. – С.1). Остаточні підсумки були оголошені лише після повернення УЦР до Києва 9 квітня 1918 р. (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 2. – С. 261).
На засіданні Малої ради 11 квітня 1918 р. лідери фракцій УСДРП, УПСФ та УПСС виступили з вимогами анулювати результати виборів і провести нові. УПСР, яка мала більшість в УЦР та уряді, добилася визнання результатів виборів легітимними. УЦР ухвалила провести вибори там, де вони не відбулися, а день скликання призначила на 12 травня 1918 р. (Там само. – С. 269 – 270).
Підсумовуючи результати дискусії, М.Грушевський 11 квітня 1918 р. висловив своє задоволення з приводу того, що Українська Центральна Рада виконує свої обіцянки про передачу влади Установчим зборам. Головна комісія по виборах до Установчих зборів працювала до останніх днів існування УЦР, була ліквідована після гетьманського перевороту в серпні 1918 р. Детальні відомості про перебіг виборів та їх результати подавали «Вісті з Головної комісії по справах виборів до Установчих зборів Української Народної Республіки» (грудень 1917 р. – квітень 1918 р.). Подібні видання випускали Полтавська, Подільська та ін. округи.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 114 – 115.