Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Новий час

Михайло Грушевський

Кілька день тому Центральна Рада ухвалила закон, що з 16 лютого (февраля) на Україні дні мають рахуватись по західноєвропейському, так званому григоріанському календарю, чи стилю, а години – по «середньоєвропейському» часу. Коли я пишу сі рядки, ми переходимо на се нове рахування часу.

Се треба було давно зробити – тільки за різними важнішими справами се відкладалось, а до революції не відважались на се з страху перед всякою зміною зверхнього ладу життя: нехай хоч форма держиться, коли в середині нічого нема. Але тепер ломиться все так сильно, що одна чи десять змін зразу вже нічого не значить.

Зміна календаря, котру приймає тепер Україна, була зроблена ще в XVI віці за папи Григорія – тому й сей «новий стиль» зветься григоріанським, тимчасом як «старий стиль», по котрому раховано у нас час, звавсь інакше – «юліанським», по імені Юлія Цезаря, що перевів ту реформу календаря, якої держалось старе числення.

Як відомо, сей календарний юліанський рік був на кілька минут коротший від дійсного обороту Землі наоколо Сонця, і через те за сто літ набігав майже цілий день. Коли взялись поправляти календар за папи Григорія, «старий стиль» відставав від астрономічного часу на 10 день, а з того часу набігло ще 3 дні. Коли б було зіставити календар без зміни, то за кільканадцять тисяч літ грудень був би літнім місяцем, а червень зимовим, і Великдень святкувавсь би восени, а Різдво літом. Щоб привести календар до згоди з дійсним часом і переведено реформу – додано десять день і розраховано, як мають додаватись дні дальше.

Зробили се тодішні найкращі учені-спеціалісти, астрономи й математики, так добре, як по тодішньому часу було можна. Але що ся реформа виходила від папського престолу, то прийнято її не скрізь і не зразу.

Тоді був час завзятої релігійної боротьби. Католицька церква боролась з одного боку з православними, силкуючись їх підбити під власть папи, з другого – з різними протестантськими церквами. Всякі особливості їх, всякі вчинки й розпорядження духовних православних і протестантських, духовні католицькі признавали неправильними, противними церковним правилам. Православні та протестанти платили їм тим же: розпорядження папські й порядки католицькі називали безбожними, диявольськими, і самого Папу прозивали антихристом. Тож і реформу календаря, хоч яка вона була розумна і з католицькими догматами нічого не мала спільного, вони теж об’явили ділом антихристовим – суперечним з старими правилами і постановами соборними.

Коли польське правительство завело новий календар, православні українці повстали против того, доказуючи, що в церковних справах правительство не може нічого у них зміняти, а з календарем зв’язані різні порядки церковні. І по різних протестантських краях не схотіли «нового календаря» прийняти.

Аж коли пройшла або ослабилася релігійна боротьба, став новий календар прийматись по краях протестантських, а потім і православних, бо що він був в дійсності кращий, в тім не було сумніву, і коли більшість країв приймала його, то й іншим для одностайності треба було на нього переходити.

Тепер майже у всіх культурних краях світу прийнято григоріанське рахування, і коли ще держиться де-небудь старе, то се робить трудності: при всяких рахунках треба переводити з одного календаря на другий, і коли не пишуться числа днів зразу по обох календарях, то часто лишається сумнів, по якому календарю означено день, і з того виходять всякі непевності і помилки.

Західна Україна, Галичина, давно вже перейшла на григоріанське рахування, тільки свята й досі святкувались по старому календарю, тому що тамошні уніати пильнували заховати всякі відміни, які відрізняють уніатську українську церкву від польської – католицької. З сього подвійного рахування свят – католицьких по новому, а уніатських по старому календарю, – виходили різні недогоди й жалі. Але українці галицькі їх терпіли, бо, запобігаючи польщенню, вважали корисною всяку різницю, яка відділяла українця від поляка. Як з сим буде у нас, про те, мабуть, рішить православний собор України, а доти свята святкуватимуться по-старому.

Разом з заведенням нового західноєвропейського календаря переходить Україна і на середньоєвропейський час. Се одно з другим зв’язане. Україна розриває рішучо старі примусові зв’язки з Московщиною, відмежовується від напасників, що силоміць хотіли її держати в руці своїй, зв’язується тісніше з Західною Європою, а з тим мусить прийняти і спільний рахунок часу, вагу і міру, тому що різниці в сих рахунках і мірах дуже утрудняють зносини, торгівлю, подорожі. Хто їздив за границю, знає, які трудності зв’язані з сим, коли на одних дорогах рахується час так, а по інших інакше. При всяких зносинах – телеграфічних, телефонічних і т. ін. се теж має вагу, а невигоди від пересунення годинників не потерпимо ніякої – хіба в тих кількох днях, коли вони будуть пересуватись.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1918. – 2 березня (17 лютого). – № 21. – С. 1. Підпис: Г. Авторство статті встановлене за автографом, що зберігається в Інституті рукопису Національної бібліотеки України ім.В.І.Вернадського (Ф. І. – № 11191), та фактом внесення її автором до збірки: На порозі нової України: Гадки і мрії. – К., 1918 (розділ «Інформаційні статті». – С. 109 – 111). Автограф статті (підпис: М.Грушевський) написаний червоним чорнилом на 7 аркушах без звороту в ¼ аркуша, містить виправлення олівцем над нерозбірливими словами іншою рукою (за почерком, вірогідно, дружиною Марією Сильвестрівною або донькою Катериною).

На першому аркуші зверху ліворуч розпорядження: «ціцеро». При порівнянні автографа з газетним варіантом статті встановлено, що стаття видрукувана лише з незначними правописними виправленнями. Публікація в збірці відповідає правопису автографа. Передрук: Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Редакція і вступна стаття Любомира Р. Винара. – Нью-Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен, 1992. – С 104-106.

Подається за публікацією в збірці: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918. – С.109-111.

Кілька день тому Центральна Рада ухвалила закон… – йдеться про закон, ухвалений Малою радою 12 лютого 1918 р. під час перебування в Коростені. Перший пункт закону визначав: «Завести в Українській Народній Республіці нове (григоріанське) числення часу з 16 лютого 1918 р. 16 число лютого рахувати першим числом місяця березня (марта)» (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1997. – Т. 2 – С. 165-166).

Се треба було давно зробити – тільки за різними важнішими справами се відкладалось, а до революції не відважались на се… – перехід на новий календар став певним показником відмежування від старого ладу. У РРФСР новий календар був запроваджений з 14 лютого 1918 р. Білий рух, який до певної міри ототожнював себе з дореволюційною Росією, користувався старим календарем.

Як з сим буде у нас, про те, мабуть, рішить православний собор України… – Українська православна церква (Київський і Московський патріархат), як і Російська православна церква, і досі не відмовилася від старого календаря.

…переходить Україна і на середньоєвропейський час – пункт другий закону від 12 лютого 1918 р. визначав, що в УНР «12 год. для Петроградського меридіану з 1 березоля нового стилю рахувати за 10 год. 52 хв. ранку і згідно з цим в усій Українській Народній Республіці перевести стрілки годинників» (Там само).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 98 – 100.