Повороту не буде!

Михайло Грушевський

Київ знов в українських руках. Українські й заприязнені з Україною германські війська проходять на Задніпров’я, щоб відрізати Україну від нового напливу росіян і закінчити очищення від московських військ і банд. Боротьба з большевиками рішена, в очах навіть найбільш недовірливо настроєних людей. З тим, очевидно, впаде дуже скоро і большевизм, прищеплений нашим людям московською агітацією. Міцна власть українська, викувана в огні сеї війни з Московщиною, увільнить дійсну трудову людність від терору розагітованих «товаришів» і дасть змогу селянству й робітництву України будувати своє життя в інтересах своєї продуктивної праці, а не уравнительного грабування економічних запасів.

Так! Се повинно бути! І тому твердо мусить бути сказано тепер же, що марні й даремні надії тих елементів, які мріють, що упадок большевизму й анархії та установлення порядку й міцної власті принесе касування дійсних здобутків революції, демократичних свобод і соціальних реформ, начеркнених Третім і Четвертим Універсалами Української Ради. Сього не може бути і сього не буде!

В повній силі зістається те, що сказане було в Центральній Раді два місяці тому, що Українська держава, той устрій і лад, которий вона заводить, нам важна і цінна – цінна так, що ми задля охорони її виявили готовість пожертвувати всім, – але цінна як тверда, тривка і певна форма, котра має бути заповнена соціальним і культурним змістом, відповідно нашим намірам і бажанням, себто бажанням і інтересам трудового українського люду.

Не тільки демократичні свободи, проголошені нами – свобода слова, преси, сумління, спілок, страйків і організацій, але й ті соціально-економічні реформи, які проголошені нашими універсалами й законами: закон земельний, закон про робочий день, про контроль над продукцією й кредитом, про державну монополію торгу важнішими предметами пожиткування і таке інше – всі вони зістаються цілими і ненарушимими. Не може справдитись надія противників сих реформ, що нинішня війна спалить і їх разом з анархією, з большевизмом, з усобицею!

Ні! Наша боротьба з большевизмом – се заразом боротьба з контрреволюцією, яка причаїлась за ним і з-поза нього чекала хвилі, коли, ступаючи його слідами або йдучи попліч із ним, можна буде задавити революцію. Поборюючи нинішню анархію, поборюємо заразом реакцію, яка ждала своєї черги, щоб виступити після неї. Громлячи і вибиваючи з України бувших жандармів і поліцаїв, що повели на нас наступ під большевицькими прапорами, відгороджуємо Україну від старорежимних елементів, які готуються до повороту на старе панування.

Ні, у нас сього повороту не має бути і не буде!

Боронячи українську державність, будуємо міцну твердиню, до котрої не буде приступу поліцейсько-бюрократичній реакції. Укріпляючи авторитет нашої соціалістичної Центральної Ради й її соціалістичного міністерства, хочемо зробити нашу Україну твердою кріпостю соціалізму. Будуємо республіку не для буржуазії, а для трудящих мас України, і від сього не відступимо!

Примітки

Вперше опублікована в газеті: Народна воля. – 1918. – 5 березня (20 лютого). – № 23. – С. 1. Підпис: М.Грушевський. У наступному номері газети (№ 24 від 8 березня (23 лютого). – С. 1) стаття була передрукована без будь-яких змін. Увійшла до збірки: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918 (розділ «Самостійна Україна». – С. 83 – 84) з незначними правописними змінами та виправленнями друкарських помилок. Передрук: Грушевський М. На порозі Нової України. Статті і джерельні матеріали / Редакція і вступна стаття Любомира Р. Винара. – Нью-Йорк; Львів; Київ; Торонто; Мюнхен, 1992. – С. 74-75.

Подається за публікацією в збірці: На порозі Нової України: Гадки і мрії. – К., 1918. – С. 83-84.

М.Грушевський написав статтю в Житомирі, одразу після отримання звістки про визволення 2 березня 1918 р. Києва від більшовиків силами українського та німецького війська. У передбаченні скорого повороту до Києва української влади голова Центральної Ради наголошував на тому, що її радикальний соціально-економічний курс, викладений у III та IV Універсалах, Законі про землю та ін., залишиться незмінним. Розуміючи небезпеку психологічного сприйняття населенням німецького війська як ворожого, стаття М.Грушевського була покликана переконати українську суспільну думку, що поряд з «заприязненим» німецьким військом боротьбу проти більшовизму за відродження УНР веде й українське військо. Див. також «Розмову з професором М.Грушевським [щодо причин приходу німецьких військ на Україну (березень 1918 р.)]» та коментар до неї.

…Українські й заприязнені з Україною германські війська проходять на Задніпров’я… – йдеться про військову допомогу, надану Україні німецьким командуванням. 30 січня 1918 р. Рада народних міністрів (РНМ) обговорила питання про військову допомогу Німеччини (за введення німецьких військ голосували чотири міністри, один утримався). Див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1997. – Т. 2 – С. 153 – 154.

Того ж дня уряд звернувся до німецького народу з проханням надати військову допомогу для «охорони північних меж від подальшого вдирання ворога» 10 лютого 1918 р. Рада народних міністрів видала спеціальну відозву до українського народу. В ній, зокрема, зазначалося:

«Рада народних міністрів покликала весь український народ до рішучої боротьби, боротьби збройної з петроградськими насильниками, з Совітом народних комісарів, з бандами грабіжників з Московщини. Але для того, щоб швидше покласти кінець грабуванню України, щоб швидше приступити після заключения миру до переведення земельного закону і закону про поліпшення долі робітництва, Рада народних міністрів прийняла військову допомогу від нині дружніх держав – Німеччини та Австро-Угорщини» (Там само. – С. 161).

Текст статті М.Грушевського співзвучний зі змістом відозви. 18 лютого 1918 р. німецькі війська почали просуватись в Україну. Детально див.: Пиріг Р.Я. Центральна Рада й німецьке командування в Україні: проблеми взаємовідносин (лютий – квітень 1918 р.) // УІЖ. – 2007. – № 2. – С. 47-63.

…закон земельний, закон про робочий день, про контроль над продукцією й кредитом, про державну монополію торгу… – йдеться про законодавство Центральної Ради: Тимчасовий земельний закон, який скасовував приватну власність на землю та передавав її селянам без викупу (ухвалений 18 січня 1918 р.); закон про 8-годинний робочий день (25 січня 1918 р.); встановлення контролю над виробництвом, банками та кредитами; монополія зовнішньої торгівлі (проголошені в IV Універсалі). Зміст законів свідчив про обрання Центральною Радою курсу на радикальні соціально-економічні перетворення (Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 2. – С. 128 – 130, 134 – 137).

…бувших жандармів і поліцаїв, що повели на нас наступ під большевицькими прапорами… – йдеться про склад «революційних загонів», які на добровільних засадах формували большевики. До них потрапляли різні непевні соціальні елементи, в т.ч. й колишні жандарми і поліцаї, звільнені за Тимчасового уряду, а також дезертири, декласовані елементи тощо.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 105 – 106.