Українські свята і українські будні

Михайло Грушевський

З різних кінців нашої української землі пишуть, як святковано пам’ять нашого великого страдника за Україну Тараса Шевченка, які справляли на честь і пам’ять його вечорниці, концерти, представлення, читання по великих містах і малих містечках, городах і селах, великі й малі, діти і старі. Гарно се, і втішно про се читати.

А тільки читаючи спитаєш: чи ті люди, що збираються на велике свято українське, пам’ятають про те, щоб святкувати пам’ять нашого поета не тільки устами своїми, а й серцем і ділом? Чи виявляють вони ділами і вчинками своїми, що носять у серці своїм те, що заповів нам поет: «любити Україну свою во время люте», любити люд наш український, всею душею і силою працювати для нього, на щастя і ліпшу долю отих найменших, найбільш нещасливих, найбільш долею покривджених? Чи пам’ятають вони се не тільки в свята, а і в будні? Чи ті їх робочі будні присвячені теж на добро і щастя України і українського народу, не тільки ті свята?

Не раз докоряли різним нашим людям давнішими часами, що вони тільки раз на рік, на Шевченкове свято чи на іншу оказію пригадують собі, що вони українці, що єсть якась Україна, за котру страждав і болів душею наш великий поет і інші вірні, нелукаві сини України? А поговоривши на тих роковинах про неньку Україну досхочу, забавившися, а може, й випивши добре, знову на цілий рік забувають і про Україну, і нарід український, або й гірше – ще в свої будні Україну розпинають, як Шевченко казав,

Правдою торгують…

Давніше такі роковинні українці, бувало, виправдувалися, мовляв, такі часи, що й рад би Україні послужити, та нема за що рук зачепити: все заборонено, нічого не вільно. І то була брехня, бо й за найгірших заборон щирі люди вміли Україні послужити. А тепер була б брехня удвоє. Багато можна доброго зробити свому народові і своїй землі в кождому стані і на кождому місці і під теперішній час. І тяжко зневажають пам’ять поетову ті, що тільки на його свято суєтно клеплять язиками про неньку Україну, і про братів-українців, а поза тим не дбають і не роблять нічого для них.

Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1910. – 25 березня. – № 13. – С. 2. Підпис: М.Грушевський.

Подається за першодруком.

Кайданами міняються. Правдою торгують… – тут М.Грушевський подає слова Т.Шевченка з поезії «І мертвим, і живим, і ненарожденним землякам моїм в Украйні і не в Украйні моє дружнєє посланіє» (див.: Шевченко Т.Г. Повне зібрання творів: У 12 т. – К., 2001. – Т. 1: Поезія 1837-1847. – С. 348).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 273.