[Рец.] В.В.Хвойко. Каменный век среднего Приднепровья

Михайло Грушевський

М[оск]ва, 1901, ст. 77, 4°

Під таким титулом недавно появилася відбитка з І т. «Трудів» Київського археологічного з'їзду праці д[обродія] Хвойка, де він здав нарешті справу зі своїх голосних розкопок, досі описуваних лише іншими ученими на підставі його комунікатів уривками, частинами. Нарешті настав час ближче приглянутися сим розкопкам, що відкривають нову сторону в передісторії нашого Подніпров’я; дивно тільки, що в таку невелику працю д[обродій] Х[войка] се стиснув. Так, певне, подумає кождий, беручи в руки сю працю з таким претензіозним титулом.

Дійсно, на 77 сторонах д[обродій] Хвойко описав кільканадцять стацій палеолітичної й неолітичної культури, переважно великих і інтересних, так що докладне дослідження кождої зайняло б спору книжку. Д[обродій] Хвойко збуває їх на кількох сторонах або й кількома рядками, бо описує розкопки й нахідки сумарично, не дає докладного означення ситуацій і розміщень нахідок, схем їх (ситуаційні рисунки зроблені в малих розмірах, незвичайно лихо, і нічого не поясняють, а є навіть і просто хибні часами, – н[а]пр[иклад], на с. 32 ситуаційна мапка перевернена на другий бік.

По-друге – він зовсім не студіює матеріалу, не порівнює його з аналогічними нахідками (деякі зовсім припадкові й скупі примітки дала вже редакция»), а дає тільки апріорні, більш або менше фантастичні [Прочитати хоч би слова його на с. 74–77: «Судя по черепам, является очевидным, что обитавший здесь народ был арийским»; додати тільки, що й помірів черепів не подано!] «общие заключения», де малює «картину времени, к которому относятся мои находки и в какое жили тогдашние обитатели нашего края», опираючися, головно, на своїх впечатлениях» з розкопок, що, розуміється, лишаються його суб'єктивним добром, якого об'єктивну вартість годі уставити.

Взагалі ся автентична публікація вповні стверджує вражіння, яке давали попередні уривкові донесення з других рук: д[обродій] Хвойко, маючи орієнтаційний хист, натрапив на велику масу дуже цікавих стацій і пам’яток передісторичного життя і, не маючи найменшого наукового приготовления й не знайшовши нізвідки проводу, вказівок і стримання, поручаючи до того від себе робити розкопки різним факторам, безповоротно попсував величезну масу дорогоцінного археологічного матеріалу. За сі свої подвиги він дістав публічну подяку археологічного з'їзду, а московське археологічне товариство «прикрасило» тепер «Труды» з'їзду «впечатлениями» сього голосного «копача» [По вискладанню вже сього довідався я, що Петербурзька археологічна комісія відібрала д[обродію] Хвойку право робити розкопки.].

Сумно стоїть справа з нашою археологією.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1903. – Т. 53. – Кн. 3. – С. 4 – 5 (Бібліографія).

Автограф зберігається в: ЦДІАЛ України. – Ф. 401, оп. 1, спр. 46, арк. 59–60. Підпис: М.Грушевський.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 50.