Бронзові мечі з Турецького повіту (Галичина)

Михайло Грушевський

Як відомо, на більшій частині теперішньої українсько-руської території бронзова культура в тіснішім значенні того слова виступає досить слабо, а подекуди, видко, бронзової культури у властивім значенні того слова не було; тільки західно – полуднева її закраїна – гірські карпатські краї входили в круг багатої середньодунайської чи угорської (очевидно – в географічнім, а не в етнографічнім розумінні) культури, що якраз на північно-східній закраїні сере дньо дунайської рівнини, на карпатськім підгір’ї розвинулася особливо багато [Про бронзову культуру на українсько-руській території і про становище сього питання в сучасній науці див. мою «Історію України-Руси», І, гл. 1]. Одною з ілюстрацій розповсюдження сеї культури на північнім згір’ї Карпат служить інтересна свіжа нахідка бронзових мечів в Турецькім повіті, з котрою хочу ш[анованих] читачів познайомити в сім моїм рефераті.

В маю сього (1899) року на ґрунтах с. Комарників (яких дві милі від угорської границі, на верхнім Стрию) на полі Ф.Пилипова, високо положенім при горі Кичера Каменка, виорано плугом дванадцять мечів, що лежали купою: одинадцять один на однім, а дванадцятий, що мав ніби рукоять, закінчену чоловічою головою, на них, навхрест; з сеї нахідки місцевий священик-дідич о. Саломон вирятував тільки два цілі мечі, а третій в фрагменті (саме вістря, Klinge, без ручки) і переслав їх на показ ц[ісарсько-]к[оролівському] консерватору старинностей д-ру І.Шараневичу, що був ласкав подати мені сі відомості про обставини сеї нахідки.

В дальшім я означаю сі мечі римськими числами, І і II – цілі, III – фрагмент третього.

Мечі І і II мали довжину більш-менш однакову – по 68 цм (кінець II тепер надламаний трохи, і теперішня його довжина 64, 5 [цм]) і близько подібні до себе.

Меч II різниться від першого трохи формою свого вістря: воно насамперед ширше і, тимчасом як 1 має коло ручки 2, 8 [цм] широкості, а в найширшій часті доходить до 4, 7 цм, II має коло ручки 3, 2 [цм], а в найширшім місці 5, 2 [цм]; обидва мають 4 – 4, 5 цм від ручки тупі, покарбовані боки, але тимчасом як у І вістря, переходячи в гостре з тупого, розширяється далі, не змінюючи контуру, у II вона змінює контур, розширяючися нагло на які 0, 2 цм, так що тут вістря має начеб маленькі крила. Коло кінця вістря І меча штриховано небагатьма (4) грубшими штрихами, у II тих штрихів більше (до 12), але вони зовсім тонкі й дрібні, і творять поясок більш-менш тої самої широкості, що й ті великі штрихи І.

Ручки обох мечів І і II майже тої самої великості й форми, тільки ріжняться дещо фігурою й орнаментом, як то видко з долученого рисунка.

Меч III був довший (вістря було довше яких 4 – 5 цм від мечів І і II, але уломане і має тепер 58, 5 цм довжини) і ширший: коло ручки він має 4 [цм] в найширшім місці 5 цм широкості, отже, фігура вістря інакша; посередині вістря має виразний горб (кант) з обох боків (в перекрою до 1, 2 цм), тим часом І і II мають заокруглену випуклість; штрихи воно має від ручки до кінця (1 – 2, з кождої сторони); ручка була зроблена зовсім відмінно: держак не входив цілий в ручку, як у І і II, ребра його виступали з-під ручки.

На долученім рисунку подано в натуральній великості ручки обох цілих мечів і осібно рисунок їх головок, а меча І й загальний вид в великості 1:4.

Всі три мечі належать до типу широко розповсюдженого і характеристичного для середньодунайської бронзової культури, властиво – її пізнішого періоду, того розцвіту, що розвинувся особливо на карпатськім підгір’ї [Новіші дослідники (як Szombaty) розрізняють ранішу бронзову культуру, репрезентовану особливо Західною Угорщиною, де, як припускають, наслідком скорого розповсюдження заліза бронза була рано ним витіснена з уживання, – від пізнішої, репрезентованої східним і північним карпатським підгір’ям.].

В великих скарбах полудневого згір’я Карпат, з комітатів – сусіднього Березького, Мармароського, Земплинського, Ліптавського знайдено до кождого меча зовсім подібні дублети, що будуть подібні до кождого з них далеко більше, ніж сі три мечі подібні між собою – та ж форма вістря (клінґа), ті ж повздовжні штрихи на нім, та ж ручка з характерним витинком форми місяця, що обхоплює цілий кінець вістря, як у наших мечів І і II, або тої форми, як у III, де на бронзову основу ручки мусили набиватися дерев’яні або інакші плиточки; навіть орнамент ручки знайдемо такий самісінький – переглянути тільки прекрасне видання Гампеля про угорську бронзу ([Hempel], A bronzokor emelękei Magyarhonban, I і II т., 1886– 1892, 1 том також по-німецьки: Alterthümer der Bronzezeit in Ungarn, 1890, з декотрими відмінами), де ми маємо нахідки з ком[ітату] Мармароського (II, CXLXXIX, 3), Березького (І, ХС, 1 – 7, ХСІ, 8 – 14, CLXXI, 1 – 5), Земплинського (І, табл. XX, 1), Абауйського (І, табл. XXI, 3 і 5, СІ, 1– 5, СП, 1 – 3), Ліптавського (І, табл. XXII, 2, 5 і 7, СХХ, 1 – 3, II, табл. CLXVIII, CLXIX і CLXX).

І так характерний спіральний орнамент, що на ручці І меча, маємо зовсім той самий на однім мечі з сусіднього Березького комітату (ХСІ, 8) або на мечі з Спишу (XXII, 5); зрештою, сей орнамент повторяється на масі мечів із різних – і дальших місцевостей (таб. XXIII, XXIV, XXV і т. ін.), служачи дуже характерною прикметою сих бронзових мечів. Орнамент зубчастий нашого меча II маємо, напр., на кількох мечах з Абауйського комітату (СІ, 4 і 5).

Три пояски на ручці – се широко розповсюджений тип: ми стрічаємо його на масі підкарпатських мечів.

Орнамент головки трикутниками стрічається дуже часто, – напр., на згаданих абауйських мечах, або на ліптавських (таб. CLXVIII–IX) і на інших з різних місцевостей. Дальші фабрики, – напр., мечі дебречинських нахідок, або з Гемерського комітату, різняться вже й формою ручки, й схемою головки (див. табл. XXI, XXIII–V і т. ін.).

Для типу меча нашого III з його зовсім відмінною формою ручки можна вказати близькі паралелі в мечах з Березького комітату (СХ, CLXXI).

Одним словом, в сій новій нахідці з Турецького повіту маємо якнайбільше типові предмети бронзової культури полудневого карпатського підгір’я; сфера розповсюдження її на північ зістається одною з інтересніших задач нашої археології.

26. XI (8. XII). [18]99

Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Бронзові мечі з Турецького повіту (Галичина) // ЗНТШ. – Львів, 1900. – Т. XXXIII. – С. 1 – 4. Передрук зі збереженням первісної пагінації: Розвідки і матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1902. – Т. 4.

Автограф зберігається у: ЦДІАУК. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 201, арк. 1 – 4 зв.

…бронзової культури у властивім значенні того слова не було; тільки… гірські карпатські краї входили в круг багатої середньодунайської чи угорської… культури – згідно з останніми даними, не лише Українські Карпати, але й прилеглі землі Покуття та Західного Поділля, починаючи з 2800-х pp. до нар. Хр., були включені в орбіту ранньобронзової цивілізації Подунав’я. Тут, на середньодністровських теренах, в той час використовувалась передкомарівська група пам’яток, тісно пов’язана із середньодунайськими культурами Зок та Вучедол, див.: Бандрівський М., Крушельницька Л. Суспільство передкомарівської доби: культурно-хронологічний та поховально-обрядовий аспекти // Історія релігій в Україні. Науковий щорічник. – Львів, 2004. – Кн. 1. – С. 19 – 27.

…переслав їх на показ ц[ісарсько-]к[оролівському] консерватору старинностей д-ру І.Шараневичу, що був ласкав подати мені сі відомості про обставини сеї нахідки – Ізидор Шараневич – видатний український історик, археолог, сеньйор Ставропігійського інституту у Львові, будучи в той час державним службовцем, також подав інформацію про знахідку бронзових мечів з Комарник, причому того ж року у періодичному пам’яткоохоронному виданні, див.: Szaraniewicz Iz. Miecze bronzowe z epoki przedhistorycznei // Teka konserwatorska. – Lwόw, 1900. – S. 101–102; Janusz B. Zabytki przedhistoryczne Galicyi Wschodniej. – Lwόw, 1918. – S. 255 – 256 (629).

Всі три мечі належать до типу широко розповсюдженого і характеристичного для середньодунайської бронзової культури, властиво – її пізнішого періоду – в сучасній археологічній літературі тип бронзових мечів, про який згадує М.Грушевський, має назву ліптавського (Dreiwulstenschwerter). Такі мечі набули поширення в тогочасних культурах Центральної Європи, в основному в періоді НаА2 (за П.Райнеке), що відповідає, приблизно 1250 – 1150 pp. до нар. Хр.

Мечі з Комарник представляють універсальний тип клинкової зброї колюче-рубаючого призначення. Центр ваги меча (який позначений у М.Грушевського під № І-с) зумисне зміщений на середину, від чого лезо набрало листоподібної форми. Такі мечі призначались для нанесення дуже важких ударів. Розширений в середній частині клинок меча давав додатковий ефект «розвалювання» рубленої рани, а за рахунок збільшення ваги в цій частині леза додатково посилював удар. Прекрасна збалансованість меча з Комарник при ударі зводила до мінімуму віддачу на руків’я, див.: Hrala J. Otaśka púvody а nozšireni meču Liptovského typu a meču s čiskovitou rukojeti // Archeologické rozhledy. – Praha, 1954. – VI, 2. – S. 215– 226.

М.Бандрівський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 315 – 318.