Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / Огляди / Огляди журналів 1895 р., частина 1

Огляди журналів 1895 р., частина 1

Михайло Грушевський

Поруч бібліографічного відділу, де мають подаватись справоздання й оцінки про новинки наукової літератури з різних фахів про Україну-Русь, переважно ті, що з’являються окремими виданнями і відбитками, уважаємо потрібним подавати надалі огляд наукового матеріалу, що з’являвся в часописах, часто не виходячи навіть в передруках і відбитках. Того роду колективні огляди при широкій програмі, яку ми тут ставимо, лише з часом можуть прийти до пожаданої повноти і односистемності в укладі, тож і перша проба наша мусить багато ще з різних поглядів мати недостач; пропущене, одначе, може в певній мірі в дальших оглядах доповнитись.

У сей огляд заводимо місячники, двомісячники і чвертьмісячники (виїмки робимо для українських видавництв) і в них – матеріал науковий (не популяризацію наукову). Починаючи з видань русько-українських, перейдемо далі до російських; ширше місце, яке займе огляд сих, залежить від сучасного становища р[усько]-української науки: відомо, що головна маса р[усько]-українських сил наукових працює в російських виданнях, в російській мові; тож не диво, що поруч з ними польські часописи займуть далеко менше місця. Нарешті, прийдуть деякі спеціальні неслов’янські видання, що ближче до нашої науки належать. З перших місяців 1894 р. деякі статті в російських часописах обговорені були в т. IV «Записок» – до них читача відсилаємо.

Періодична наукова література в мові українсько-руській в минулім році обмежувалась «Записками Наук[ового] тов[ариства] ім[ені] Шевченка» і «Часописсю правничою».

«Записки [НТШ]» минулого [1894] року вийшли двома томами; зміст їх поволі розширявся, наближаючись до сучасного їх укладу: поруч відділу розправ заведено «Наукову хроніку» і положено начало бібліографії. У відділі розправ заміщено було вісім статей, з того припадало на історію 1 (і 2 у відділі хроніки), на історію літератури і філологію р[усько]-українську – 4, на природничі і математичні науки – 2, на економічні – 1; в відділі рецензій обговорено було 43 видання і заміщених в часописах статей; окрім того, подано було кілька наукових новинок.

«Часопись правнича», видавництво для теорії і практики, видаване также Науковим тов[ариством] ім[ені] Шевченка (4-й рік існування); виходить чвертьрічно; минулого року за другий піврік вийшов один, подвійний випуск. Головним предметом її було сучасне право австрійське, пояснення і критика обов’язкового права і проектів законодатних. Так, до сієї категорії належали розвідки – д-ра К[остя] Левицького «Про новий цивільний процес в Австрії, студія критична», (іде далі в р[ік] 1895), «Про уряди роз’ємні і суди мирові», д-ра Михайла Зобкова: ««Forum solutionis» в Австрії тепер і в будущині»; окрім того, дрібніші замітки з поля законодатного австрійського («Справа маєтностей рентових», «Справи сервітутові», «Новий закон пресовий» і т. ін.).

Также подавано коротенькі звістки про різні новинки, дотичні з різних сфер (про міжнародний конгрес права приватного, ювілей Львівського товариства правничого, реформу будівництва в Росії і т. ін.). У відділі «літературних заміток» обговорено сім книжок і розправ – між ними ширші статті, присвячені працям: д-ра Зобкова «Die Theilpacht nach römischem und österreichischem Recht» (нап[исав] д-р К[ость] Левицький) і О[лександри] Єфименкової – «Народный суд в Зап[адной] Руси» (нап[исав] Г.Зацерковний): остання – то разом одинока праця, присвячена історії нашого права. Доволі широке місце віддано нарешті відомостям практичним – декретам трибуналів судового найвищого, адміністраційного й державного, а почасти і міністеріальним розпорядженням.

Переходячи до часописів мішаного – літературно-наукового або політично-літературно-наукового, ми почнемо з видавництва того ж Товариства ім. Шевченка:

«Зоря», ілюстроване літературно-наукове письмо для родин (рік XV); виходило двічі на місяць, а віддаючи головне місце белетристиці, чимало уміщувало статей наукового змісту. Окрім продовження праці небіжч[ика] О[меляна] Огоновського, що увійшла в IV т. його «Історії літератури» (див. рецензію в т. V «Записок»), подані були розвідки: «Народні музичні струменти на Вкраїні», підписана «Боян», д-ра К[ирила] Студинського про лірників; О[лександра] Кониського – «Шевченко під час перебування його в Академії художеств», д. Пісочниця про Сковороду; загального змісту: О[лександра] Черняхівського – «Нарис сучасного вчення про бактерії».

З-поміж них розвідки д-ра Студинського і О[лександра] Кониського вийшли окремими відбитками, і їх буде обговорено в відділі бібліографічнім; стаття д. Пісочниця входить в цикл ювілейних статей про Сковороду і дає популярно написану біографію його, головно на основі «Жития» Ковалинського і біографії Г[ригорія] Данилевського. Так само має мету популяри-заційну стаття д. Черняхівського; тож з сього відділу даємо ширше місце тут лише розправі про музичні інструменти.

Опріч того, заміщувано дрібніші замітки і матеріали до історії літератури і етнографії українсько-руської, особливо багато місця має тут Шевченко, якому звичайно присвячується ювілейне число. Критичні оцінки подаються переважно на писання белетристичні, на популярні видання, але є й на наукові – «Описание старой Малороссии» Лазаревського, «Т.Шевченко» Яковенка, «И[ван] Сирко Яворницького. Нарешті, подаються нотатки про події з культурного життя України-Русі і бібліографічний реєстр нових книжок, малюнків і нот, що провадить редактор В[олодимир] Лукич.

«Правда», місячник політики, науки і письменства, 1894.

[першу велику частину, с. 6 – 11, написав І.К.]

Розвідка «Чотири кари», написана для 34-х роковин Шевченка, обговорює кару, якій підупав Шевченко, і детально розбирає сю справу, що відома читачам нашим з розправи, заміщеної в V т. «Записок». Тут годиться згадати также про «Записки» Т.Шевченка в перекладі д. О[лександра] Кониського, що так значну працю положив останніми часами коло біографії й писань Шевченка – вони друкувалися р[оку] 1893 і 1894 в «Правді» і вийшли окремою книжкою. Студія про «Пересторогу» д-ра Студинського увійшла в цілості в його розправу про сю пам’ятку, видану осібно, тож і не будемо также коло неї спинятись.

Доволі широка розвідка д. Лаврецького про Сковороду належить до циклу ювілейної літератури, як і розвідка д. Пісочниця. Взагалі, треба сказати, що сей ювілей знайшов собі відгомін по виданнях, як не завше, то з славними покійниками буває. Кілька дрібніших статей загального змісту на теми, що здебільшого стоять в зв’язку з національним питанням (про француження кельтів, про грузинську літературу), закінчують відділ розвідок.

Далі уміщено було кілька рецензій і справоздань – огляд часописів російських за р[ік] 1893 («Русская мысль», «Р[усский] архив», «Р[усское] богатство», «Исторический вестник», «Р[усское] обозрение», «Неделя», «Живая старина» і ін.); рецензії книжок – д-ра Гринцевича про українське лікарство народне, д-ра О[лександра] Колесси – про Шевченка і Міцкевича, д-ра Франка»Сharakterystyka literatury ruskiej» і ін. декотрих. Нарешті, кілька справоздань – про з’їзди природничий і лікарський в Москві, і деякі листи Шевченка і В[асиля] Барвінського.

«Труды Педагогического отдела Харьковского Историко-филологического общества», вып. II. Харьков, 1894, ХХІІІ + 274 + 32 + 11 + 116.

Недавно засноване історично-філологічне товариство Харківське показує доволі значну діяльність (в минулімроці академічнім відбуло з 10 засідань, а заложений при нім р[оку] 1892 педагогічний відділ – 7), а результатом його діяльності р[оку] 1894 з’являється новий том «Збірника» (що виходить тепер регулярно щороку) і капітальний збір писань Сковороди. Нарешті, в опіці Товариства стоїть архів актів Гетьманщини.

VI том збірника, як видно з титулу, складається з двох окремих частин – праць самого Товариства і його педагогічного відділу; останніх тут дотикатись не будемо, майже всі вони трактують різні питання з сфери дидактики і методики російської середньої школи.

Деякі відмити членів Історико-філологічного товариства подані скорочено; з них цікаве справоздання проф. Багалія про один збірник (silva rerum) XVIII в., десь чи не з Чернігівщини; ширше подано тут зміст розправи проф. Зеленогорського про філософію Сковороди, про неї подано було вже у нас справоздання.

З-поміж праць, поданих in extenso, до двох збірників етнографічних – Манжури і Новицького подані также окремі оцінки. До категорії матеріалів належить также маленька (ст. 14) «Книга справ поточних» Стародубського магістрату (1690 – 1722), що видали д[обродії] Д[митро] Міллер і М[ихайло] Плохинський. Актам задніпрянським взагалі не щастить: не маючи спеціального видавництва, мусять вони тинятися по різних хатах сусідами, і видаються досить припадково; поміж ними актів магістратських було видано дуже мало, тому і ся публікація корисна, і було б добре, якби редакція «Збірника» і надалі давала у себе місце таким публікаціям.

З-поміж розвідок перша присвячена археології – звістка свящ[еника] В[асиля] Спесивцева (ст. 1 – 10) про находки археологічні в Райгородку (на Торці, в пов[іті] Ізюмськім); як видно з неї, на сім місці знаходять сліди життя з найрізніших епох – знаряддя кам’яне, сліди цегляної будови часів пізніших (з великої цегли, з поливи різного цвіту), монети Золотої Орди з XIV в. На жаль, редакція не додала більш докладного опису предметів, що з сих находок прийшли до Харківського університетського музею.

Д[обродій] Є.Трефілев подав розвідку, переважно на основі невиданих архівних джерел, про промисел селітряний в Слобідщині, під загальною назвою «очерків» з історії промислу в Слобідщині (ст. 12 – 48). Автор слідить долю сього промислу, переважно з поч[атку] XVIII в., і урядову її регламентацію, подаючи статистичні дати про число заводів і їх виріб; з їх видно, що промисел розвивається в полов[ині] XVIII [віку], досягаючи 10 тисяч пудів, і доходить до найбільшої сили в полов[ині] XIX в. (переходило за 30 тисяч пудів, на 274 т[исячі] руб[лів]), потім упадає і цілковито зникає. Як видно з поданих відомостей, промисел не був в XVIII – XIX в. народним і навіть давав підприємцям повод часом до утиску народу; на жаль, автор не звернув більше уваги на сю громадську сторону справи.

Проф[есор] А[мфіан] Лебедєв в розвідці «До історії нижчих духовних і громадських шкіл Білгородської єпархії XVIII в.» (ст. 244 – 258) подав цікаві відомості з архівів консисторських і монастирських з історії шкільництва в Слобідщині XVIII в.; характерне змагання духовенства – до розмноження шкіл «латинських», щоб не посилати дітей до Харкова або Білгорода, а мати їх десь в сусідньому повітовому місті, а з-під сього виступала ще інша мета: «Курські і Курського повіту священики, – пише начальник курської школи архім[андрит] Віктор, – випросили собі латинську школу в Курську не для науки дітей своїх, а тільки для того, щоб відтягати дітей від неї і для штучного проволікання часу, поки дітям пройдуть роки до науки приписані», і для того радить всіх їх відіслати в Харків, «звідки ученикам за далекостію домів їх уступати і тікати, а батькам їх – часто з ними бачитися, псувати і додому з школи возити не так буде зручно» (ст. 251) – для дітей священичих був шкільний примус. Наведу ще один характерний уривок – з інструкції Білгор[одського] архіє[пископа] Петра:

«Глядіти пильно за учителями, щоб дітей вчили докладно, без жадного утруднення і безпотрібного, а особливо – необережного карання, учителям самим дітей ні за що суворо не карати» (ст. 245).

Окрім того, подано ще розвідку Ф.Германа про стан лікарський в Римі. У додатку, з окремою пагінацією іде далі (арк. 3 – 4) каталог історичного архіву (І-ша полов[ина] XVIII в.).


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1895. – Т. VI. – Кн. 2. – С. 1 – 12 (Наукова хроніка).

«Записки Наукового товариства імені Шевченка» – головне періодичне видання Наукового товариства імені Шевченка. Впродовж 1892 – 1937 pp. у Львові вийшло 155 томів. За редакцією М.Грушевського у 1895 – 1913 pp. вийшло 110 томів (5 – 98; 101 – 116).

«Правнича часопись» – видання Правничої комісії при Історико-філософічній секції НТШ. Виходила у Львові в 1894 – 1900 pp. Вийшло 10 річників у 16 випусках. У 1900 р. зреформована в «Часопись правничу і економічну».

«Зоря» – літературно-науковий і громадський двотижневик («Письмо літературно-наукове для руських родин»). Виходив у Львові в 1880 – 1897 pp. З 1885 р. – орган Товариства імені Шевченка (згодом НТШ). З 1898 р. «Зорю» перетворено на «Літературно-науковий вістник».

«Правда « – щомісячний український літературний, науковий та політичний журнал, орган народовецької парти; виходив у Львові в 1867-1870, 1872-1880, 1883-1884,1888-1895 pp.

Історико-філологічне товариство при Харківському університеті – засноване 20 жовтня 1873 p. викладачами історико-філологічного факультету університету. Припинило своє існування 1919 р. Його діяльність була спрямована на розвиток досліджень з класичної філології, порівняльного мовознавства, історії та культури Лівобережної України й Слобідської України, розповсюдження знань серед учнівської та студентської молоді й населення. У 1892 р. при товаристві було створене Педагогічне відділення. З 1886 р. почав виходити «Сборник Харьковского историко-филологического общества». Видавався до 1914 p.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 257.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 717

Модифіковано : 9.06.2016

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.