[Рец.] L'аnthropologie

Михайло Грушевський

Matériaux pour L'histoire de l'homme, Revue d'Аnthropologie, Revue d'ethnographie-réunis, rédacteurs en chef mm. Boule-Vernaux, Париж, т. V-IX (p. 1894 – 1898

Паризький двомісячник сього титулу служить дуже корисним підручником для кождого, хто хоче бути au courant [знавцем] сучасної антропології й доісторичної археології, даючи основні реферати з видатніших явищ в літературі і огляди періодичних видавництв щодо сих наук, але для українсько-руської науки дає зрідка тільки щось спеціально цікаве. В VII річнику були такими статті барона де Бая, обговорені в XXVII книжці «Записок»; в т[омах] VII і IX натомість можемо занотувати статті загального інтересу.

В т[омі] VII д[окто]р Otto Ammon, звісний німецький антрополог, подав ключ до координування черепних помірок, зроблених по системі Брока і по німецькій (т. зв. франкфуртській або Ігерінга) – La corrélation entre l'indice céphalométrique de Broca et celui d'Ihering (c. 676–682). Ha підставі численних помірок (на 2 932 особах), навмисно зроблених ним на обидва способи, автор дає детальні вказівки, і спеціально щодо черепного покажчика каже від німецького покажчика відіймати 0,5, щоб дістати покажчик Брока (докладніше – для доліхокефалічних 0,6, для крайньо-брахікефалічних 0,7).

Інше аналогічне питання підіймає американський антрополог W.Ripley – Notes et documents pour la construction d'une carte de I'indice céphalique en Europe (VII, с 513–525); він оглядає тут готові вже матеріали для такої мапи (притім щодо слов’янських матеріалів показує дуже слабі відомості), подає мапку Західної Європи, уложену на їх підставі, й ширше спиняється коло питання координування помірок, зроблених на живих головах, з помірками черепів.

В т[омі] IX (с. 113–133) I.Deniker подав тимчасовий витяг з своєї праці «Les races de l'Europe». Він знайомить із планом своєї праці: се мапа Європи розміру 1/10 000 000, з означеннями політичного і адміністраційного поділу, етнографічного, чи, властиво, як автор справедливо поправляє, – лінгвістичного підкладу людності, і антропологічних прикмет: зросту, черепа, кольору очей і волос[ся], на основі друкованої літератури й деяких невиданих ще матеріалів. На основі зібраного матеріалу автор пробує означити раси сучасної Європи; він рахує їх (не числячи чужих домішок – як турки, жиди і т. ін.) шість головних і чотири другорядних, що можуть бути модифікаціями головних, і на маленькій долученій мапці означає сі раси, зіставляючи білими ті простори, для котрих він не знайшов матеріалу.

Як з одного боку цікавий може бути збір матеріалу й його графічне означення на мапі, зроблене автором, так з другого боку можна побоюватись, щоб класифікація рас, зроблена автором, не показалася передчасною, особливо для так мало вистудіюваної Східної Європи, при тім на підставі тільки сучасних (для неї дуже бідних) спостережень, без пильного огляду на факти історії й археології (про них автор не згадує тут). Розуміється, не можна сказати рішучого слова на основі тимчасової короткої звістки, але й дещо з поданого автором насуває певний скептицизм.

І так, н[а]пр[иклад], на українсько-руській території знаходимо у нього аж п’ять рас: «адріатицьку» в Покарпатті, за Дніпром і на Кубані; «віслянську» в західних частинах Східної Галичини; «східну» (східнослов’янську, можна б сказати) в решті Сх[ідної] Галичини і на Поділлі, з домішками «західної» або «севенської»; «північнувату» (sub-nordique, розповсюднену між північними німцями, Литвою й ін.) – в Брацлавщині; субадріатицьку в Київщині.

Кождий, хто трохи ознайомлений з українською й взагалі – східноєвропейською археологією, антропологією, історією колонізації, згодиться, що такого розкладу рас на Україні не може бути, що тут можуть бути подібності з тими чи іншими числами вичислених автором рас, що тут є мішання рас, але таких і такого, як автор доводить, не може бути. І ще раз повторяю, на основі теперішніх матеріалів і не можна ще уставляти на Україні рас, замало того матеріалу!

В тім же томі Ch.Ujfalvy подав розвідку про «білих гунів»; вона зачіпає гунське питання й тому в дечім цікава й для нас спеціально; автор обстоює за деформуванням черепів у гунів і уважає їх близькими свояками народу гоа, від котрого виводить він білих гунів, ефталитів, відрізняючи їх від єучів.

Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. 29. – Кн. 3. – С. 1 – 2 (Бібліографія).

«L'Anthropologie» – журнал, що виник у Парижі в 1890 р. як результат злиття трьох французьких етнографічних та антропологічних журналів («Materiaux pour l'histoire de l'homme», «Revue d'Anthropologie», «Revue d'Etnographie-reunis»). В журналі друкувалися мемуари, огляди наукових праць, новини антропологічних досліджень.

…Otto Ammon… – Аммон Отто (1842–1916) – німецький антрополог, представник расово-антропологічної школи в соціології, засновник антропосоціології в Німеччині. Основними ідеями соціальних поглядів Отто Аммона були ідеї ієрархії рас, класів, народів.

Основні праці: «Anthropologische Untersuchungen der Wehrpflichtigen in Baden» (1890), «Darwinismus gegen die Sozialdemokratie» (1891), «Natürliche Auslese bei Menschen» (1893), «Bedeutung des Bauernstandes» (1894), «Gesellschaftsordnung und ihre natürliche Grundlagen» (1895), «Zur Anthropologic der Badener» (1899).

…no системі Брока… – Брока (Вrоса) Поль (1824–1880) – французький анатом і антрополог, засновник і голова Антропологічного товариства у Парижі (1859). З 1867 р. – професор медичного факультету Сорбонни. В 1872 р. П.Брока заснував журнал «Revue d'Anthropologie», а в 1876 р. – Вищу школу антропології та Антропологічний музей. Брав активну участь у науковому житті Франції, був засновником Французької асоціації сприяння розвитку науки.

Праці П.Брока присвячені вивченню тонкої будови головного мозку, питанням порівняльної анатомії приматів, а також антропологічним дослідженням сучасного і викопних решток давнього населення Франції. Брока створив нову класифікацію форм черепа, запропонував багато інструментів для антропологічних досліджень, склав спеціальну інструкцію для вимірювань тіла живої людини і черепа. Його дослідження відкрили нову галузь знань – антропометрію.

…I. Deniker… – Денікер (Deniker) Жозеф (Йосип Єгорович) (1852 – 1918) – французький натураліст та антрополог російського походження. З 1888 р. – бібліотекар Національного природничо-історичного музею в Парижі. Був одним із головних редакторів журналу «Dictionnaire de geographie universelle». З 1904 p. – лектор Королівського Антропологічного інституту Великобританії. Створив класифікацію людських рас (1900).

Основні праці: «Etude sur les Kalmouks» (1883), «Les Ghiliaks» (1883), «Recherches anatomiques et embryologiques sur les singes anthropoids» (1886), «Races et peuples de la terre» (1900), «The races of man: an outline of anthropology and ethnography» (1900).

…Ch. Ujfalvy… – Уйфальві (Ujfalvy) Шарль Ежен де (1842– 1904) – лінгвіст за освітою, французький орієнталіст угорського походження. Член Угорської академії наук та член географічних товариств: Паризького, Амстердамського, Будапештського, Російського. Посідав кафедру географії та історії середньої і східної Азії в Школі живих східних мов. У 1876–1878 pp. брав участь у науковій експедиції, направленій французьким урядом у Росію, Сибір та Середню Азію. В 1881–1882 pp. подорожував Індією, Кашміром і Малим Тибетом.

Основні праці: «L'ethnographie de l'Asie» (1874), «Grammaire finnaise» (1876), «Mission scientifique francaise en Russie, en Siberie et dans le Turkistan» (6 т., 1878–1882), «Les Aryens au nord et au sud de l'Hindoukouch» (1896), «Description ethnologique de l'Asie-Centrale, au Cachemire etc.» (1900).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 66 – 67.