Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / Археологія / Молотівське срібло (2)

Молотівське срібло (2)

Михайло Грушевський

[Тому рік подав я був коротку звістку в «Записках [НТШ]» (т. XV, miscell[anea]) про сей цікавий скарб; тепер, завдяки дозволу хв[ального] заряду Ставропігійського інституту і його в[исоко]п[оважаного] сеньйора проф. д-ра Шараневича, можу опублікувати сі цікаві речі; уважаю своїм обов’язком висловити на сім місці подяку хв[альному] заряду й його сеньйору за їх ласкавий дозвіл, а пароху с.Молотова о. В.Соколовському за подані ним відомості про подробиці нахідки.]

Тому два роки в с.Демидові, філії села Молотова (недалеко Миколаєва над Дністром), на новім цвинтарі, на глибокості метра знайшовся скарб у глинянім невеликім (півлітровім, як мені писали) горнці. Обставини нахідки і ціле се місце не виказали ніякого сліду, щоб тут була колись могила; се був скарб в повнім значенні того слова. Горнець при копанню зовсім знищився, срібні ж речі, що були в нім, перейшли до музею львівської Ставропігії, де й переховується тепер сей скарб. Він складається з ось яких срібних (виключно) речей:

1) з одного наручника (брансолєти), зложеного з двох частин, злучених рядом обручок;

2 – 3) з пари наручників, зроблених з срібної стяжки, три рази зігнутої спірально;

4 – 5) з менших наручників, подібно зроблених з срібної стяжки, зігнутої в 2½ круга;

6 – 7) з пари подібних (але не однаких) кульчиків (каблучок) до висків з трьома галочками;

8 – 9) з пари однакових кульчиків до ух, теж з трьома галочками;

10-12) з трьох перстенів з печатками;

13) одного перстеня з скрученого дроту;

14) одного перстеня з геометричним черненим рисунком на щитку;

15) одного перстеня, що мав камінець (камінця нема);

16-80) 65 чеських монет – грошей, широких і малих (minores et majores), з них 3 менших – В’ячеслава II (1278 – 1305), а 21 більший і 38 менших кор[оля] Іоана І Люксембурзького (1311 – 1346), по означенні Віденської центральної археологічної комісії, котрій сей скарб посилався; три монети не прочитано.

Ті предмети дуже інтересні самі по собі, а ще більше – завдяки тому, що мають дуже докладну дату в виді сих монет з першої половини XIV в.; на останку – дуже інтересне саме місце нахідки, бо взагалі галицькі нахідки досі майже не входили в круг студій над давньою руською штукою.

Перегляньмо їх за порядком.

Предмети з Молотівського скарбу

На долученій фототипічній таблиці [З робітні Тшемеського у Львові. Предмети, як видно з долученої до неї скалі, зменшені на ній на третину (в півтора рази); не подаю міри предметів, бо її видно з тієї долученої скалі.] вгорі подано наручник. Він досить делікатної, але й нетривкої роботи. Складається з двох симетричних половинок, закінчених рядом тонких срібних каблучок – шарнерів (всіх їх було п’ять або шість), що входять одні між другі; в каблучки сі встромлювалась затичка (бронзові дротики тепер) і зв’язувала обидві частини; разом взявши, наручник має коло 23 см. наоколо, отже, вимагав руки досить замашистої [Д.Кондаков (Русские клады, І, с. 138) догадувавсь, що сі великі наручники носились поверх одіня.]. Кожда половина наручника має всередині гладку срібну бляшану поверхню, на зверхній частині – срібну бляшку з вирізьбленими (гравірованими) рисунками; наложеною на сю бляшечку срібною рамою в формі аркад кожда половина поділяється на три частини, на три поля.

Середнє поле одної половини має схематично зроблену цвітку (лілію), середня бляшка другої – нефоремну фігуру чоловіка-ловця, в гостроверхій (турецькій) шапці, що в одній руці має спис, а в другій – здобич (як думаю – схематично зроблену птицю). Бічні поля на обох половинах мають симетричні фігури голубів: всі вони зроблені схематично, в однаковій позі: сидять, піднявши голови, задерши крила вгору; обидві пари відрізняються деякими деталями. Береги (рами) половинок і трикутники між аркадами прикрашені випуклими точками; пробиті дірочки служили, очевидно, для якихось тепер затрачених окрас, може, камінців; дві петлички на другій половинці, очевидно, служили для привішування якихось окрас (брелоків). Наручник був уже заношений і замочки заховались у фрагментах.

Сей тип наручників добре звісний і досить частий в нашій штуці княжого періоду. Та ж сама форма (дві половини, злучені шарнерами), розміщення декорацій і теми рисунків повторяються в інших нахідках. Зовсім подібний наручник, орнаментований теж трьома наложеними на бляшку аркадами, з рисунками птиць і змії на полях сих аркад, знайдено в Києві 1893 р. (тепер переховується в Петербурзькім Ермітажі, відділ «руських старинностей», шафа 5) [Описаний у: Толстой и Кондаков, Русские древности, V, с. 123 – 124.]; зовсім подібна і половинка наручника з Чернігова (нахідка 1887 p.), що переховується там же [Вона видана у: Кондаков, Русские клады, табл. XI, ч. 1.], тільки вона дуже знищена: поля аркад на ній зовсім пропали.

Мотив аркад в простішій формі, де сі аркади не наложені, а награвіровані на самій бляшці, як і рисунки на полях, повторяється на цілім ряді інших наручників; при тім часом сей основний орнамент дістає ще придатки, напр., на наручнику з київської нахідки в оселі Раковського [Виданий у: Кондаков, op. c[it.], с. 138.] сей орнамент подвоюється: аркади йдуть двома рядами; в парі наручників з Териховського скарбу (Орловської] губ[ернії]) або на новонайденім володимирськім аркади займають верхню частину наручника, а під ними бачимо інший, плетений орнамент [Териховські видані у: Кондаков, Русские древности, V, с. 115, володимирський – Археологические известия и заметки, 1896, с. 369.], але взагалі орнаментація аркадами (особливо трьома) [Наручники, орнаментовані аркадами, але в інших комбінаціях (не по три) див. в Московськім історичнім музеї, саля IV, вітр[ина] 8 (з м.Романова Могилівської губ[ернії]) і в володимирській нахідці 1896 р.] – се дуже тривкий мотив для сієї речі, широко розповсюджений.

Щодо орнаментації самих полей, то чоловічі фігурки, як на молотівськім наручнику, стрічаються у нас дуже рідко. Натомість дуже розповсюджені в нашій давній штуці інші орнаментаційні мотиви. Схематичну лілію вкажу на наручнику з оселі Раковського, де голубів заступають інші улюблені форми русько-візантійського стилю – сирени; взагалі се орнамент дуже популярний. Схематично зроблених голубів бачимо на київськім наручнику з нахідки 1893 p., на тереховських наручниках, і взагалі – се улюблений мотив нашої юбілерської штуки [Порівняти, напр., золоті ланцюги з Києва – з Михайлівського скарбу і з оселі Лескова (Кондаков, op. c[it.], I, табл. VI і X).].

Отже, сей наручник з Молотова є дуже типовим взірцем давньої руської штуки, як щодо своєї техніки, так і щодо орнаменту. Натомість інші молотівські наручники незвичайні. Сі дві пари наручників із срібної стяжки (на таблиці подано по одному предмету з кождої пари, внизу) повторяють в сріблі дуже старий тип спіральних наручників бронзових, розповсюджених і в середньодунайській бронзовій культурі; для Галицької Русі можу вказати бронзові наручники з вужчої стяжки, напр., з Висоцька і з Чехів [Zbiór wiadomości do antropologii krajowej, XIV, с 50; чеські нахідки, ще неопубліковані.]. Золоті наручники з спіральної стяжки, зовсім подібні, але звичайно орнаментовані на кінцях головками, часто стрічаються в чорноморських (еллінізованих) нахідках (особливо порівняти наручник з Анапи в Ермітажі, піраміда 1, ч. 216 h), де кінцеві орнаменти дуже слабі, сходять на ніщо. Срібних наручників сього типу в українсько-руських нахідках вказати не можу, тим молотівські наручники мають особливий інтерес.

Дві пари каблучок (більших і менших – на таблиці подано обидва більші, а з менших одну (всередині), бо вони однакові) належать до варіацій т. зв. київського типу, широко розповсюдженого в краях давньої руської держави. Він характеризується, власне, трьома галочками, насадженими на дріт, що імітують три перлини або намиста на дроті; менші з них могли носитись в усі, більші – носились або на усі, або причеплялись до волосся чи якогось наголовного убрання (шапочки тощо). Галочки орнаментувались різно; молотівські належать до категорії горошковатих: галочка вкрита якби горошком, що імітує галку, обсаджену дрібними перлами (ся імітація на трьох з молотівських ковтків віддана дуже докладно і на оригіналах, і на фототипії).

Подібно орнаментовані ковтки стрічаємо поміж українськими; напр., в розкішній колекції ковтків з оселі Єсикорського (Київ) маємо їх кілька, найближче своєю технікою пригадує молотівські ковтки, виданий Кондаковим (Русские клады, І) на табл. IV, ч. 21, або між ковтками з Княжої гори, видані Бобрінським (Курганы близ Смелы, II, табл. XX, ч. 9 і 11), тільки київські ковтки сього типу мають галочки більш циліндричної форми. Дріт коло галочок обмотаний філіграновим дротом, як звичайно.

Пара менших молотівських ковтків мають галочки круглі, пара більших – овальні, бочілкуваті; се характерна відміна, що не стрічається, скільки знаю, на українських ковтках сього типу, але подибується деінде – в східних нахідках, на Поволжі, на Кавказі [Такі овальні, бочілкуваті чи жолудкуваті галочки, гладкі, не орнаментовані, бачимо на ковтках з Камбулти (Кавказ) – Ермітаж, вітр[ина] 1 (дві пари), гладкі і орнаментовані – на ковтках з Казанської губернії (Вел[икого] Болгара), срібних і золотих (Ермітаж, Рус[ские] старини[ости], шафа 2, один з них див. у: Кондаков, Русские древности, V, с. 97, там же згадка про подібний ковток Ізабелі Католички в Мадридськім музеї – с. 138). Вкінці ті ж овальні галки, не орнаментовані, великі, бачимо на характерних ковтках з Симбірської губ[ернії] (з одною галкою) – Ермітаж, ibid., шафа 4.]. Два більші молотовські ковтки мають той самий рисунок, тільки різняться виконанням: ковток, поданий на таблиці з лівого боку, має характер незручної схематизованої імітації другого: майстер не розумів значення тієї горошкуватої – перлової орнаментації. Середні галочки на обох трохи більші від бічних. Характерні ще сі скобочки на середніх галках обох ковтків: вони, очевидно, мали служити до протягання через них нитки чи дротика з якимсь намистом, чи перлами, або до привішування ланцюжків з якимсь намистом, як бачимо, на розкішних ковтках з Великого Болгара (Ермітаж, ib., шафа 2), де стрічаємо теж і ковтки з подібними скобочками на галочках.

Печатки з Молотівського скарбу

Дуже інтересні три перстені з печатками. Всі вони мають на печатці рисунок птаха, дуже нефоремний і схематичний, а наоколо напись; на двох написі кирилицею, на однім: ПЄЧАТ+ ВАHОВА, печать Іванова (вона подана на фототипічній таблиці, збоку і на сій стороні – самий щиток її); на другім: ПЄЧАТ+ СKОЧKОBА, печать Скочкова; напись на третім я не міг прочитати; деякі букви нагадують глаголицю, але глаголицькою азбукою я не міг написи розв’язати.

Цікаво, що написи зроблені на печатках просто, отже, на відбитку імена читались би навиворіт.

З сих печаток Скочкова виглядає трохи підозріло; ніяких слідів старини на собі не має, виглядає як свіжо вибілена мідна, зроблена дуже грубо, абияк прильотовано щиток до товстого дроту (тепер її прильотовано наново, бо відпав був щиток); насувається думка, чи се не фальсифікат, але я не відважуюсь признати його рішучо фальсифікатом – може, се тільки сильно і незручно відчищений перстень?

На Україні не можу вказати печаток з іменами з сього часу, хоч печатки з різними рисунками і значками стрічаються досить часто (Кондаков, Русские клады, I, с. 103, 107). Що на Русі широко уживались печатки, про се свідчить умова з греками 944 р.

Четвертий перстень скручений з трьох срібних шнурків, а в них кождий теж зсуканий з двох дротиків. Сей стиль – плетений дріт в різних варіаціях дуже часто стрічається в нашийниках (гривнах), наручниках, рідше в перстенях «княжої» епохи, одначе, і тих не бракує, – вкажу, напр., два перстені в колекції Поля (Каталог кол[лекции], Поль, І, табл. XII, ч. 49 – 50, пор. наручник з Княжої гори, виданий у Бобрінського [Курганы], II, таб. XX, ч. 5).

Два інші перстені (14 – 15) не мають нічого інтересного, для того я й не уважав їх потрібним публікувати.

Я мав нагоду піднести в своїй попередній замітці і тепер знову повторяю, вже вказавши на аналогічні предмети з інших наших нахідок: молотівська колекція має дуже типовий характер; маємо в ній цілий ряд предметів: характерних для старої руської, під візантійськими і сусідніми впливами розвиненої штуки, т. зв. княжої доби. Молотівська нахідка показує, з одного боку, ще раз, що й західна окраїна українсько-руської землі входила в круг сієї штуки, з другого боку – що ся штука була ще в силі у нас в XIV в. і загинула, мабуть, під новими впливами, що принесли з собою XIII – XV в.: се були східні, але відмінні від давніших впливи і ще більше – перевага західної культури.


Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Молотівське срібло. Археологічна замітка // ЗНТШ. – Львів, 1898. – Т. 25. – С. 1 – 6. Передрук зі збереженням первісної пагінації: Розвідки і матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1902. – Т. 4.

Автограф зберігається у: ЦДІАУК. – Ф. 1235, оп. 1, спр. 201, арк. 8 – 16 зв.

срібні ж речі, що були в нім, перейшли до музею львівської Ставропігії – музей Ставропігійського інституту був заснований у 1889 році за ініціативою видатного українського історика й археолога, сеньйора Інституту проф. Ізидора Шараневича. Музей складався з двох відділів: археологічно-артистичного і бібліографічного. 13 березня 1890 року було укладено перший каталог Ставропігійського музею, в якому нараховувалося 60 рукописів, 243 стародруки, 1022 документи, 313 предметів церковного мистецтва. – див.: Бандрівський М. Археологічна діяльність Ізидора Шараневича (1829 – 1901) // Постаті української археології. Матеріали і дослідження з археології Прикарпаття і Волині. – Львів, 1998. – Вип. 7. – С. 95-97.

65 чеських монет – грошей… – йдеться про т. зв. празькі гроші, які карбував монетний двір Кутної гори з XIV до початку XV ст. (лат. grossi pragenses), і лігатурна маса яких становила близько 3,86 г. Завдяки високій якості і масовій емісії відразу поширилися в Європі, особливо у Великому князівстві Литовському. На українських землях празькі гроші були основним платіжним засобом з XIV до початку XVI ст. – див.: Зварич В.В. Нумизматический словарь. – Львів, 1975. – С. 36; Археологія і нумізматыка Беларусь Энциклапедыя. – Мінск, 1993. – С. 197-198.

Сей тип наручників добре звісний і досить частий в нашій штуці княжого періоду – названий М.Грушевським тип наручників сьогодні в науковій літературі відомий під назваою «двостворчасті браслети-обручі». На нинішній день відомо 38 таких браслетів, які генетично сягають широких браслетів Візантії. Екземпляри з молотівського скарбу більше відомі як браслети зі с.Демидова (присілок Молотова). Понад 40 років тому Б.Рибаков висловив думку, що в Галицькій землі працювали місцеві майстри черневої справи, до продукції яких дослідник зарахував браслети-обручі з Демидова (Молотова) та Вікторова, біля Галича. Сьогодні цієї думки притримуються вчені, див.: Рыбаков Б.А. Ремесло Древней Руси. – М., 1948. – С. 323; Макарова Т.И. Черневое дело Древней Руси. – М., 1986. – С. 121, 144.

Дві пари каблучок… належать до варіацій т. зв. київського типу… Пара менших молотівських ковтків… – львівська дослідниця Е.Зарубій виділяє ковтки типу Демидів (Молотів) у четвертий тип згідно за її класифікацією. Вчена зазначає, що спершу вважалося, що ці прикраси побутували тільки у полян, однак згодом виявилося, що ареал їх розповсюдження набагато ширший і охоплює Київську, Галицьку, Чернігівську та Переяславську землі. Б.Рибаков вважав, що ковтки на кшталт Демидова (Молотова), які мають по три намистинки, – несуть у собі солярну орнаментику, див.: Грінченко Б.Д. Словарь української мови. – Перевидання. – Київ, 1958. – С. 262; Зарубій Е. Срібні скроневі кільця княжої доби в колекції Львівського історичного музею // Наукові записки Львівського історичного музею. – Львів, 2001. – Вип. X. – С. 201 – 224.

Сьогодні чотири ковтки-сережки з Демидова (Молотівського скарбу), які були передані з Музею Ставропігійського інституту у 1940 році, зберігаються у фондовій групі «Київська Русь» Львівського державного історичного музею під інв. № 12318 (розмір 26 мм × 29 мм, вага 6,67, проба 916); під інв. № 12319 (розмір 27 мм × 27 мм, вага 6,65, проба 916); під інв. № 12320 (розмір 54 мм × 53 мм, вага 15,56, проба 950); під інв. № 12321 (розмір 52 мм × 47 мм, вага 18,54, проба 1000), див.: Зарубій Е. Срібні скроневі кільця княжої доби в колекції Львівського історичного музею // Наукові записки. – Львів, 2001. – С. 217 – 219.

Микола Бандрівський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 361 – 366.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 694

Модифіковано : 21.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.