Вступне слово [до т. LXIX «Записок НТШ»]
Михайло Грушевський
Сей п’ятнадцятий річник «Записок» розпочинаємо в міцній надії, що вже зближається кінець тої splendid isolation [блискучої ізоляції], в яку постаралися поставити наукову роботу, згруповану коло нашого Наукового товариства, абсолютні заборони російської цензури й неприхильність офіціозних або шовіністично настроєних наукових сфер (російських і польських), що старалися позбавити впливу нашу наукову роботу, замовчуючи й ігноруючи її всюди.
Нині слабне й валиться вже цензурний кордон, що ділив нас від українських земель Росії, а й подуви свіжого вітру, занесені могутнім суспільним рухом і в катакомби офіціозної науки, певно не лишаться без впливу на оздоровлення й освіження наукової роботи, дадуть їй більшу об’єктивність і свободу від офіціозних і шовіністичних камертонів. Наша наукова робота, сими противними заходами поставлена на становище національної й політичної маніфестації, явиться в тім світлі, яке в дійсності належало й відповідало її – змагань до можливо ясного й правдивого пізнання сучасності й минувшини нашого народу й сотворения культурних засобів для його подвигнення з вікового занепаду.
Орган інституції, основаної в столиці австрійської України українцями з Росії для розвою української літератури й науки, проскрибованої в Росії, «Записки» заложені були п’ятнадцять літ тому з ініціативи українських (київських) учених і літератів як всеукраїнський орган, що мав скупити в собі праці учених, які гірко відчували заборону, що тяжила над українським словом в Росії й абсолютно виключала наукові публікації на українській мові. Цілий ряд визначних учених-українців прирік тоді свою участь у сім першім науковім українськім журналі. Але обставини поневоленої України показалися сильнішими від сих приречень: дуже небагато додержало своєї обіцянки й взяло участь в заснованім журналі. Ще менше було таких, що не скінчили своєї участі в нім з першою статтею.
Підписаний, поставивши собі завданням розширити «Записки», організувати їх по типу наукової часописі й випускати її щотри, потім щодва місяці (перші роки «Записки» виходили річником), дуже скоро мусив переконатися, що у тодішніх цензурних і всяких інших обставинах було б чистою ілюзією покладатися на поміч великої «Соборної України», що наукова робота, коли хоче йти, мусить опертися на місцеві сили. Старання в сім напрямі не були даремні. Коли участь України російської зіставалася припадковою й уривковою, то на місці, у Львові, організувалася громадка людей, небагатих числом, але сильних духом, вірою в будучність свого народу й любов’ю до нього, що сміло підставила свої плечі під тягар української наукової роботи й двигнула його з незломним наміром – донести до хвилі розкріпощення України, щоб передати його в руки нових, численних робітників свобідної й обновленої соборної України.
І тепер ми чуємо себе при границі тої обітованої української землі. Довгий і тяжкий, безпривітний шлях по пустині добігає кінця. Останніми пра-совими розпорядженнями відтворена нашому журналу дорога в Росію. «Временные правила» дають можність заснування українських наукових часописей в Росії. Близький той час, коли ми не будемо одинокі в своїй науковій роботі й не будемо ізольовані в ній.
Вітаючи сю близьку й радісну хвилю, хочемо стрінути її гідно – як лише можливо хочемо пристроїти й прикрасити наш журнал. Сповняємо давній дезидерат наукових секцій Товариства й розширяємо великість книжок – се дасть нам можність давати більше статей та свобідніше містити більші статті й більші матеріали. Даємо показнішу форму книжкам. Зближається час, коли, по словам поета, котрого іменем прикрашаємо наші публікації:
спочинуть потомлені невільників руки
і коліна відпочинуть кайданами куті –
бодай трохи!
З вірою в близьке відродження українства, в близький розвій української науки з подвоєною енергією вступаємо в новий рік нашого видання, що відкриває перед нами нові, далекі й широкі перспективи наукової роботи. А коли наша радість здивує когось, нехай пригадає собі, що сі слова пише українець з Росії, що п’ятнадцять літ тому писав вступну статтю для першої книжки сеї «абсолютно забороненої в Росії» наукової часописі, що дванадцять літ з тяжким трудом редагував сей проскрібований і старанно замовчуваний орган, і сам з цілою своєю науковою роботою за сей увесь час був проскрібований в Росії, а взагалі вся та українська наукова діяльність представлювана як робота «темних сил». Зміркувавши се, мабуть, ніхто не здивується радості, яку будить в нас упадок заборон та перспектива свобідної наукової роботи й обміну наукової мислі на великих просторах українських земель.
У Львові, 1(14).І. 1906
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Вступне слово // ЗНТШ. – Львів, 1906. – Т. LXIX. – Кн. І. – С. 5-6.
«Записки» заложені були п’ятнадцять літ тому з ініціативи українських (київських) учених і літераторів як всеукраїнський орган… – переговори про видання «Записок» між львівськими і київськими українськими науково-культурними середовищами велися від 1889 р. Ключовою фігурою в реалізації проекту був О.Кониський, який, зрештою, запропонував їх видання, фактично редагував перші чотири томи. Детальніше про видання перших томів «Записок» див.: Купчинський О. Бібліографія фундаментального видання Наукового товариства ім. Шевченка (замість передмови) // Бібліографія Записок Наукового товариства імені Шевченка. Томи І – CCXL. 1892-2000. – Львів, 2003. – С. 4-6.
…розширяємо великість книжок… – 15 жовтня 1905 р. М.Грушевський запропонував розширити «Записки» до 15 аркушів і збільшити їх формат (Хроніка НТШ. – Львів, 1905. – Ч. 24. – С. 2).
…п’ятнадцять літ тому писав вступну статтю для першої книжки сеї «абсолютно забороненої в Росії» наукової часописі… – перший том «Записок НТШ» відкривала стаття М. Грушевського під псевдонімом: Сергієнко М. Громадський рух на Вкраїні-Руси в XIII віці // ЗНТШ. – Т. І. – Львів, 1892. – С. 1-28.
…дванадцять літ з тяжким трудом редагував… – М.Грушевський перейняв редагування «Записок» у 1895 р. (томи 5 – 8), коли його обрано головою Історико-філософічної секції НТШ. Виконання М.Грушевським функцій редактора головного часопису НТШ відзначалося якісними змінами в його структурі, доборі матеріалу, залученні, особливо молодих авторів, попередньому обговоренні та рецензуванні статей на засіданнях секцій Товариства. М.Грушевський до 1913 р. відредагував 110 томів «Записок» (по 116 том включно). Детальніше див.: Купчинський О. Бібліографія фундаментального видання. – С. 5 – 8, 18.
А. Фелонюк
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 529 – 530.