[Виступ на загальних зборах НТШ 30 квітня 1907 p.]
Михайло Грушевський
Остатні загальні збори відкрив голова проф. М.Грушевський о 10½ год. перед полуднем при участі 39 членів, із яких 7 мали повновласті для заступства заграничних членів. Покликавши на секретарів зборів дд. Олексу Іванчука та Всеволода Козловського, виголосив отсю промову, в якій подав огляд діяльності Товариства за адміністраційні pp. 1905 – 1906:
«Отвираючи останні загальні збори, два роки тому, дав я вираз гарячим бажанням нашим, щоб зоря політичної свободи, яка підіймалася тоді над Росією – хоч уже сильно прислонена хмарами реакції, – вивела скорше на широкий шлях національного життя всю соборну Україну нашу і прийняла та розділила на ширші гурти, між численніші центри ту культурну й наукову роботу, яку дотепер мусили двигати на собі й репрезентувати наш гурт, наше Товариство.
Від того часу не вгавала люта боротьба світла з тьмою в закордонній Україні, приковуючи всю увагу, притягаючи всі активні елементи, абсорбуючи сили місцеві, а в часті й тутешні. Боротьба ся вплинула й на відносини австрійські, виливши нові сили в поступові змагання тутешніх народів і суспільностей, а в результаті на порядок денний виступила справа реформи представительства, котра так само прикувала до себе всю увагу, всі сили, всі помисли тутешньої України.
Inter arma silent musae [коли говорить зброя, музи мовчать], і супроти основних політичних завдань, супроти боротьби за перші підстави політичного життя, мусили відступити на другий план інтереси культурного, наукового руху і життя. Але непростимим гріхом було б їх занедбати хоч на хвилю. І ті, кому найближче лежали сі інтереси, мусили подвоїти свої сили, щоб не допустити ослаблення, застою в руху культурнім, науковім, свідомі того, що наукова робота лежить в основі культурного поступу, і без сильного, солідного культурного підкладу неможливі ніякі тривкі політичні чи національні здобутки, ніякий різкий і певний поступ народу.
І наше Т[оварист]во, котрому доля судила репрезентувати й досі науковий рух і наукові інтереси українського народу, напружувало свої сили, щоб не дати ослабнути сьому науковому рухові, навіть серед розгару політичних інтересів і змагань української суспільності. І воно доказало сього – з приємністю і вдоволенням можемо сказати се. Ніколи наукова діяльність нашого Товариства не була інтенсивніша, як в сі роки політичного Sturm und Drang-y. Ніколи секції наші не виказували такої високої цифри засідань і предложених на них рефератів. Ніколи видавнича діяльність не була інтенсивнішою.
Товариство наше не тільки додержало прийнятого плану своїх видань, але й виповнило ряд прогалин – в виді не виготовлених на час видань попередніх літ. Його головне видавництво – «Записки» значно розширено, з 72 до 90 аркушів на рік (з 12 на 15 аркушів в томі) і збільшено число розвідок. На місце давньої «Історичної бібліотеки», що містила переклади наукових праць з чужих мов, заведено як нову серію сього видавництва «Українсько-руський архів», де містяться оригінальні розвідки, матеріали сирі й півоброблені – новий плюс в науковій видатності Товариства.
В сумі видатки на наукові видання в останнім році дійшли небувалої цифри 47.100 кор[он], а видатки на наукові цілі, разом з науковою адміністрацією – до 63 тис. корон, і завдяки старанням Виділу сей величезний бюджет знайшов покриття – при 18 тисячах всього-на-всього підмог з публічних фондів для Товариства!
Поруч експедицій етнографічних організовано в ширших розмірах експедицію археографічну, для систематичного збирання матеріалів до історії козаччини. Хоч сій експедиції прийшло стрінутися з трудностями навіть в виєднанні поручень для занять в заграничних державних архівах – поручень, які, здається, не нарушують нічийого стану посідання і не коштують і сотика – а міністерство, давши два рази невелику субвенцію на цілі археографічної роботи, в минувшім році її не відмовило, робота йшла енергічно, в архівах Києва, Харкова, Москви, Петербурга, Варшави, Кракова й Відня, незадовго сподіваємося побачити результат сих робіт. Сформовано нову наукову комісію – статистичну, яка поставила собі широкі плани роботи, рішила завести й власне видавництво – коли б тільки матеріальні засоби були трохи багатші для сього.
Одним словом, наукова робота розвивалася інтенсивно, шукаючи все нових доріг, здобуваючи все нові сфери для себе. її не ослабили й утрати, які понесли ми в нечисленнім гурті наших членів за сей рік. Прожиті два роки були виповнені нею – напруженою, енергічною, плідною роботою – цінною тим більше, що їй приходилося розвиватися в сферах, в вищій мірі неприхильних обставин, де Товариство наше, що в нормальних обставинах повинно б опиратися на цілу систему різних наукових інституцій і вищих шкіл, – являється відокремленою, одинокою вищою науковою інституцією українською, при тім незвичайно слабо забезпеченою, дуже мізерно дотованою.
Будемо надіятися, що в будучності суспільність наша, здобувши собі більше впливовий, рішучий голос в політиці, використає се і для забезпечення підстав культурного розвою, в тім і для розвою нашого Товариства, а й саме се Товариство, дальшим культурно-національним походом нашого народу, не буде стояти одиноко, а стане одним огнивом в цілій системі нових, чи націоналізованих наукових інституцій і в Україні австрійській, і в Україні російській».
Примітки
Публікується за виданням: [Грушевський М. Виступ на загальних зборах НТШ 30 квітня 1907 p.] // Хроніка НТШ. – Ч. 31. – Львів, 1907. – С. 1-3.
…як в сі роки політичного Sturm und Drang-y – в прямому значенні – період штурму і натиску». Цим означенням М.Грушевський охарактеризував період реформ у державному управлінні Російської імперії 1860 – 1870-х pp. Це передусім відміна кріпосного права, позитивні змінну військовій, комунальній (міській), судовій, фінансовій, освітній, земській сферах функціонування держави. Роки реформ відзначалися активізацією громадсько-політичного життя в країні.
Ніколи секції наші не виказували такої високої цифри засідань і предложених на них рефератів – 1905 р. три секції (історико-філософічна, філологічна і математично-природничо-лікарська) провели 25 засідань, найбільше перша – 14. У 1906 р. – 28 засідань, на яких прочитано 54 реферати, з них на 20 засіданнях історико-філософічної секції – 42 (Хроніка НТШ. – Львів, 1907. – Ч. 29. – С. 11). Для порівняння в 1904 р. на засіданнях цієї секції виголошено 35 рефератів (Там само. – Львів, 1906. – Ч. 25. – С. 9).
Ніколи видавнича діяльність не була інтенсивнішою – за 1905 – 1906 pp. НТШ підготувало до друку ЗО позицій наукових публікацій (Хроніка НТШ. – Львів, 1906. – Ч. 25. – С. 12-14; Ч. 29. – С. 15-17).
…заведено як нову серію сього видавництва «Українсько-руський архів… – заснувати нову видавничу серію запропонувала історико-філософічна секція на засідання Виділу НТШ 28 лютого 1906 р. (Хроніка НТШ. – Львів, 1906. – Ч. 26. – С. 2).
Поруч експедицій етнографічних… – у 1906 р. Ф.Вовк разом з З.Кузелею та І.Чайковським завершував свої антропологічні дослідження на Лемківщині (Хроніка НТШ. – Львів, 1907. – Ч. 29. – С. 13). Інший член Етнографічної комісії – В.Левитський збирав фольклорні матеріали на Бойківщині (Там само. – С. 14).
…організовано в ширших розмірах експедицію археографічну, для систематичного збирання матеріалів до історії козаччини – див. коментар до статті М.Грушевського «Передмова до т. VIII «Жерел».
…а міністерство, давши два рази невелику субвенцію на цілі археографічної роботи, в минувшім році її не відмовило… – так, у 1903 р. Міністерство віровизнань і освіти Австро-Угорської монархії надало Археографічній комісії НТШ на проведення пошуків і видання джерел одноразову грошову дотацію в розмірі 2 000 корон (Хроніка НТШ. – Ч. 14. – Львів, 1903. – С. 15), таку ж суму призначено в 1905 р. Це була незначна дотація, позаяк щорічно лише на археографічні подорожі молоді історики витрачали 1 500 – 2 000 корон. На друк одного тому серійного видання «Жерела до історії України-Руси» (600 примірників) витрачали 3 – 4 тис. корон (Капраль М. Археографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (нарис історії діяльності) // Український археографічний щорічник. – К., 1999. – Нова серія. – Вип. 3/4. – С. 62 – 63). У 1906 p., незважаючи на подання НТШ, фінансова допомога від міністерства не надійшла.
…незадовго сподіваємося побачити результат сих робіт – документи, зібрані в ході археографічних експедицій, публікувалися у «Матеріалах до історії української козаччини» в серії ‘Жерела до історії України-Руси. Матеріали до історії української козаччини. – Т. 1: Документи по рік 1631 / Зібрав І.Крип’якевич // Жерела до історії України-Руси. – Т. VIII. – Львів, 1908.; Т. 5: Акти до Хмельниччини 1648 – 1657 pp. / Зібрав і видав М. Кордуба // Там само. – Т. 12. – Львів, 1911. Не під титулом «Матеріалів» С.Томашівський у 1918 р. опублікував документи із ватиканських архівів, що стосувалися історії козаччини періоду Б.Хмельницького: Ватиканські матеріали до історії України / Зібрав і видав С.Томашівський. – Т. 1: Донесення римських нунціїв про Україну 1648 – 1657 pp. – Вип. 1. Тексти // Жерела до історії України-Руси. – Т. 16. – Львів, 1918. Також у 1994 р. Я.Федорук опублікував матеріали, зібрані В.Герасимчуком: Герасимчук В. Матеріали до історії козаччини XVII віку. Василь Герасимчук: життя і творчість (1880 – 1944). – Львів, 1994. – С. 3-132.
Сформовано нову наукову комісію – статистичну… рішила завести и власне видавництво… – комісію заснували з метою збирання й опрацювання статистичних даних, «що давали би можливо повний і всебічний образ народного життя на нашій етнографічній території в австрійсько-угорській державі» (Хроніка НТШ. – Львів, 1907. – Ч. 29. – С. 9-10).
Її не ослабили й утрати, які понесли ми в нечисленнім гурті наших членів за сей рік – за два 1905 – 1906 адміністративні роки померли дійсний член НТШ, український філософ В.Лесевич та звичайні члени В.Копитчак, А.Крижанівський, Р.Сембратович, І.Яворський (Хроніка НТШ. – Львів, 1907. – Ч. 31. – С. 4).
А. Фелонюк
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 350 – 351.