Від комісії [Передмова до т. VIII «Жерел»]
Михайло Грушевський
Дослідження історії козаччини – сього найбільш голосного і блискучого періоду української історії, досі стрічає на дорозі свого розвитку великі трудності, які гальмують поступи методичного студіювання сих часів і полишають її навіть позаду інших, менше багатих матеріалом і змістом періодів української історії. Рідкість і несистематичність публікацій актового матеріалу, що служить головним джерелом для сього періоду, а дуже часто – майже виключним, ставлять першу таку перешкоду, що засуджує всякого дослідника на попередні архівальні студії і при незвичайнім розпорошенні матеріалу в десятках слабко упорядкованих, часто – трудно приступних архівів і бібліотек, ставить величезні перепони збільшенню і проясненню відомостей не тільки про соціальний і політичний підклад подій сеї доби, а навіть і самі події.
Протягом останнього чверть століття засоби документального матеріалу з сього поля зростали незвичайно слабко, а з тим дуже мало поступали і досліди сього часу. А хоч появлялися від часу до часу праці, які старалися посунути наперед наші відомості за поміччю матеріалу недрукованого, використаного для даної розвідки, то вони не могли бути тривким здобутком нашого знання. Очевидна бо річ, що там, де зіставилося так багато суб’єктивному інтерпретуванню матеріалу, а перевірка сього інтерпретування кождим інтересованим зіставалася неможливою, – погляди, здогади, комбінації, оперті на такім неопублікованім матеріалі, мусили прийматися з певною обережністю.
За ціле минуле століття ми мали тільки одно видавництво, яке систематично займалося публікуванням матеріалів до історії української козаччини. Були то «Акты, относящиеся к истории Южной и Западной Россси»; завдячуємо їх енергії й праці пок[ійного] Костомарова. Черпаючи виключно з офіціальних джерел московських, і то тільки деяких архівів (Москов[ського] архіву справ заграничних і потрохи з деяких відділів Москов[ського] архіву юстиції), багато лишаючи до бажання щодо добору матеріалу і способу його видання, вони дали все-таки багату збірку матеріалу для pp. 1648 – 1678, найбільш бурхливого, напруженого, кривавого тридцятиліття української історії. Але се видавництво перервалося тому двадцять п’ять літ і не знайшло собі продовження.
Всі ті видання, присвячені козаччині, які з’являлися перед ним і по нім – більше або менше цінні, більше або менше багаті, більше або менше наукові – як «Памятники» і «Архив» Київської археографічної комісії (збірка польської кореспонденції для середини XVII в. і три томи актових матеріалів для історії козаччини), «Księga Pamiętnicza Jak[uba] Michałowskiego», «Материалы» Куліша, старі «Источники малороссийской истории» Бантиш-Каменського, «Материалы» Судієнка і новіша збірка Еварницького («Источники для истории запорожских Козаков»), поодинокі видання пок[ійного] Лазаревського і т. ін. – все се в сумі було ще менше повне, ще менше систематичне, далеко не сходилося з собою й лишало величезні прогалини.
І їх так само, тим менше ще, не заповняли і ті видання, які тільки більш припадково, не самовільно заходили в сферу козаччини, хоч і приносили для неї також нераз незвичайно цінні, першорядної ваги матеріали, як польські збірки кореспонденції визначних діячів того часу – Замойського (новорозпочате «Archiwum»), Жолкевського («Listy» і «Pisma»), Ю.Збаразького (Pisma), Конецпольського (Sprawy Ukrainne), Собеського (Pisma do wieku i spraw), і деякі російські публікації офіціальних актів (Акты Московского государства; Материалы военно-учебного архива; Протоколы и указы верховного тайного совета; Бумаги кабинета министров і т. ін.).
Та сума матеріалу, якою розпоряджаємо для історії козаччини до 1648 p., незвичайно бідна в порівнянні з дійсним його запасом. Для згаданого вище тридцятиліття 1648 – 1678 pp. не використано цілого ряду першорядних колекцій. Для часів же від 1678 р. і до кінця століття, так само для цілого XVIII в. ми розпоряджаємо документальним матеріалом нечувано бідним і для судження про найелементарніші питання козацького життя, козацького устрою, відносини під козацьким режимом не маємо скільки-небудь міцних підстав.
Супроти того, що не заносилося на якусь корисну зміну в сім навіть в будучності, себто не було надій, щоб якась інша наукова інституція забралася до скільки-небудь систематичного збирання матеріалу до сеї доби української історії, Наукове товариство імені Шевченка, як єдина в тім часі наукова українська інституція, здавалася покликаною занятися сим ділом, не зважаючи на його трудності і на бідні свої засоби, обтяжені й без того стількома різними проектами, підприємствами, видавництвами, розпочатими або планованими. Потреби української науки пильно сього вимагали від нього.
На засіданні Археографічної комісії Наукового товариства ім. Шевченка дня 21.Х (2.ХІ) 1904 р. підписаним була вперше піднесена гадка організації систематичного збирання матеріалів до історії козаччини, починаючи від перших початків її до упадку козацького устрою в середині XVIII в., на тлі сучасного соціально-економічного, національного і політичного життя. Гадка ся була прихильно прийнята комісією, а потім і виділом Товариства, котрому була предложена ся справа, і коли виявилося, що можна рахувати і на певні, хоч невеликі кошти для сповнення сього плану, коли виконання його розложити на довгий час, – приступлено до детальнішого розроблення сього плану.
На однім з засідань 1905 року підписаний предложив комісії ближчий план видання «корпусу матеріалів до історії української козаччини» та систематичного збирання для неї матеріалів дорогою археографічних екскурсій. Завданням було поставлено – зібрати матеріал не тільки для зверхньої, воєнної і дипломатичної історії козаччини, яка головно притягала увагу дослідників і видавців матеріалів до сього часу, але також і для студіювання козаччини як явища соціального і національного, продукту економічних і соціальних обставин; не обмежатися хронікою козацького життя, але зібрати відповідний матеріал до пізнання козацького устрою, управи та відносин соціально-економічних під козацьким режимом.
Збирання матеріалу мало бути поділено по певним хронологічним періодам та по певним групам архівів, і в міру поступу того збирання серії матеріалу мали друкуватися, не чекаючи навіть скільки-небудь повного вичерпання матеріалу для даного періоду, бо інакше дуже далеко відтягалося б публікування і весь план став би химеричним при тім незвичайнім розпорошенні матеріалів [Пор. записку мою, друковану в «Хроніці Наукового товариства імені Шевченка» за р. 1905, ч. 24, с. 19-21.].
В тім напрямі організовано роботу і, почавши від р. 1905, щороку по 3 – 4 члени Археографічної комісії, вихованці історичного семінару підписаного, одержували від Археографічної комісії Наукового товариства кредити на археографічні екскурсії й інструкції щодо своїх археографічних розслідів. Протягом сих чотирьох літ таким чином працею сих екскурсантів і інших членів комісії були переведені досить широкі розсліди в архівах Львова, Києва, Харкова, Варшави, Кракова, Петербурга, Москви, Відня й ін. і призбирано матеріали для ряду томів, невважаючи на трудності, з якими нерозлучно зв’язана була така трудна і зложена справа в тих незвичайно трудних обставинах, в яких і по нинішній день пробуває українська наукова робота.
Досить згадати про ті неймовірні до анекдотичності трудності, які стрічала Археографічна комісія, коли їй приходилося звертатися до тутешніх властей за легітимацією для своїх членів, потрібною для занять в заграничних державних архівах і сеї простої формальності вимолювати як не знати якої ласки (внесені комісією восени 1906 р. подання для Міністерства освіти в Відні для одержання легітимації двом її членам для занять в державних російських архівах по нинішній день зістаються без сповнення і відповіді!).
Досить пригадати, що ті адепти історичної науки, які своїми трудами мали збирати сей розпорошений історичний матеріал, мусили не раз жертвувати насущними інтересами свого особистого життя, аби приймати участь в сій роботі. Далі – зміркувати, що майже неможливо було рахувати на довготривалу, систематичну роботу одних і тих самих співробітників, не будучи в стані забезпечити їм можність віддаватися науковій роботі, тому що вся наукова робота наша все ще не має ніяких опор в публічних наукових інституціях, опирається виключно майже й досі на одно лише Наукове товариство ім. Шевченка з його нижчими фондами, і в сферах офіціально-наукових тих, з якими наслідком самих обставин мусить входити в найближчу стичність, все ще вважається за рід контрабанди, котрою можна користуватись, – але по можності до того користування не признаватись. Тільки зваживши сі обставини, можна відповідно оцінити обстанову, в якій мусила розвиватись отся робота. Будемо, одначе, сподіватися, що енергія нашої суспільності, її молодших поколінь особливо, переборе всі сі трудності і праця, раз зрушена з своєї мертвої точки, буде йти невпинно.
В данім моменті, крім отсього першого тому, що обіймає матеріали львівських і краківських колекцій, кінчаючи р. 1631, приготовлені до друку томи матеріалів: для дипломатичних зносин козацьких з часів Хмельницького, матеріали для pp. 1657 – 1668, матеріали для суспільних відносин і управи першої половини XVIII в. Приготовляються до друку матеріали для pp. 1631 – 1648 і 1665 – 1676 і акти для історії гетьманства Апостола (1727 – 1734). Готовляться збірки актів до історії Хмельниччини (1648 – 1657) і до історії Гетьманщини pp. 1676 – 1727 кількома дослідниками. Вони виходитимуть в міру виготовлення.
У Львові І7(30).ХІ.1908
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Від комісії [Передмова до т. VIII «Жерел»] // Жерела до історії України-Руси. – Львів, 1908. – Т. VIII. – С. V – VIII. Автограф зберігається у: ЦДІА України у Львові. – Ф. 401, оп. 1, спр. 46, арк. 172.
…як «Памятники» і «Архив» Київської археографічної комісії… – йдеться про публікації: Дневные записки путешествия к Запорожскому войску гг. королевских польских комиссаров: брацлавского воеводы Киселя, львовского подкомория Мясковского, новогрудского хорунжего Николая Киселя, брацлавского подчашего Якова Зелинского и секретаря комиссии Смяровского // Памятники, изданные Временной комиссией для розбора древних актов. – К., 1848. – Т. 1. – С. 312 – 360 (перше видання: Северный архив. – СПб., 1827. – № 1. – С. 3-24; № 2. – С. 145-162); Акты о казаках (1500-1648 гг.) / Издал В.Антонович // Архив Юго-Западной России. – Ч. 3. – Т. 1. – К., 1863; Акты о казаках (1679 – 1716 гг.) / Издал В.Антонович // Там само. – Ч. 3. – Т. 2. – К., 1868.
…»Ksіęga Pamiętnicza Jak[uba] Michałowskiego»… – йдеться про публікацію: Jakuba Michałowskiego, wojskiego lubelskiego, a później kasztelana bielskiego, Księga pamiętnicza / Wyd. A.Z.Helcel. – Kraków, 1864.
…»Материалы» Куліша… – Кулиш П.А. Материалы для истории воссоединения Руси. – М., 1877. – Т. 1.
…старі «Источники малороссийской истории» Бантиша-Каменського… – Бантыш-Каменский Д.Н. Источники малороссийской истории // Чтения Общества истории и древностей российских. – М., 1858. – № 1 (документи 1649 – 1687 pp.); 1859. – № 1 (документи 1691-1722 pp.).
…»Материалы» Судієнка… – Судиенко М.О. Материалы для отечественной истории. – К., 1855. – Т. 2 (опубліковані документи стосуються періоду гетьманування І.Скоропадського, листи до нього російських чиновників В.Голіцина, Г.Головкіна, О.Меншикова, П.Шереметьева, Б.Шереметьева).
…новіша збірка Еварницького («Источники для истории запорожских Козаков»)… – йдеться про публікацію: Еварницкий Д. Источники для истории запорожских Козаков. – Владимир, 1903. – Т. 1 – 2.
…поодинокі видання пок[ойного]Лазаревського і т. ін. … – Лазаревский A.M. Очерки, заметки и документы по истории Малороссии. – К., 1892. – Т. 1; 1895. – Т. 2; 1896. – Т. 3; 1898. – Т. 4; 1899. – Т. 5; Його ж. Частная переписка Григория Андреевича Полетики: 1750-1784 гг. – К., 1895; Його ж. Украинские исторические мелочи. – К., 1901. – Т. 1; Його ж. Прошение малороссийского шляхетства и старшин, вместе с гетманом, о восстановлении разных старинных прав Малороссии, поданное Екатерине II в 1764 г. // Киевская старина. – К., 1883. – № 6. – С. 317-345; Його ж. Иван Петрович Забела, знатный войсковый товарищ: 1665 – 1703 гг. Отрывок из семейного архива // Там само. – 1883. – № 7. – С. 506 – 538; Його ж. Сулиминский фамильный архив // Там само. – 1882. – № И. – С. 292 – 327; Його ж. Материалы для истории общественного и частного быта в Малороссии в XVIII в. // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. – К., 1896. – Т. И. – Отд. 3. – С. 60 – 116; Його ж. Акты по истории монастырского землевладения в Малороссии: 1636 – 1730 гг. // Там само. – 1891. – Т. 5. – Отд. 3. – С. 49 – 92; Його ж. Обозрение Румянцевской описи Малороссии. – Чернигов, 1866. – Т. 1 – 3; Його ж. Акты по истории землевладения в Малороссии: 1630-1690 гг. // Там само. – 1890. – Т. 4. – Отд. 3. – С. 83 – 135; Його ж. Материалы для истории общественного и частного бьгга в Малороссии в XVIII в. // Там само. – 1896. – Т. 11. – Отд. 3. – С. 60-116; Його ж. Цеховые акты левобережной Малороссии: 1622 – 1645 гг. // Там само. – 1901. – Т. 15. – № 4. – Отд. 3. – С. 9-25.
…Замойського (новорозпочате «Archiwum»)… – Pomniki prawa litewskiego z XVI w. / Wydał Franciszek Piekosiński // Archiwum komisyi prawniczej. – T. VII. – Kraków, 1900.
…Жолкевського («Listy» і «Pisma»)… – Pisma St. Żółkiewskiego kanclerza koronnego і hetmana… / Wydał August Bielowski. – Lwów, 1861; Listy St. Żółkiewskiego 1584-1620. / Wydał Jan Tadeusz Lubomirski. – Kraków, 1868. «
…Конецпольського (Sprawy Ukrainne)… – Przyłęcki S. Ukrainne sprawy: przyczynek do dziejów polskich, tatarskich і tureckich XVII w. – Lwów, 1842.
…Собеського (Pisma do wieku і spraw)… – Pisma do wieku і spraw Jana Sobieskiego / Zebr. і wyd. F.Kluczycki. – Kraków, 1880 – 1881.
…Акты Московского государства… – Акты Московского государства, изданные Имп. академией наук. – СПб., 1890. – Т. 1; 1894. – Т. 2; 1901. – Т. 3.
…Материалы военно-учебного архива; Протоколы и указы верховного тайного совета… – Василенко Н.П. Протоколы Верховного тайного совета как материал для истории Малороссии XVIII в. // Чтения в Историческом обществе Нестора Летописца. – К., 1896. – Т. 11. – Отд. 1. – С. 17-21.
Гадка ся була прихильно прийнята комісією, а потім і виділом Товариства… – пропозицію видання матеріалів до історії козаччини М.Грушевський вперше виголосив на засіданні Археографічної комісії 2 листопада 1904 р. (Хроніка НТШ. – Львів, 1904. – Ч. 20. – С. 9). Наступного року він конкретизував свої пропозиції. 20 квітня 1905 р. проведено нараду і обговорено проект археографічних подорожей для збирання документів з історії козаччини. Вже 12 червня ц. р. вирішено відрядити з цією метою молодих істориків: І.Кревецького і І.Джиджору, 1 листопада – І.Крип’якевича та В.Герасимчука (Хроніка НТШ. – Львів, 1905. – Ч. 22. – С. 24; Ч. 23. – С. 10; Ч. 24. – С. 18).
На однім з засідань 1905 року підписаний предложив… план видання «корпусу матеріалів до історії української козаччини… – йдеться, очевидно, про Записку, предложену Археографічній комісії у справі видання корпусу матеріалів до історії козаччини», оприлюднену М.Грушевським 2 листопада 1904 р. на засіданні Археографічної комісії (Хроніка НТШ. – Львів, 1904. – Ч. 20. – С. 9). Див. її публікацію: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Т. 7. – Львів, 2005. – С. 539 – 540. Грунтовний розгляд передумов і реалізацію проекту видання документів з історії української козаччини див.: Капраль М. Археографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка у Львові (нарис історії діяльності) // Український археографічний щорічник. Нова серія. – Вип. 3-4. – К., 1999. – С. 60-63, 66-68.
…одержували від Археографічної комісії Наукового товариства кредити на археографічні екскурсії й інструкції щодо своїх археографічних розслідів – Археографічна комісія мала свій бюджет, який коливався у 1900 – 1909 pp. від 3 200 до 7 000 корон. Джерелами його поповнення слугували щорічні субвенції від Міністерства віровизнань і освіти Австро-Угорської монархії, Галицького крайового сейму, благодійні пожертви тощо.
Проте, незважаючи на нестачу коштів (багато видавничих проектів залишилися нереалізованими), значна їх кількість витрачалася на археографічні подорожі молодих істориків. Щороку з цією метою (також копіювання документів) витрачалося 1 500 – 2000 корон. Добові становили 5 корон для Галичини і 9 корон – за кордоном. Для прикладу, на видання одного тому «Жерел» чи «Пам’яток» (наклад 600 примірників) витрачалося 3 – 4 тис. корон (Капраль М. Археографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка. – С. 62 – 63).
…були переведені досить широкі розсліди… – упродовж 1905 – 1911 pp. учні М.Грушевського – І.Крип’якевич, І.Кревецький, В.Герасимчук, М.Кордуба, І.Шпитковський, І.Джиджора, Б.Бучинський, Ф.Голійчук провели широкомасштабні наукові розвідки в архівах і бібліотеках Львова, Кракова, Варшави, Києва, Харкова, Відня, Москви, Санкт-Петербурга та інших міст.
І.Крип’якевич збирав матеріали від початків козаччини до 1648 p., М.Кордуба – акти до історії Хмельниччини, В.Герасимчук – 1657 – 1667 pp., І.Кревецький – 1665 – 1676 pp., І.Джиджора – 1720 – 1740 pp., Ф.Голійчук – листи П.Орлика, І.Шпитковський – до історії Коліївщини. С. Томашівський у Львові опрацьовував акти до історії Галичини 1648 – 1657 pp. та матеріали у ватиканських архівах з періоду війни Б.Хмельницького.
Окрім учнів М.Грушевського, до археографічної роботи активно залучалися його колеги. Наприклад, О.Грушевський досліджував матеріали до внутрішнього устрою Гетьманщини, М.Василенко – договори українських гетьманів з царем Олексієм Михайловичем та запропонував публікувати «Генеральне слідство про маєтності Стародубського полку». В.Модзалевський готував до друку останній четвертий том «Щоденника» Я.Марковича, В.Липинський – матеріали до історії української шляхти перед і в часи Хмельниччини, до історії гетьманування І.Мазепи, Ф.Колесса у стокгольмських архівах копіював і складав реєстр документів, що стосувалися періоду козаччини. Також див.: Капраль М. Археографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка. – С. 60-63.
…(внесені комісією восени 1906 р. подання для Міністерства освіти в Відні для одержання легітимації… по нинішній день зістаються без сповнення і відповіді) – після 1905 р. Археографічна комісія не отримувала фінансової допомоги від державних установ Австро-Угорської монархії, хоча НТШ робило подання і петиції. Проте, в проміжку 1900 – 1905 pp., на видання джерел комісія отримувала певні кошти. Так, у 1903 р. Міністерство віровизнань і освіти надало їй одноразову грошову дотацію в розмірі 2 000 корон (Хроніка НТШ. – Ч. 14. – Львів, 1903. – С. 15). У 1904 – 1905 pp. Крайовий сейм субсидував 3 000 і 3 500 корон відповідно. Востаннє міністерство призначило грошову допомогу у сумі 2 000 корон у 1905 р. Також див.: Капраль М. Археографічна комісія Наукового товариства ім. Шевченка. – С. 62.
Вони виходитимуть в міру виготовлення – через фінансові труднощі вдалося опублікувати лише кілька томів «Матеріалів до історії української козаччини» в серії «Жерела до історії України-Руси», окрім І тому («Жерела», VIII том), Матеріали до історії української козаччини. – Т. 5: Акти до Хмельниччини 1648 – 1657 pp. / Зібрав і видав М.Кордуба // Жерела до історії України-Руси. – Т. 12. – Львів, 1911.
Не під титулом «Матеріалів» С.Томашівський у 1918 р. опублікував документи із ватиканських архівів, що стосувалися історії козаччини періоду Б.Хмельницького: Ватиканські матеріали до історії України / Зібрав і видав С.Томашівський. – Т. 1: Донесення римських нунціїв про Україну 1648 – 1657 pp. – Вип. 1. Тексти // Жерела до історії України-Руси. – Т. 16. – Львів, 1918.
Також у 1994 р. історик Я.Федорук опублікував матеріали, зібрані В.Герасимчуком. Див.: Герасимчук В. Матеріали до історії козаччини XVII віку. Василь Герасимчук: життя і творчість (1880 – 1944). – Львів, 1994. – С. 3-132.
А. Фелонюк
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 534 – 537.