Не позволяти!

Михайло Грушевський

Розійшлася звістка, що в комісії думській, яка займається справами народної освіти, укладаючи проект закону про школи «інородчеські», таки не пропустили української мови. Київський депутат добивався, щоб у школах на Україні по-українському учено, коли між іншими інородцями мають учити дітей їх рідною мовою. Але більшість членів комісії на те не пристала. Ухвалила, щоб рідною мовою вчили в губерніях балтійських і польських: щоб польською вчили між поляками, латиською – між латишами, естонською – між естами. Потім згодилися розтягнути се на губернії литовські.

Праві підтримали жадання, щоб і в школах між людністю магометанською вчили їх рідною мовою: між татарами – по-татарському, між киргизами – по-киргизькому, між черкесами або чеченцями – по-черкеському або чеченському. Підтримали й домагання представника жидівського, щоб по-жидівському вчили в школах для жидівських дітей «в черте оседлости», себто в тих губерніях, де жидам позволено пробувати. Казали, що зробили се вони на сміх, щоб показати, до якої недоречності доводить правило про рідну мову в школі.

Але українцям і на сміх не схотіли позволити. Поляки і литовці, латиші й естонці, татари й киргизи, жиди й армяни нехай мають свою школу, нехай їх діти вчаться рідною мовою. А українцям та білорусам того не позволяти. Нехай далі морочаться з незрозумілою мовою руською. Нехай далі тратять марно роки шкільної науки й виходять в життя темними сліпцями, без знання, без освіти. Нехай нидіють в біді й темноті. Думським депутатам про се байдуже.

Правда, справа в комісії ще не скінчилася, пішла ще в повну Думу. Та по тім, що в комісії не можна було і від повної Думи сподіватися багато ліпшого. Знову почали говорити, що української мови нема, що єсть тільки один руський народ і одна руська мова, дарма що п[ан] найстарший міністр Столипін українців оголосив за інородців.

А найгірше – покликувалися на те, що українські селяни самі не просять української школи. Посилалися на різних земляків у Думі і на українських селян-депутатів, що у ній засідають. Доводили, що українські селяни не просять і не хочуть української науки в школі.

І се, кажу, було найгірше.

Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1910. – 18 березня. – № 12. – С. 1 – 2. Підпис: М.Грушевський.

Подається за другим виданням у збірці: Про українську мову і українську школу. – К., 1912. – С. 19 – 20.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 390.