7.08.1895 р. До О. Кониського

Дорогий друже Олександр Яковлевич!

Сьогодня Сьогодні одержав я Ваш лист і розправу. Дякую Вам за присвячення дуже – від себе, дякую і за статтю – яко редактор. Тільки що оце прочитав її, з олівцем в руках, як звичайно – з Вашого позволення. Окрім кількох стилістичних правок дрібних, за яких – думаю – не погніваєтесь [Напр[иклад] прихожу я поправив на сіни. – Прим. авт.], зауважу от ще що: на л[истку] 2 не розумію аргументації: «сю поему («») він переписував майже через місяць після того, як написав «Слову» – що з того? Час переписання не доводить, мені здається, тут нічого? Чи я не зрозумів. На л[истку] 7 чи не треба: були не дописані (не нема) в часі друку «Кобзаря». Окрім того, не відваживсь поправляти правопись в витягах з листів Шевченка, не знаючи, чи то переклад, чи оригінальна правопись Шевченка, яку поправляти, звісно, не годиться.

Взагалі стаття дуже цікава і добре написана. Тільки, на мою думку, чи не почекати трохи – щоб добути відомости відомості з Петербурга хоч про деякі з сих книжок – а то їх забагато. Статтю я й так з радістю надрукую, але воно було [б] ліпше – є ще трохи часу і для III кн[иги], а в крайности крайності можна було б її відложити на кн[игу] IV (8-у). Ще раз кажу, що се я цілком віддаю на Ваш розсуд.

Ще пригадується мені, що є в мене копія «» з поміткою «В’юнище». Треба її пошукати, можна б то занотувати. А книжок тих в мене нема. «», «» etc. здається невидано. Я напишу.

Спасибі за клопіт з Корівченками. Добре, аби з того що добре вийшло. Тільки на Пречисту (15/27 серпня) я приїхати не міг би, тому, як би йшло все на добре, чи не можна б так: виїдьте з ними разом, але їдьте просто до мене, а при повороті, перед Головосіком ви до них, а я в Київ? Напишіть мені у всякім разі після Маковія. Я дуже цікавий. Тільки Ви звісно, розвідуйтесь делікатно, щоб нічого було не знати, щоб збоку не знати було і мене вперед нічим не зв’язати. А те що Ви про неї росказували розказували, мене дуже цікавить.

Від Ратая й я не маю нічого. Був він у Лямана (Weisserhirsch bei Drezden), а тепер де – біг бог зна.

Не віриться мені, щоб Ви приїхали, а варто, на хуторі чудесно; шкода тільки, що чоловік забагато має на голові. В Архів мені б в Москву треба, та ще не знаю. Тепер займаюся періодом литовсько-польським (XIV-XVI в.) для сегорішнього цьогорічного курса, і на се мабуть піде чи не весь час хуторний.

Як що довідаєтесь за Маню, напишіть. Марко не пише нічого. Денис, спасибі йому, написав, що він в Мордві, а як в ту Мордву писати, не знаю.

Сокрушатись, зачем читать учился, приходиться тепер частенько. Але я так певний, що наше буде зверху, що навіть не думаю про се. Здоров’я моє було трошки замнялося, а тепер я здоров, і хожу «в полной формі», себто тільки в сорочці і штанях, і годі.

Чи читали Ви приказ войскам, усмирявшим возмущеніє на Ярославських фабриках?

Цілую Вас! Пишіть!

Ваш М.Грушевський

Родичі роз’їздяться – в середу останні.

Примітки

Вперше надруковано у журналі «Український історик», 1994, № 1 – 4, с. 119 – 120.

Подається за автографом (ІЛ, ф. 77, № 127, с. 94 – 95).

Місце написання встановлено за змістом.

Сестринівка (у Грушевського Сестренівка, згідно з діалектною вимовою) – село поблизу Козятина (тепер Вінницької обл.), де мешкали родичі М.Грушевського по матері.

…дякую Вам за присвячення… і за статтю… – Йдеться про статтю О.Кониського «Проба улаштування хронології до творів Тараса Шевченка» з присвятою М.Грушевському. – ЗНТШ, т.VIII, 1895, кн. 4, с. 1 – 20.

зачем читать учился – з автоепіграми В. В. Капніста: «Капниста я прочел и сердцем сокрушился / Зачем читать учился».

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 56 – 57.