Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

На всеукраїнський з’їзд!

Михайло Грушевський

Вчора оповіщено українське громадянство про програму і завдання «Українського національного з’їзду», скликаного Центральною Українською Радою на дні 6 – 7 – 8 квітня. Дуже важно, щоб у з’їзді сім взяли участь делегати якнайширших кругів української людності всієї української території, представники всього свідомого, організованого українства.

Як видно було в оповіщенні, делегатів мають право прислати всі українські організації, організовані на національнім принципі, і всі ті, які стоять на українській політичній програмі, признають домагання національно-територіальної української автономії і повноти політичного і культурного українського життя. Національні українські організації – політичні, партійні і освітні, економічні – мають представництво пропорціональне від своїх організованих членів (одначе не більш п’яти депутатів).

Всякі установи і громади, котрі приймають українську національну програму – скажім, сільська управа, волосна управа, городська дума, земська повітова управа, організаційні комітети – платять вкладку до організації. Єпархіальний з’їзд, збори учителів, служащих, органи, які об’єднують організації, союзи союзів, котрі приймають національну українську програму, можуть посилати по одному делегатові незалежно від делегатів тих груп, товариств чи організацій, які входять в їх склад.

Бажано, щоб на сім всеукраїнськім з’їзді [Щоб представництво не було якесь непевне, жадається, щоб делегати привозили письменні поручения від президії своєї організації.] були представлені організації різних типів, різних громадських верств, груп і інтересів, а найважніше – якнайбільше місцевостей, всі області, всі краї і закутки нашої національної території. Тим повніше сповнить він свою мету.

Його завдання – завершити нашу національну організацію. Центральна Рада, організована в Києві з представників усіх київських організованих українських верств і доповнена делегатами організацій позакиївських, уже тепер, в своїм тимчасовім складі, являється признаним усім свідомим українством центральним українським урядом. З’їзд має дати йому останню форму, вибрати його в постійнім уже складі і означити відносини до місцевих організацій всякого роду – одним словом, привести в систему і порядок всеукраїнську національну організацію.

По сім на чергу виступить другий ступінь організації України – се сформування органу всеукраїнського в значінні територіальнім: якоїсь ради чи організаційного комітету, котрий в собі міститиме представників не тільки від українського народу, а від всіх народностей української землі – української більшості і неукраїнських меншостей. Сей орган матиме завдання скликати організаційні збори для вироблення автономного статуту України, а для того уложити систему представництва (делегацій) до сих зборів, і виготовить проект автономного статуту для предложения його тим зборам. Та се вже дальші перспективи, в котрі в теперішній хвилі не будемо забігати.

Я тільки хочу зазначити, що український з’їзд 6 – 8 квітня являється дуже важним переходовим ступенем від нашої української національної організації до організації України в розумінні територіальнім – потрібної скоро і пильно. Тому треба, щоб з’їзд 6 – 8 квітня вийшов якнайповнішим. Через се, не вважаючи на невеликий час, який ще зістався до з’їзду, треба, щоб були організовані делегації до нього якнайширше, і щоб, не зважаючи на всі теперішні трудності в переїзді, сі делегації прибули на з’їзд. Людська воля і енергія творить чудо, а в нинішніх умовах вона може і без чуда дати нам таке представництво українського народу на з’їзді, яке потрібне для того, щоб з’їзд сповнив своє завдання якомога краще. До сього я й закликаю отсим усіх свідомих українців!


Примітки

Стаття-заклик М.Грушевського вперше опублікована в газеті: Нова рада. – 1917. – 29 березня. – № 3. – С. 1. Підпис: М.Грушевський.

Подається за першодруком.

Стаття написана напередодні скликання Українською Центральною Радою 6 – 8 квітня 1917 р. Всеукраїнського національного конгресу (Національного з’їзду). Вона вийшла після того, як в українських газетах та російськомовній «Киевской мысли» були оприлюднені норми представництва, програма роботи з’їзду та його завдання (за підписом голови УЦР М.Грушевського та секретаря С.Веселовського). Див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали: У двох томах. – К., 1996. – Т. 1. – С. 50 – 51.

Передбачалось, що у перші два дні роботи на конгресі відбудеться обговорення політичних і правових засад подальшого розвитку українського руху. Третій день відводився організаційним питанням – виборам до Центральної Ради, формуванню її керівних органів. У статті голова Центральної Ради ще раз підкреслив важливість першого українського масового національного форуму, завданням якого було введення стихійного національно-визвольного руху в організовані форми, перетворення УЦР з київської на всеукраїнську керівну організацію, надання їй характеру територіального представництва в масштабах України. Він закликав усіх свідомих співгромадян взяти активну участь у конгресі, забезпечити якомога ширше представництво різних за характером організацій – політичних, професійних, освітніх, культурних тощо. Особливо наголошував на представництві від усіх українських територій.

Центральна Рада, організована в Києві з представників усіх київських організованих українських верств… – на підставі грунтовного аналізу всіх історіографічних версій, детального студіювання мемуарних джерел (Антонович Д. Довкола засновин Центральної Ради // Діло (Львів). – 1937. – 27 березня; Грушевський М. Спомини // Київ. – 1989. – № 8. – С. 129-130; Дорошенко Д. Історія України. 1917-1923 рр. Т. 1: Доба Центральної Ради. – Ужгород, 1932. – С. 42; Його ж. Мої спомини про недавнє-минуле (1914 – 1920). – Мюнхен, 1969. – С. 85 – 87; Чикаленко Є. Уривок зі споминів за 1917-ий рік // Науковий збірник Української Вільної Академії наук у США. – Нью-Йорк, 1999. – Вип. 4. – С. 253 – 255) відомий дослідник історії Української революції В.Верстюк доводить, що ініціатива створення Центральної Ради належала не Товариству українських поступовців (як донедавна твердилося у переважній більшості літератури за темою), а групі Д.Антоновича, що об’єдналася навколо редакції соціал-демократичного часопису «Дзвін» і складалася з великої кількості соціалістичних і несоціалістичних груп та організацій.

Однак реалізована ця ініціатива була в рамках переговорів із ТУП-ом, яке усвідомлювало потреби створення єдиного українського центру.

«Щоб не розбивати сил і не витворювати двох центрів, ми рішили з’єднатися з тими «делегатами від соціалістичних організацій», і таким чином повстала Центральна Рада», – згадував один з лідерів ТУП-у Є.Чикаленко (див.: Чикаленко Є. Уривок зі споминів за 1917-ий рік // Науковий збірник Української Вільної Академії наук у США. – Нью-Йорк, 1999. – Вип. 4. – С. 255).

Детально див.: Верстюк В.Ф. Українська Центральна Рада: період становлення // УІЖ. – 2007. – № 2. – С. 23 – 46.

Інший дослідник Ф.Турченко так само доводить необгрунтованість твердження, що «саме ТУП виробив ідею Центральної Ради і дав її назву, що він ініціював її створення». Водночас він обгрунтовує гіпотезу, що разом з соціалістами значну роль у створенні коаліційного всеукраїнського об’єднання відіграли політичні сили самостійницького спрямування (див.: Турченко Ф.Г. Утворення Української Центральної Ради: джерела та їх інтерпретації // Там само. – С. 63 – 77). 7 березня відбулися вибори президії Центральної Ради та голів комісій при ній. За повідомленням, поданим у «Вістях з Української Центральної Ради у Києві» (19 березня. – № 1), УЦР була створена з представників Українського наукового товариства у Київі, Українського технічного агрономічного товариства, Українського педагогічного товариства, Національного українського союзу, кооперативів, студентства усіх вищих шкіл м.Києва, Союзу міст, робітників, військових, соціал-демократичних груп та ін. (див.: Українська Центральна Рада. Документи і матеріали. – Т. 1. – С. 44 – 45; перший склад УЦР (7 березня – 7 квітня 1917 р.) з вказівкою на представництво див.: Верстюк В., Осташко Т. Діячі Української Центральної Ради. Бібліографічний довідник. – К., 1998. – С. 206-208).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 4, ч. 1, с. 11 – 12.