Наша політика

Михайло Грушевський

Примітки

До збірки «Наша політика», що вийшла у Львові 1911 р., М.Грушевський включив статті, видрукувані на сторінках ЛНВ упродовж 1909 – 1910 рр.: «Два роки галицької політики», «Реальна політика на галицькім грунті», «Малі діла», «Ера фінансово-економічна», «З нашого культурного життя», «По виборах». Вступом стала спеціально підготовлена стаття «Під нинішню хвилю». Авторський ескіз обкладинки та рукопис змісту до збірки зберігається в ЦДІАК України (Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 169. – Арк. 98 – 99).

Збірка повністю передрукована у виданні: Грушевський М. Наша політика. Матеріали до історії конфлікту в НТШ 1913 р. / Упор. Л.Винара, Є.Пшеничного. – Нью-Йорк; Дрогобич, 2003. До перевидання включено також рецензії на збірку М.Залізняка, М.Порша, Л.Юркевича (Рибалки), М.Кордуби, брошуру С. Томашівського «Наша політика» і професор М. Грушевський. Гльосси до брошури проф. М.Грушевського» (Львів, 1911), листування вченого з Є.Чикаленком та І.Джиджорою та інші матеріали, що проливають світло на перебіг подій, пов’язаних з виходом у світ «Нашої політики».

Друкуємо за виданням: Грушевський М. Наша політика. – Львів, 1911.

Основний зміст статей – це критичний аналіз діяльності найвпливовішої в Галичині Української національно-демократичної партії та її провідників, парламентських та сеймових послів за їх безпринципність, схильність до угодовства з польською владою. Учений закликає до рішучої опозиції, змагань за реальні здобутки в інтересах українського суспільства. Автор стояв вище особистих симпатій, його турбували загально-національні інтереси:

«Пишу не в осудження нинішніх політичних діячів, в добрих інтенціях котрих не хочу сумніватися, а в осудження вибраного ними політичного курсу».

В «Нашій політиці» М.Грушевський, можливо, найбільш гостро, але не вперше, висловив свої думки щодо угодовської політики галицьких діячів. Уся попередня публіцистика історика відображає ці його переконання.

Вихід збірки спричинив значний громадсько-політичний резонанс. Першу рецензію подав до ЛНВ Микола Залізняк (1911. – Т. LVI. – Кн.11. – С. 381 – 383). Зазначаючи важливе значення освітлених М.Грушевським «пекучих справ українського життя в Галичині», рецензент писав:

«Автор не є практичним політиком, і тому не дає конкретних вказівок, як треба вести політику, він обмежується лише на критиці теперішньої галицької політики і з незвичайною силою і переконуючістю виказує її головний гріх – брак принципіальності і програмовості й шкідливі для нашого життя наслідки сього гріха. Діло практичних політиків, що справді поважно відносяться до своїх обов’язків, взяти сю критику під розвагу і подумати над тим, як усунути зазначені хиби».

З міркуваннями щодо основних проблем української політики в Галичині, на які гостро наголошує М.Грушевський, виступив Микола Порш на сторінках «Украинской жизни» (1912. – № 4. – С. 104 – 106). У доступній стислій формі М.Порш (під криптонімом «П») повторює головні думки автора збірки в газеті «Засів» (1912. – № 14. – С. 135): «Не треба ні на хвилину спускати з очей культурної та політичної свідомості нашого народу».

Реакцією на «Нашу політику» М.Грушевського стала серія анонімних статей під назвою «Наша політика. Гльосси до брошури проф. М.Грушевського», видрукуваних у газеті «Діло» (9, 11 – 16 грудня 1913 р.). Як встановлено, їх автором був учень М.Грушевського С.Томашівський. У двадцятих числах грудня 1911 р. ці статті вийшли окремою брошурою.

Фіналом конфлікту стали загальні збори НТШ 29 червня 1913 р., напередодні яких з’явилася ще одна анонімна брошура «Перед загальними зборами НТШ» з численними звинуваченнями на адресу голови Товариства М.Грушевського. Автором цієї брошури також був С.Томашівський. У відповідь на закиди про зловживання голови Товариства, його невдалу фінансову і наукову політику в грудні 1913 р. було видано брошуру «В обороні правди», в якій на підставі звітів Товариства спростовано звинувачення проти М.Грушевського. Донедавна авторами брошури вважалися прихильники вченого І.Джиджора, О.Роздольський і М.Мочульський, імена яких зазначені у виданні.

Проте аналіз документів слідчої справи М.Грушевського 1914 р. (ЦДІАК України. – Ф. 274. – Оп. 1. – Спр. 3320. – Арк. 207-207 зв., 236) дає змогу зробити висновок, що її автором був сам учений. Автограф цієї праці, залучений як речовий доказ (на жаль, втрачений, як і інші документи, забрані під час обшуку), свідчення М.Грушевського під час допитів та інші епістолярні джерела цього часу підтверджують, що І.Джиджора, О.Роздольський і М.Мочульський були лише упорядниками і видавцями брошури. Через цей конфлікт, попри те, що більшість представників Наддніпрянської України і Галичини стали на бік М.Грушевського, він зрікся головування в НТШ і редагування його видань.

До головних думок М.Грушевського, висловлених у статтях збірки «Наша політика», діячі різних українських політичних течій зверталися не раз. Як свідчать записи в щоденнику А.Жука, за пропозицією І.Крип’якевича, у 1911 р. передбачалося обговорення збірки «Наша політика» на сходинах гуртка прихильників самостійницької думки (див.: Гирич І. «Федераліст» очима «самостійника» (до історії написання статті А.Жука «М.Грушевський та СВУ») // Молода нація. – 2002. – № 3. – С. 95). У 1916 р. на сторінках «Вісника Союзу визволення України» (Відень, 1916. – Ч. 67 (127). – С. 786 – 787) з’являється розлогий аналіз змісту збірки, автором якого був учень М.Грушевського М.Кордуба. Він зазначив слушність тверджень свого вчителя щодо неприпустимості угодовської політики провідних українських політичних кіл Галичини.

Інтерес до збірки проявило і Київське губернське жандармське управління у 1915 р. – у зв’язку з арештом М.Грушевського. Начальник управління 9 квітня 1915 р. звернувся з секретним листом до Київського тимчасового комітету в справах друку з запитанням, чи були піддані арештам брошури М.Грушевського, серед них і «Наша політика». У відповідь комітет повідомив, що «Наша політика» видана у Львові й до обігу («к обращению») в Росії була дозволена (ЦДІАК України. – Ф. 275. – Оп. 1. – Спр. 440. – Арк. 359-359 зв.).

Докладний аналіз статей М.Грушевського, включених до збірки, подано у праці: Шаповал Ю.Г. «Літературно-науковий вісник» київського періоду (1907 – 1920 рр.): тематичний напрям «Із австрійської України» // Українська періодика: історія і сучасність / Доповіді та повідомлення п’ятої Всеукраїнської науково-теоретичної конференції 27 – 28 листопада 1998 р. – Львів, 1999. – С. 59 – 72.

Зміст збірки М.Грушевського «Наша політика», реакція на неї та наслідки для М.Грушевського розглядається у статтях: Бортняк Н. Степан Томашівський: до відносин з Михайлом Грушевським // Український історик. – 1996. – Ч. 1 – 4. – С. 291 – 296; Винар Л. Михайло Грушевський і Наукове товариство ім. Тараса Шевченка: 1892 – 1930. – Мюнхен, 1970. – С. 56 – 69; Винар Л. Михайло Грушевський і загальні збори НТШ / / Український історик. – 1984. – Ч. 1-4. – С 64-81; Грицак Я. Конфлікт 1913 року в НТШ // Український історик. – 1991-1992. – Ч. 3-4; 1-4. – С. 319-332; Пшеничний Є. «…Щадіть цензорського олівця»: до історії появи статті С. Томашівського «Наша політика» // Український історик. – 1991 – 1992. – Ч. 3 – 4; 1 – 4. – С. 352 – 361; Його ж. Передмова // Грушевський М. Наша політика. Матеріали до історії конфлікту в НТШ 1913 р. / Упор. Л.Винара, Є.Пшеничного. – Нью-Йорк; Дрогобич, 2003. – С. 6 – 24; Чикаленко Є. Щоденник. – Львів, 1931. – С. 386 – 409.

Значно доповнюють відомі події епістолярні джерела, зокрема, листування М.Грушевського з Є.Чикаленком, І.Джиджорою, М.Євшаном (Федюшкою), В.Липинським та ін.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 2, с. 251 – 325.