Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

До наших читачів (Село)

Михайло Грушевський

На сі дні припадають два великі пам’ятні свята для нашого народу, а особливо для нашого селянства: п’ятдесятиліття визволення кріпаків в Росії й смерть великого українського поета-кріпака, що огненними словами оплакав ту неволю кріпацьку і спочив на світанку селянської свободи на українській землі.

Сі дні пригадують ті дві вічно пам’ятні події: розкріпощення селян, коли вернено права людські, від них загарбані, і величну подію Шевченкову, що вказала дорогу мужицькій культурі українській, котрою має вона поступати, щоб, не відрікаючися себе самої й своєї минувшості, стати між людьми по-людськи, гідно й чесно, як свобідній і освіченій людині належить.

Великі дні й годилося б їх гідно і славно відсвяткувати «в сім’ї вільній, новій» дітей і внуків того розкріпощеного селянства, злеліяних і вигодуваних новим словом народним українським. Тільки ж заздалегідь неприхильники народної свободи підняли крик, що отсі свята розбурхають нарід, підіймуть його против панів і против правительства, і тепер тільки те й чути – там заборонили святкувати зовсім; там заборонили те і те, так що й зовсім святкування відложено; там не дозволено святкувати прилюдно, і так далі.

Що ж, відсвяткують де і як можна: де можна буде – прилюдно, де не можна – там на самоті в серцях і гадках своїх зважать великі ті події, уп’ються вищим словом незабутнього нашого поета і подумають про кращу будучину, котру він віщував.

Вітаючи читачів наших з сими святами великими, заразом прощаємося з ними. Може, до часу, може, назавсіди – тепер не вгадати…

Рівно рік і шість місяців скінчилося тепер, як стали ми видавати отсю газету, бажаючи по силам нашим послужити освіті й освідомленню нашого трудящого народу, селянства і робітників. Пильнували ми по совісті нашій се діло сповнити, але се ставало все тяжче і тяжче. Тяжко видавати тепер справедливу часопись взагалі, а ще тяжче українську, а ще гірше – селянську українську. Не знають люди, як тяжко. А до того з різних боків чуємо, що слово наше до людей не доходить: забороняє різне начальство «Село» передплачувати, наказує людям не видавати, а до начальства відсилати. Нема ні одній газеті такої тісноти, як нашій. І тому припиняємо її – може, на час тільки, може, й назавсіди – як не полегшає.

З новою українською газетою «Засів», що почне виходити з будучого місяця, умовилися ми, що ся нова газета буде висилатися всім, хто підписався на «Село» сього року, по тій же ціні, хто скільки мав доплатити на «Село». Ми певні, що ся нова газета буде теж справедливо служити потребам нашого селянства і робітників. Усіх же наших передплатників і читачів просимо тій новій газеті бути доброзичливими і підтримувати її щиро, і щоб вона довго засівала наші села і міста засівом добрим, родючим і щасливим. Дай Боже!


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1911. – 24 лютого. – № 9. – С. 2. Підпис: М.Грушевський.

Подається за першодруком.

У цьому зверненні, вміщеному в останньому випуску «Села», М.Грушевський повідомив про закриття газети та видання нового народного тижневика «Засів». Детально причини закриття «Села» вчений аналізує у статті «Недооцінювання» (Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2005. – Т. 2. – С. 183-188).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 280 – 281.