Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Новини російської літератури

Михайло Грушевський

В російській літературі вже від довшого часу, від яких кільканадцяти літ, стало звичайним словом – нарікання на брак оригінальних талантів, на сіренький рівень сеї літератури. Дійсно, корифеї російської літератури 1850–70 pp.: Тургенєв, Островський, Достоєвський, Салтиков, Гончаров, Некрасов, зійшовши, не полишили по собі наступників тої ж міри.

Останній з їх ряду – Лев Толстой стоїть старим крислатим дубом між молодою порослю і хащем, та й він перейшов на публіциста й мораліста, артистична ж творчість його останніх років невелика і сумнівної артистичної вартості. З молодших письменників 1870–90-х pp. ні один не дорівняв корифеям старшої генерації й здебільшого не справдили вони надій, які на них покладались. Один тільки Антін Чехов все йде наперед і ще не завів надій – вийти на справді велику літературну фігуру.

Зрештою, є таланти, талантики й здібності, і є їх досить, так що із зверхнього боку, з погляду квантитативної продукції справа не стоїть зле. Десяток «толстих» журналів, справді «толстих» (грубих), як ніде в Європі, – бо в Росії все ще літературна продукція переважно концентрується в журналах, і осібними книжками виходить те, що перед тим появляється в журналах, – журналів різних напрямів, від соціал-демократичних (як недавно закрите правительством «Новое слово») до реакційних (як «Русский вестник») і клерикально-обскурантних (як «Русское обозрение»), не кажучи вже за різні місячники меншого калібру, – приносять щомісяця купу повістей, оповідань і всяких інших фабрикатів.

Правда, переважає безрадна мірнота, так що деякі критики готові порівняти новішу російську літературу з «безводною й безплодною Сахарою», але се вже занадто сердито, і сим самим критикам від часу до часу трапляється дещо інтересніше. Правда, інтерес сей здебільшого, щоб так сказати, партикулярний, в зв’язку з певними місцевими або моментальними інтересами, більш публіцистичний, як артистичний. На публіцистичний інтерес літератури немало впливає та обставина, що при значнім ограниченні свободи преси, політичної діяльності й дебати, в формах белетристики, літературної критики тощо часто виступають питання чисто політичні, і се надає їм спеціальний інтерес у своєї суспільності.

В сумі над загальним рівнем мірноти і партикулярного інтересу підіймається дуже небагато такого, щоб дало інтерес ширший, загальний, для людини не перейнятої спеціальними російськими злобами дня.

Грушівський хутір. Серпень.


Примітки

Перша публікація: ЛНВ. – 1898. – Т. 4. – С. 134 – 150, рубрика: «Із чужих літератур». Під текстом зазначені місце і час написання: Грушівський хутір, серпень. «Грушівським хутором» називано батьківську садибу у Владикавказі, де вчений перебував на той час. Зберігся автограф тексту: ЦДІАК. України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 242. – С. 117 – 144.

Подається за першодруком.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 87 – 100.