Барська околична шляхта до к[інця] XVIII ст.

Михайло Грушевський

Етнографічний нарис

Примітки

Стаття вперше надрукована російською мовою: «Барская околичная шляхта до к. XVIII в. Этнографический очерк» в журнале «Киевская старина» (1892. – Т. 36. – С. 260 – 277). 1902 р. видана у Києві окремою відбиткою.

Нарис підготовлений автором у рамках реалізації проекту написання магістерського дослідження, присвяченого Барському староству [див.: Крикун М. Магістерська дисертація Михайла Грушевського // Грушевский М. Барское староство. Исторические очерки (XV – XVIII в.). – К., 1894. – С. 577 – 622]. Вказана тема була запропонована Володимиром Антоновичем, який розробляв подібну проблематику щодо Овруцького староства [Антонович В. Содержание актов об околичной шляхте // Архив ЮЗР. – Ч. IV. – Т. 1. – С. 1 – 62]. Головна ідея полягала у схожості організації околичної шляхти з козацтвом. Пропонуючи М.Грушевському цю тему, В.Антонович сподівався отримати підтвердження своїх висновків, отриманих при дослідженні овруцької околичної шляхти. Молодий дослідник з ентузіазмом сприйняв цю ідею і деякий час, ще недостатньо знайомий з джерельними матеріалами, характеризував Барське староство як один з найстаріших осередків українського козацтва (Крикун М. Магістерська дисертація… – С. 584). З часом М.Грушевський переконався у безпідставності такого твердження і головну увагу присвятив устрою та колонізації староства. Саме такий контекст дослідження дуже схвально оцінили В. С. Іконников та М.Ф. Владимирський-Буданов (Там само. – С. 584 – 585).

Бажання щось опублікувати у «Киевской старине» виникло у М.Грушевського не одразу. Він з невідомих причин відносився до журналу скептично [Грушевський М. Щоденник (1886 – 1894 pp.) / Упор. Л.Зашкільняк. – К., 1997. – С. 59]. Однак вчений після видання дослідження, присвяченого замкам, відчував нагальну потребу мати можливість публікувати свої праці, а особливо рецензії, у відомому періодичному виданні. Львівська «Правда», на його думку, мала обмежене коло читачів, а «лізти» в «Журнал Министерства народного просвещения» він не бажав (Там само. – С. 58).

Можливість встановлення тісніших контактів з редакцією «Киевской старины» з’явилася, як сподівався М.Грушевський, після появи у ній рецензії П.Голубовського на дослідження про замки [Киевская старина. – 1890. – Т. XXX. – С. 333 – 334]. На початку вересня 1890 р. М.Грушевський відвідував редакцію журналу і був приємно вражений, що його редактор В.П.Науменко «сам признався» й підійшов до нього. Опісля історик сподівався, що секретар редакції Є.О.Кивлицький буде припрошувати його до участі в журналі, і навіть продумав, як буде відмовлятися, але цього не сталося (Грушевський М. Щоденник. – С. 58). Все-таки М.Грушевський звернувся до редакції з проханням взяти на продаж його брошуру про замки, хоч і не був певний, що вчинив правильно (Там само. – С. 59).

Думка про публікацію у «Киевской старине» не полишала історика і 9 вересня 1890 р. він занотував у щоденнику: «… хтілося б пройти у Кієв[ской] Ст[арине]. Мині здаєцця, що у сему єсть не тільки особисті думки; мині таки взагалі шкода її К[иевскую] С[тарину] і хтілося б намовити і з’єднати усіх, щоб підтримати» (Там само. – С. 60). Сумніви щодо можливих публікацій у цьому журналі й надалі не полишали М.Грушевського. Коли на початку лютого була підготовлена стаття «Волынский вопрос 1097 – 1102», він вирішив піти з нею до редакції «Киевской старины» і поставити питання про можливу публікацію; у випадку відмови М.Грушевський мав подати статтю до «Университетских известий». Побоювання історика не справдилися; Є.О.Кивлицький взяти статтю до друку «згодився дуже охоче» (Там само. – С. 90-91).

Статтю про етнографічну характеристику барської околичної шляхти М.Грушевський написав у жовтні – листопаді 1891 р. (Там само. – С. 142 – 143). У грудні доопрацював її, а вже в лютневому номері 1892 р. «Киевской старины» вона побачила світ. Як дуже влучно зауважив М.Крикун:

«То була перша (і дуже вдала) літературна проба сил Грушевського в освоєнні дисертаційної теми. Він настільки вичерпно висвітлив питання, якому стаття була присвячена, що це дало підставу при написанні дисертації не включати його в її проблематику» [Крикун М. Магістерська дисертація… – С. 585].

Сам автор оцінив її більш скромно: «Позавчора (11 лютого 1892 р.) побачив свою статтю в Старині, дещо було в неї неприємно, але все таки «піднесся духом» (Грушевський М. Щоденник. – С. 151).

Історіографія розглянутої М.Грушевським у статті проблеми є вкрай скупою. Окремі її аспекти фактично паралельно з М.Грушевським, але на основі переважно приватних шляхетських архівів, розглянув Міхал Ролле, син відомого історика Антонія Ролле [див.: Rolle M. Z przeszłości: Okręg Rowski: Starostwo Barskie (do r. 1774). – Lwów, 1896]. Серед тез, висловлених М.Грушевським у статті, відносну популярність у історіографії отримала ідея, висловлена ще В.Антоновичем, про спорідненість околичної шляхти з козацтвом. Хоч сам історик у праці про Барське староство від неї відмовився, але її активно використовують прихильники «боярської теорії» походження козацтва. Найбільш докладне обґрунтування ця теорія отримала в працях сучасного історика Сергія Леп’явка [див.: Леп’явко С. Про природу станових привілеїв українського козацтва // Проблеми української історичної медієвістики. Методичні рекомендації. Теоретике-практичні розробки. – К., 1990. – С. 88 – 98; Його ж. Козацькі війни кінця XVI ст. в Україні. – Чернігів, 1996. – С. 33 – 44].

П. Кулаковський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2003. – т. 5, с. 323 – 335.