Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

1. Особливості авторського стилю

Михайло Грушевський

Беру знову сей заголовок, котрим я надписав свою статтю, присвячену повісті Мартовича [Літературно-науковий вістник, 1918, кн. IX], щоб повести мову про іншу визначну галицьку повість, чи роман, з останніх літ – Михайла Яцкова. Сильно відрізняючися своїм характером від мартовичевого «Забобону», як взагалі письменські фізіономії сих двох письменників різняться між собою дуже сильно, «роман» Яцкова, подібно як і повість Мартовича, являється дуже цікавим людським документом галицької України, більш-менш з того самого часу.

Я не знаю, коли саме писалась повість Яцкова, але ті події, які він описує, належать до того часу, коли малював свої образи Мартович. І коли той в своїй повісті постаравсь дати нам панораму галицького села, то Яцків дає образки галицької столиці. Не широку панораму, навпаки – відслонює тільки кутик сього львівського українського життя, життя української інтелігенції, але оброблює його з такою деталічною старанністю, навіть дріб’язковістю, що в нім, як в малій краплині води, відбивається дуже багато, і дає до думання теж дуже багато, навіть не про саме тільки львівське, чи галицьке, а й взагалі українське життя. І люди, які думають над будовою нового українського громадянства, добре зроблять, коли прочитають сі, не дуже легкі до читання книжки і подумають з приводу них – чому воно складається так в нашім громадянстві.

Я підношу се, бо той, хто візьметься за сі книжки задля чисто літературної насолоди, може знеохотитись і відложити її, не дооцінюючи їх вартості як людського документу. Літературна сторона їх має значні хиби. Автор – і се характеристичне взагалі для нього – об’єднує протоколізм з імпресіонізмом і символізмом, і не можна сказати, щоб се виходило вдатно. Дієві фігури фотографуються: передаються докладні описі вигляду, дефекти мови, навіть прізвища часом дуже прозоро змінюються; книга наповнюється текстами документів, статей, листів нібито автентичних.

З другого боку, вводяться елементи перетонченої психології і містики, фантастично-символістичні. Канцелярійна проза першої категорії розбиває їх враження, вони губляться в прозаїчній теорії банкових відносин. Було б, мабуть, краще, коли б сі дві сфери, дві манери, два оповідання були відділені. Але кінець кінцем автор зв’язав їх разом, і нема чого тим знеохочуватися й відпихати те добре, що міститься в однім і в другім.


Примітки

визначну галицьку повість, чи роман – авторське визначення жанру твору – «роман з рідного побуту». Сучасні дослідники вважають цей твір повістю (див. статтю М.Ільницького про М. Яцкова у кн.: Історія української літератури XX століття. Книга перша: Перша половина XX століття. – К.,1998. – С. 262 – 267.

взагалі письменські фізіономії сих двох письменників різняться між собою дуже сильно – насамперед, ця різниця – у творчих стилях письменників. Коли стиль Л.Мартовича можна вважати більш традиційним, типовим для класичного періоду української літератури, то стиль М.Яцкова, і це зауважує далі критик, тяжіє до модернізму, новаторської форми викладу.

коли саме писалась повість Яцкова – над цим твором письменник працював кілька років. Уже у 1912 р. в його нотатках фігурує роман «Танець калік». Значно пізніше, після публікації 1916 – 1917 pp. (з назвою «Танець тіней»), автор переробив текст, нова редакція мала назву «В лабетах» (1956).