Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / 1899 р. / До історії «руського обряду» в старій Польщі

До історії «руського обряду» в старій Польщі

Михайло Грушевський

Подаю із збірки актів Дрогобицького староства, зладженої 1568 р. (Московський архів Міністерства справедливості, відділ Литовської метрики, IV В, № 22), цікаву грамоту кор[оля] Жигимонта, де він у відповідь на петицію дрогобицьких міщан-католиків, що боялися, аби місцеві русини не виставили собі церкви в місті, і запевняли, що там ніколи руської церкви не бувало, – постановляє, що русинам не вільно буде ставити своєї церкви, коли перед тим ніколи там її не було.

Як ні цікавий сам по собі сей документ для історії «руського обряду» в старій Польщі, можна пожалувати, що король не умотивував при тім сю справу докладніше. Діло в тім, що питання про будову нових православних церков в землях давньої Польщі не вияснено докладно дотепер. Звісна річ, як в[еликий] кн[язь] литовський Олександр не згоджувавсь поставити православну церкву для своєї жінки Олени, доньки Івана III московського, покликуючись на постанови «своїх предків, батька і свої власні», що число «церков грецького закону» не вільно помножати. Недавно отсе д-р Папе опублікував уривок з листа якогось ксьондза з Перемищини з 90-х pp. XV в., де той, доносячи своєму єпископу про поставлення нової православної церкви, підносить, що православні се вчинили протизаконно: illud statutum iuris terrestris, quod disponit nullam sinagogam de cetero in partibus Russie edificare, solum proximam casui aut ruine reformare, non attendendo ([Papée], Wiadomość о archiwach węgierskich – Archiwum komisyi historycznej, т. VIII, с. 451). В своїй грамоті Жигимонт, як бачимо, не припускає можливості заборонити русинам ставити церкву, коли вона була вже коли-небудь перед тим, а й свою заяву начебто уважає спеціальною ласкою (libertas) для міщан-латинників.

Король Жигимонт обіцяє дрогобицьким католикам, що ніколи не позволить збудувати в Дрогобичі руської церкви, 21 квітня 1540 р

Ne sinagoga rutenica in oppido aedificetur.

Sigismundus, Dei gratia, rex Poloniae, magnus dux Lithwaniae, Russiae, Prussiae ac Masouiae etc. dominus et haeres.

Significamus tenore praesentium quibus expedit universis, quia oppidani nostri drohobicenses, metuentes, ne homines rittus rutenici, illud oppidum incolentes, sinagogam ibidem extruerent seu aedificarent, supplicarunt nobis, ne praefatis Rutenis aedificandi ipsam synagogam potestatem faceremus, allegando nunquam antehac eam ipsam illic in ipso misse oppido. Quorum supplicationibus ut iustis benigne annuentes, ita quidem, si praefata synagoga in eodem oppido Drohobycz nunquam antehac fuit, illos circa ipsam libertatem et usum conseruauimus et conseruamus, nес eisdem Rutenis aedificandam synagogam praedictam admittimus, insuper quo praesentes litteras ex cancellaria nostra extradi illic mandauimus, quibus in testimonium sigillum nostrum praesentibus est subappensum. Datum Cracoviae feria quarta proxima post dominicam Iubilate anno Domini millesimo qiungentesimo quadragesimo, regni vero nostri trigesimo quarto. Relatio Magnifici Pauli de Volia r[egni] P[oloniae] cancellarij, burgrabij crac[oviensis] et capitanei gostin[enesis]. Paulus de Vblia cancellarius s[ubs]-c[ripsi]t.


Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. До історії «руського обряду» в старій Польщі // ЗНТШ. – Львів, 1899. – Т. 27. – Miscellanea. – С. 1 – 2. Передрук зі збереженням первісної пагінації: Розвідки і матеріали до історії України-Руси. – Львів, 1900. – Т. 3.

Автограф без закінчення зберігається у: Центральний державний історичний архів України у м.Києві (далі – ЦДІАУК). – Ф. 1235, оп. 1, спр. 203, арк. 40-47 зв., 53-58 зв.

Важко сказати, чи входила дана публікація до якихось ширших проектів Михайла Грушевського. Принаймні про його плани щодо дослідження історії Дрогобича нам невідомо (про внесок ученого у вивчення історії пізньосередньовічного міста див.: Тельвак В. Дрогобиччина в дослідженнях Михайла Грушевського // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 1997. – Вип. II. – С. 160 – 164). Очевидно, аналізовані події в Дрогобичі в середині XVI ст. були складовою частиною загального зацікавлення історика становищем руської церкви в католицькій Польщі і показу нерівноправності українсько-польських релігійних відносин. Тема була продовжена (у тому числі й на рівні едиції джерел) у декількох наступних публікаціях. Згодом матеріал був використаний М.Грушевським для ілюстрації згаданих тенденцій в «Історії України-Руси».

із збірки актів Дрогобицького староства, зладженої 1568 р. (Московський архів Міністерства справедливості, відділ Литовської метрики, IV В, № 22) – йдеться про рукописну збірку актів, долучену до інвентарю Дрогобицького староства 1568 p., який був учинений після смерті дрогобицького і самбірського старости Я.Стажеховського. Додаток (назва в оригіналі «Privilegius Oppidi Drohobicz») є копіарієм привілеїв Дрогобича. Тепер зберігається у Варшаві – AGAD. – Tzw. Metryka Litewska. – Dz. IV В. – № 22. – К. 517-527.

аби місцеві русини не виставили собі церкви в місті… – до середини XVI ст. руські церкви Дрогобича розміщувалися лише на передмістях (середмістя, за магдебурзьким правом, виникло на зламі XV – XVI ст.). Церква, боротьба за побудову котрої ілюструється в статті, була, зрозуміло, спочатку безіменною. Після побудови її посвятили титулом Св. Трійці. Останнім часом вона досить точно локалізується у районі Малого Ринку (див.: Тимошенко Л. Давня дрогобицька церква Святої Трійці // Сакральне мистецтво Бойківщини. Шості наукові Драганівські читання. Збірник статей. – Дрогобич, 2003. – С. 51 – 58). Храм проіснував (у XVIII ст. – як деканський) до 1820 p., після чого церква була перенесена до покармелітського монастиря.

д-р Папе… – Фридерик Папе (4.06.1856 – 20.10.1940) – польський історик, бібліотекар Оссолінеуму, редактор «Kwartalnika Historycznego» (1904 – 1905), директор Ягеллонської бібліотеки (1905 – 1926), дослідник історії Польщі доби Ягеллонів.

Король Жигимонт обіцяє дрогобицьким католикам, що ніколи не позволить збудувати в Дрогобичі руської церкви, 21 квітня 1540 р. – оригінал привілею на пергамені зберігався в XIX ст. в архіві дрогобицького магістрату, за яким він був опублікований Ф.Гонткевичем у збірці дрогобицьких міських актів ( Gątkiewicz F. Z archiwum Drohobycza. Zbiór przywilejów, aktów granicznych, lustracji, memoriałów і t. p. – Drohobycz, 1906. – № XXIII. – S. 71). Сучасне місцезнаходження джерела не з’ясоване. Очевидно, М.Грушевський не знав про існування оригіналу і публікував його за копією (AGAD. – Tzw. Metryka Litewska. – Dz. IV В. – № 22. – К. 521 zv.). Україномовний переклад джерела подано: Боротьба Південно-Західної Русі і України проти експансії Ватікану та унії (X – початок XVII ст.). Збірник документів і матеріалів. – К., 1988. – № 67. – С. 69; Тимошенко Л., Царьова Н. Документи до історії міжконфесійних стосунків у Дрогобичі в XVI ст. // Дрогобицький краєзнавчий збірник. – Дрогобич, 1997. – Вип. II. – С. 23 – 24.

Л. Tимошенко

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 292 – 293.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 960

Модифіковано : 21.10.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.