Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історія України-Руси / Том 1. До початку 11-го віка / 3. Історичні дані з часів… / Грецька колонізація

Історія України-Руси

Том 1. До початку 11-го віка

3. Історичні дані з часів перед слов’янським розселенням

Грецька колонізація

Михайло Грушевський

Мілет і інші метрополії, розвій колонізації

Які маємо історичні відомості про Східну Європу за тисячоліття перед слов’янським розселенням, маємо тільки з античної традиції, а сій відкрила перспективу в ті далекі «гіперборейські» краї грецька колонізація Чорноморського побережжя. Правда з сих глухих і далеких чорноморських осель також тільки рідкі і убогі вісті доходили до більших центрів грецького та римського життя і в ту літературу, що розвивалася там. Але сим небагатим рефлексам в античній літературі, та убогим останкам місцевої епіграфіки – фрагментам написей з чорноморських осад, недогризеним зубом часу, завдячуємо велику пайку того, що взагалі знаємо про життя Східної Європи сих часів. І з сеї причини свій перегляд відомостей мусимо зачати від самої сеї грецької колонізації, – тим більше, що вона була не тільки джерелом відомостей про Східну Європу; але і джерелом, з якого йшли проміння культури в глибину східноєвропейського суходолу. Було се його вікно в Європу, в культурний світ, майже одиноке в тих часах.

Колонізація ся розвинулася під впливом торгівлі, що велася на побережжях Чорного моря. Торгівля ся дуже стара. Сліди чужоземної, полудневої торгівлі на нашій території ми можемо бачити від кінця неолітичної культури: екзотичні черепашки (мушлі) дуже ранніх могил (кам’яної культури і ранньої металічної), чужесторонні сорти каміння, мідяні й бронзові вироби вказують зовсім виразно на існування таких зносин і торгівлі. Хоч при теперішнім стані нашого археологічного матеріалу не можна категорично сказати, що то все приходило як раз з Чорного моря, але багато з того безперечно приходило таки звідти. Таким чином, найстарші стадії чорноморської торгівлі в наших краях вповні виходять за границі історії. Найдавніші провідники чорноморської торгівлі, на яких може вказати історія, були фінікіяни і малоазійські карійці. Торгівельні зносини їх з північним берегом Чорного моря не підлягають сумніву супроти того, що знаємо про їх зносини з полудневим побережжям Чорного моря. Але за браком історичних звісток і фінікійська, і карійська торгівля лежить за границями докладнішого знання; історичні часи застають сю чорноморську торгівлю вже в руках греків.

По традиції, головну ролю при тім мала відіграти славна азійська республіка Мілет. Заснована йонійцями на території карійців, фінікіян, і ще славних мореплавців критян, ся осада стала натуральним учасником фінікійсько-карійської торгівлі, особливо на Чорнім морі, і згодом заступила в ній місце тих своїх попередників. Почавши торгівлею, мілетяне далі засновують на Чорноморськім побережжі свої постійні факторії (про фінікійські та карійські факторії на північнім березі не маємо відомостей). З сих факторій в вигідних обставинах витворюються постійні осади.

З значніших колоній північного Чорноморського побережжя виразно звуться мілетськими Тира, Ольбія, Теодосія і Пантікапей; до них же, певно, належала більшість менших, заснованих мілетянами безпосередньо чи посередньо їх колоністами з старших колоній. Страбон каже, що Мілет залюднив цілий Евксінський Понт і Пропонтиду [XIV, 1, 6], і взагалі мілетяни уважались головними колонізаторами Понту. В сій традиції мусила задержатися пам’ять головно про ініціативу мілетян в закладанні факторій і колоній, залюднялися ж вони колоністами з різних міст: заселити власними силами всі колонії, що вели свій початок з Мілета (рахували їх на вісімдесят!), мілетська громада, розуміється, не була в силах. Деякі ж з чорноморських колоній були засновані таки й зовсім незалежно від мілетян. Так одну з найважніших колоній – Херсонес заснували виходні з Гераклеї Понтійської, Дорійської колонії, заснованої в VI в. головно мегарянами, що взагалі мали в історії колонізації Понту найважнішу ролю по мілетянах. Фанагорію заснували виходні з Теоса. [Аріан у Евстатія, 549]

Початки сеї колонізації сягають дуже далеких часів. Одинока Мілетська колонія на північнім побережжі Чорного моря, для котрої маємо дату, – Ольбія, датується серединою VII в. перед Хр[истом]. Але такими датами звичайно означується вже остаточне сформування колонії, початки ж факторій і перших осад мусимо класти на ще раніші часи. Коли заснування деяких колоній на полудневім березі (як Кізік, Сіноп) датується VIII віком, навіть початком його, то певно, що вже тоді існували бодай початки осад на північнім побережжі. VIII-VI віки були часами особливо інтензивної мілетської колонізації; се мало свої причини в тяжких обставинах сієї республіки: VII в. пройшов у тяжкій боротьбі з Лідійським царством, а потім наступила завзята, нелюдська внутрішня боротьба – война демократичних і аристократичних сторонництв, що могла багатьом надати охоти шукати долі в північних краях.

В археологічнім матеріалі Чорномор’я ся перша, мілетська доба тутешньої колонізації донедавна представлялася досить слабо, але останніми часами пам’ятки йонійської культури виходять на яв все в більших масах не тільки в останках самих колоній, а й за їх околицями, та вказують на значну інтензивність торгівельних зносин і культурних впливів уже в VII в. В світлі сих фактів набирають відповідного значіння і ті пережитки грецького архаїзму, що довго держалися в чорноморськім житті, ведучи свої початки просто з мікенських часів, і були пересаджені і закріплені в сім чорноморськім світі першими кадрами колоністів.

З VI віку, з доби Пізістрата слідний сильний атенський вплив – він полишив числені пам’ятки по собі в атенській чорнофігурній посуді тих часів, що з часта стрічається в руїнах Ольбії, Теодосії, Боспору. І потім з певними моментами ослаблення або переривами (в одну з таких перерв V віку дуже визначну ролю в чорноморській торгівлі здобуває о. Фасос) атенська торгівля і атенські впливи культурні панують на нашім побережжі протягом V, IV і в початках III віку. Докази того в виді атенської посуди з червоними фігурами в незвичайнім багатстві лишилися не тільки на місцях чорноморських колоній, але в величезній масі стрічаються в могилах і останках осад середнього Подніпров’я (в полудневій Київщині). Навіть в мові написей йонійських колоній нашого побережжя слідний в сім часі сильний атенський вплив (тільки Херсонес держиться міцно свого дорійського діалекту).

Не вдовольняючися пануванням на тутешнім торзі, Атени пробували стати ще міцнішою ногою на сім побережжі. В V в. маємо звістки про кілька морських експедицій на Чорне море (Аристида, Перикла), і досить правдоподібним здається, що в епоху найбільшого розвою морської сили Атен і наше побережжя було введено в круг атенської гегемонії. [Про се див. особливо в статтях Брандіса] Опорним пунктом атенських впливів був Німфей на Керченській протоці, на полудне від Пантикапея; там була атенська залога. Але під час розгрому атенської держави при кінці V в. пропала ся опорна база: боспоряни захопили Німфей, атенський комендант віддав сю кріпость боспорському володареві [Aschinis, III, 171] і Атени, очевидно, помирилися з сею утратою: вдовольнилися вигодами торгівлі і підтримували приятельські відносини з боспорськими володарями взаміну за ті особливі торгівельні пільги, які давали вони атенській торгівлі. Так було в IV в.

З упадком Атен в III-II в. в археологічнім матеріалі виступають на перший план мотиви й фабрикати Малої Азії, Родоса, Александрії. Александрійські впливи проявляють себе особливо сильно і замітно. Далі, уже від II віка виступають вироби італійські, римські спеціально, що зміцняються ще більше з розповсюдненням політичного впливу Риму на нашім побережжі (в І в. перед Хр[истом]) і панують аж до упадку Римської держави. Аж потім, по більших або менших – як в котрій місцевості – перервах, бурного періоду мандрівки народів, виступає наслідник і наступник сих римських впливів – візантизм, що свого розцвіту і сили доходить в Юстиніанову добу і служить головним культурним фактором тутешнім аж до XI-XII в.

Так представляються головні напрями торгівлі й культурних впливів, і зв’язаних з ними – колонізаційних течій в сих грецьких осадах. [Див. статтю проф. фон Штерна: Значение керамических находок на юге России для выяснения культурной истории черноморской колонизации (Одеські записки [Одесского общества истории], XXII, 1900), де зроблено першу пробу освітити історію, чорноморську торгівлю на підставі нахідок головно керамічних, пізніші публікації його ж: Музей одесского общества, I-ІІІ, Die grіechische Kolonisation й ін] Тепер оглянемо коротенько долю головніших чорноморських колоній. [Літературу див. в примітках (1)]

Попередній розділ | Зміст | Наступний розділ

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2019 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 1523

Модифіковано : 10.01.2013

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.