11.1923 р. До О. Олеся

Дорогий Олександр Іванович!

Дістав В[аші] листи, дякую. Розумію добре «смятеніє» Вашої душі, бо й сам подібне переживаю. З одної сторони серіозні серйозні мотиви, навіть загально-національного характера, наказують їхати на Укр[аїну], з другого боку докази непережитого ще українофобства большовиків більшовиків, їх заходів против проти громад[ської] ініціятиви ініціативи і страшного зубожіння краю змушують з смутком думати про сю перспективу. Був у мене сими днями Калюжний і його оповідання про нинішній стан Укр[аїни] наганяли на мене глибокий сум, як се Ви мабуть і самі дізнавали.

Але таки мабуть будемо їхати, хоч ще не знати близше ближче, коли саме і як. Як я Вам здається писав, імпульс дала мені пропозиція Київ[ської] Академії Наук – сим разом дав я згоду поставити мою кандидатуру, на що не згоджувавсь ранійше раніше, як Ви мабуть пригадуєте. Але досі сей вибір не переведений, тому я й не знаю – «коли і як». Коли Ви при[н]ціпіяльно при[н]ціпіально рішетесь їхати, то треба б звідти постаратись вияснити, що Ви там знайдете для себе. Може б Вам справді дали якесь місце в котрім ветеринарнім інституті або в управі відповідно[го] комісарства, щоб не бути залежним від видавничої кон’юнктури, котра тепер справді невимовно прикра. Коли хочете, повідоміть мене, і поставлю се питаннє питання М.Левицк[ому], котрий останніми часами відновив зо мною зносини.

В сій непевности непевності не можу думати про Прагу. Не перешкодила б вона мойому поворотови поворотові на Укр[аїну], я думаю. Але коли тепер встала можливість скорого виїзду на Укр[аїну], проробити ще одну страшен[н]у ломку – їхати до Праги, уставляти там відносини, а потім знов на Укр[аїну], се вище моїх сил. Думаю, що до Різдва повинно вияснитись і тоді буде виднійше видніше може, куди і як.

Дуже рад, що «накладатель» вдоволений з тої міри довір’я, котру я йому уділив. Після всіх попередніх його неакуратностей і несповностей я написав йому, що пішлю пошлю коректу тільки по одержанню одержанні належних грошей, і він се виповнив. При моїм імени імені на обгортці дійсно не ставте «професора». Передмову я скоротив до 16 стор., викинувши цитати і примітки.

Щирі привіти наші Вірі Антонівні й Вам. Держіться, дорогий, і не тратьте духу.

Ваш щиро відданий М. Г.

Примітки

Публікується вперше за автографом (ІЛ, ф. 114, № 16/39).

Місце і дата відправлення листа встановлені орієнтовно за змістом.

…таки мабуть будемо їхати… – Як свідчать документи, 2 листопада 1923 року Політбюро ЦК КП(б)У прийняло рішення: «Не заперечувати проти в’їзду на Україну проф. Грушевського. Доручити його використання т.Затонському». Протягом листопада було вирішено питання про роботу вченого у ВУАН, у кінці місяця повноважний представник УРСР М.Левицький повідомив М.Грушевського про можливість переїзду в Україну.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 261.