25.02.1923 р. До Ї. Полівки

Високоповажаний Пане Колего!

Дуже був я рад отримати Ваш лист. Рад, що моя книга Вас заінтересувала, і що Ви далі неослабно провадите свої многоцінні зайняття слов’янським фольклором. Ми привикли дивитись на Вас як на всеславянського всеслов’янського скарбника фольклорних скарбів. Я думаю, що Вам за словенською традиційною літературою подібним способом годилось би обробити також чеську і словінську, а дали б тим справді гарний і дуже заохочуючий взірець фольклористам иньших інших слов’янських народів. Я в кождім кожному разі не залишу агітувати за сим в наших наукових кругах, – хоч у нас наукова праця опинилась в незвичайно тяжких обставинах, і в близькій будучині нема надії на грунтовне їх поліпшення.

Я ніколи не думав, що мені прийдеться випускати свою історію укр[аїнської] літератури в таких анормальних ненормальних обставинах – не маючи під рукою часом найелементарніших річей речей, не можучи дістати книг з своєї власної бібліотеки, в котрій десятками літ добирав потрібну літературу. Все життя я в своїх працях пильнував літературного, бібліографічного апарату, а сим разом мусів з нього резигнувати. І Ваших праць часто не міг тут дістати. Тільки надія, що люде люди тямущі і неупереджені потраплять оцінити те позитивне, що праця дає при всіх таких неминучих прогалинах, побудила мене до публікації, не відкладаючи до кращих часів – котрі не знати, коли прийдуть. Першу частину, яка кінчиться писаною літературою XIV віку, маю зроблену. З технічних причин мусів розділити її на три книги, котрі сподіваюсь до літа випустити. В міру виходу буду їх Вам присилати.

При тій нагоді позвольте порушити ще одну справу. Я провожу союзом «Голодній Україні» (осідок у Відні), котрий особливо займається помочею науковим і взагалі культурним українським робітникам Великої України. Становище їх значно гірше, ніж російських – в сім переконувались російські учені, яким довелось приїздити тепер до Київа Києва (напр[иклад] ак[адемік] Перетц, котрий приїздив з Петрограда до Київа Києва минулої осени осені). Вони не займають тих академічних посад, котрі дають титул на поміч ріжних різних інтернаціональних організацій і не мають нізвідки піддержки. Ми посилаємо з нашого союза поживу, одежу тощо головно з тих фондів, які збираємо між укр[аїнською] еміграцією в Америці, але вона мусить дбати в першій лінії про Галичину. Я звертавсь до колег-славістів за кордоном, і вони також добували по змозі фонди з запомогових організацій. Ви, Високоповажаний Колего, не стоїте близше ближче до яких-небудь організацій, котрі могли б в якійсь формі надати поміч моїм землякам, особливо київським – де найбільше тепер сеї формально голодуючої нашої наукової і літературної братії?

З товариським привітом і найкращими побажаннями

М.Грушевський

Примітки

Оригінали 11 листів М.Грушевського до Ї.Полівки зберігаються у Літературному архіві Празького Національного музею.

Публікується вперше за ксерокопією авторизованого машинопису (ІЛ, ф. 122, № 30, арк. 1).

Рад, що моя книга Вас заінтересувала… – Йдеться про «Історію української літератури», т.1. – Київ – Львів. – 1923.

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 1997 р., т. 1, с. 278.