Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Історичні праці / Етнографія / [Рец.] Н.В.Гильченко. Материалы для антропологии Кавказа, 3

[Рец.] Н.В.Гильченко. Материалы для антропологии Кавказа, 3

Михайло Грушевський

Кубанские казаки, антропологический очерк («Известия Имп[ераторского] общества любителей естествознания, антропологии и этнографии, сост[оящего] при Московском университете», т. ХС, вып. II. Труды антропологического отдела, т. XVIII, вып. II).

Москва, 1895, 4°, ст. 77 + 2 табл.

Д[обродій] Гільченко в сій розвідці подає результати антропологічного огляду й міряння 61 особи з кубанського війська й порівняння здобутих ознак з ознаками, здобутими іншими дослідниками для української людності в інших місцевостях. На закінчення він зводить докупи результати антропологічного студіювання не лише кубанців, а й українського типу взагалі.

Головні виводи можна представити так: антропологічний тип українців показує велику різнорідність по місцевостях, що д. Г[ільченко] пояснює різницями між поодинокими українськими народами й впливами сусідів – тюрків, поляків і великоросів. Загальними ознаками українця поки що можна уважати лише: високий зріст, ясно-рожевий колір шкіри (72 – 85%), темне волосся (60 – 70%) і очі ясних відтінків (52 – 60 %); сам автор одначе зараз же зазначає, що вагання «темного типу» дуже велике (6 – 39%) і ставить здогад, чи не є ясний тип, що часом витісняє тип темний, як менш здатний до життя, типом чисто слов’янським.

В кінці робить такі виводи: антропологічний тип кубанських козаків аналогічний з іншими українцями, має лише невеликі відміни; він, як і український тип взагалі, має виразні сліди чужої крові, особливо тюркських народів, «нащо вже давно вказували наші історики». Як ознаки типу, що ще вимагають перевірки, він ставить: високий зріст і брахіцефалія; мала і абсолютно, і розмірно величина черепа, невелика верхня і середня частина лиця і більша – нижня, значне віддалення між очима, значна довжина ніг, властиво стегна (с. 67 – 68).

Автор сам заявляє, що він далекий від того, щоби думати, що порівняння і вказівки, які він зробив, вичерпують питання про фізичний тип українця взагалі і кубанського козака спеціально. І дійсно, автор, як ми бачили, оперував дуже невеликим кубанським матеріалом, маючи з поодиноких станиць по 1, рідше по 2 – 3 особи. Щодо українців взагалі, то автор мав до розпорядження матеріали, зібрані в Київщині Дібольдом (200 осіб) і Талько-Гринцевичем (2619), в Харківщині Красновим (712) і Гільченком (207), в Полтавщині Емме (1311) і Гільченком (103) та матеріали Коперницького і Маєра для Галичини.

Таким чином, не заступлені ніякими матеріалами великі простори української території, при тім дуже важні для вияснення ознак українського типу і впливу сусідніх націй: коли йде, напр., про вплив тюрків, то важні дуже матеріали з українського Полісся, де того тюркського впливу не було. У справі впливу великоросійського важні матеріали з Західної України. Особливу вагу мають русини Буковини й Угорщини, всіх тих позбавлені впливів, на які вказав д. Гільченко. Без такого різностороннього матеріалу і без такого аналізу і вияснення чистого типу, поодинокі подібності з тим чи іншим сусідом не будуть мати ваги.

Покликання на істориків щодо тюркського впливу не можуть мати значення: гадки істориків були різні, взагалі більш апріорні, і ся справа може бути вирішена лише антропологією. Так само небагато помагають свідоцтва давніх джерел про вигляд слов’ян: сі свідоцтва часто так неясні, зв’язані з такими суперечками, що можуть служити лише помічною вказівкою для антропології (розуміються скіфи й сармати, що їх автор уважає близькими родичами або тими ж слов’янами – с. 60 – 67, зовсім тут виступати не повинні). Антропологія ж іще потрібного матеріалу не зібрала, і для того вияснення початкового слов’янського типу, впливу переделов’янських мешканців і пізніших етнографічних елементів може бути зроблене лише з часом.


Примітки

Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1897. – Т. XVIII. – Кн. 4. – С. 53 – 55 (Бібліографія). Автограф зберігається в ЦДІАЛ України. – Ф. 401. – Оп. 1. – Спр. 45. – Арк. 25-26. Підпис: М.Г.

Гільченко Микола Васильович (1858 – ?) – російський антрополог. Служив лікарем у російській армії.

Основні праці: «Осетины» (1890), «Терские казаки» (1891), «Le poids du cerveau chez quelques peuples du Caucase» (1892), «Антропологический тип малороссов» (1895), «Вес головного мозга и некоторых его частей у различных племен, населяющих Россию» (1899).

Коперницький Ізидор (Kopernicki Izydor)(1825 – 1891) – польський та український антрополог і етнограф. Професор Ягеллонського університету в Кракові (від 1871). Автор праці «Про руських верховинців у Галичині» (1889).

Талько-Гринцевич Юліан (1850 – 1936) – польський лікар, антрополог та етнограф. Професор Ягеллонського університету в Кракові (1908 – 1931). Дійсний член Польської академії наук. Автор праці «Zarysy lecznictwa ludowego па Rusi poludniowej» (1893).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 14, с. 40 – 41.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2017 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 86

Модифіковано : 19.05.2017

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.