Передмова [до т. І «Етнографічного збірника» ]
Михайло Грушевський
Сим томом Наукове товариство імені Шевченка розпочинає нову серію публікацій, присвячену спеціальним матеріалам до пізнання українсько-руського народу з погляду етнографічного, в ширшім значенні того слова.
Багатство словесного матеріалу, що живе досі в устах українсько-руського народу, є факт загальновідомий. Менше уваги звертано на духовне життя народу поза утворами народної поезії, але й ті небагаті спостереження, які були зроблені, вказували на велику цікавість, яку має цілий уклад життя українсько-руських народних мас не тільки для самих земляків, але для науки взагалі, а тим заохочували до всестороннього студіювання їх.
Річ утрудняється, одначе, тим доволі сумним становищем, в якому знаходилася й знаходиться етнографічна наука українсько-руська. Виключивши так короткий, на жаль, час існування Київського географічного товариства, що подавало такі гарні надії для тієї науки, вона не мала й не має досі ані спеціальних інституцій, ані видавництв. Видані досі колекції матеріалів за своє існування мають дякувать звичайно енергії одиниць, що вміли той матеріал скупити і, що було головніше, – знайти спосіб для його публікації; тим-то, хоч як гарні та монументальні не були вони часом, сама справа не виходила з стану припадкового існування, припадкових придбань, по яких знову наставали часи, коли етнографічні матеріали не знаходили собі притулу, гинули цілковито або фрагментами виходили на світ Божий в видавництвах чужих. Такого стану речей не міг поправити й новозаснований українсько-руський «вісник літератури, історії й фольклору» – «Житє і Слово» д-ра Ів. Франка, бо при всій охоті свого редактора міг лише невелику частину для публікації матеріалів етнографічних, і то найважніших, уділити, хоч і то, звісно, було чималою прислугою українсько-руській етнографії.
Наукове товариство імені Шевченка, бажаючи в міру своїх матеріальних засобів, поки що – так небагато, помогти українській етнографічній науці в її сумнім становищі, що, як сказано, й досі триває, – ухвалило на початку сього року заснувати окреме видавництво для матеріалів до українсько-руської етнографії (розправи з тієї сфери, а також статті критично-бібліографічні мають уміщатись в «Записках» Товариства). Аби ту справу скорше до життя привести і в курс пустити, тимчасову редакцію прийняв на себе нижчепідписаний, в надії, що за якийсь час Товариство сформує для того осібну комісію етнографічну, а з тим прийде можливість передати редакцію чоловікові, що міг би тим спеціально зайнятись. Для титулу видавництва узято притертий вже термін етнографічного збірника, хоч з програми його не виключаються ті сторони науки про нарід, які обіймає собою новий термін фольклору. Матеріали мають уміщуватись з цілої території, залюдненої українсько-руським народом. Збірник має виходити регулярно принаймні раз на рік – доки засоби Товариства не позволять число томів помножити.
В сьому томі більшу половину займає колекція казок з повіту Брідського, що має йти далі в дальших томах. Збірничок українських анекдотів був видрукуваний для «Записок», як значиться на його сигнатурі, та після згаданої ухвали Товариства відложений для «Етнографічного збірника». Народні звичаї й обряди заступлені матеріалами з Кубанщини. Нарешті програма, уложена спільними силами членів Товариства, має чисто практичне значення – зазначити головніші точки народного життя для збирання матеріалу, до чого, будемо сподіватись, заснування спеціального українсько-руського етнографічного видавництва надасть нашим землякам нової охоти й енергії.
У Львові, 1 (13) жовтня 1895 р.
Примітки
Публікується за виданням: Грушевський М. Передмова // Етнографічний збірник / За ред. М.Грушевського. – Львів, 1895. – Т. 1. – С. VII – VIII.
У томі вміщено: Різдвяні святки в станиці Павлівській Єйського одділу, на Чорноморі, подав М.Крамаренко (с. 1 – 24); Галицькі народні казки, в Берлині, пов[іту] Брідського із уст народа списав Осип Роздольський, впорядкував і порівняння подав д-р Іван Франко (с. 1 – 96) та Покажчик казочних і інших мотивів, ужитих в казках, зладив д-р Ів. Франко (с. 97 – 120); Українські людські вигадки, зібрані Опанасом Шимченком (с. 1 – 28); Програма для збирання відомостей про українсько-руський край і нарід, уложена членами Наукового товариства імені Шевченка (с. 1 – 16).
Серія видань Етнографічної комісії (заснована 1898 р.) «Етнографічний збірник» продовжувалась з 1895 до 1929 р. – вийшло друком 40 томів. Редагували видання М.Грушевський, І.Франко, В.Гнатюк (22 томи), С.Людкевич та ін. Етнографічна комісія також видавала «Матеріали до українсько-руської етнології» (22 томи) та ін.
… час існування Київського географічного товариства… – йдеться про короткотривалу діяльність у Києві в 1873 – 1896 pp. Південно-західного відділення Російського імператорського географічного товариства («Юго-западного отделения Русского императорского географического общества»); у роботі відділення брали участь визначні українські вчені та суспільні діячі В.Антонович, П.Чубинський, М.Драгоманов та ін.; детальніше див.: Дорошенко Д. І. Огляд української історіографії. – К., 1996. – С. 136 – 140.
… новозаснований українсько-руський «вісник літератури, історії й фольклору» – «Житє і Слово» д-ра Ів. Франка – часопис «Житє і Слово» виходив щодвамісяці упродовж 1894 – 1897 pp. під редакцією І.Франка. На сторінках часопису публікувалися белетристичні твори, літературна критика, матеріали з історії, етнографії та фольклору (Баб’як П. «Житє і Слово»: систематичний покажчик змісту. – Львів, 1968).
… тимчасову редакцію прийняв на себе нижчепідписаний – М.Грушевський був редактором двох перших томів «Етнографічного збірника» у 1895 – 1896 pp.; В.Гнатюк пізніше писав, що перший том «Етнографічного збірника» фактично зредагував І.Франко, а другий – він та І.Франко: Гнатюк В. Наукове Товариство ім. Шевченка у Львові // Літературно-науковий вістник. – Львів, 1925. – Т. 86. – Кн. 3. – С. 176.
М. Капраль
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2004 р., т. 6, с. 343 – 344.