2. Зближення інтелігенції до народу

Михайло Грушевський

Найважніша проблема, над якою застановляється сучасна цивілізована громада, а яка заразом служить найбільш характеристичною для неї проявою, є відносини громади інтелігентної до народних мас, її обов’язки до неї й спосіб зближення; тут змагання виявляються і в формі заходів коло всестороннього піддвигнення, піднесення мас народних, і в формі можливо близького зближення одиниць інтелігентних до народу. Сей останній прояв особливо цікавий та характеристичний. Безперечно, певну ролю тут відіграє нудьга по натуральності і знеохочення до штучності, що виявляється звичайно в періоди перецивілізування; але в тих змаганнях є знову елемент моральний, почуття обов’язку перед народом, якого ми не знаходимо ані в александрійських ідиліях, ані в мріях римських поетів про затишне хуторянське життя, ані в протестах Руссо проти цивілізованого світу. Того обов’язку перед масами не відчував ані старий світ, що переділив громаду на повноправних вибранців і зневажений profanum vulgus, ані середньовічний, розгороджений кастовими та корпоративними межами; се продукт найновіших часів, амальгама демократизму й гуманізму, християнської етики й соціально-політичної еволюції.

Характерно, що змагання, поклик до зближення з народом, до спільного пожиття з ним, до знищення всякої різноти межи людиною інтелігентною й людиною з народу, найважніше, найсильніше виявився у слов’янської раси. Може б то можна об’яснити певними расовими ознаками, більшим запасом чуття, щирості; але психологія народів (Völkerpsychologie) ще така проблематична наука, що годі в подібні питання запускатись. Досить сконстатувати факт. Дуже сильно, дуже рано виявилась ся течія в літературі нашій, і тепер дає вона характерну закраску її, якою можемо повеличатись.

Але не чужа вона й іншим слов’янським народам: досить пригадати такого велетня російського, як Толстой, з сотвореним ним т. зв. толстовством, що, відкинувши деякі другорядні ознаки, можна звести до заклику громади, аби відцуравшися штучно витворених потреб і обставин, вернулася до натурального життя, яким живуть маси народні, а тим самим порівнялася з нею. Подібні мотиви знаходимо ми в різних формах і в Ожешкової, і власне застановимося на трьох її повістях: «Nad Niemnem», «Dwa bieguny», «Australczyk», що сю тему з різних боків освітлюють. Сі романи можемо перейти в тім порядку, як вони вийшли, – тому відповідає і розвій ідей у автора.

Примітки

в александрійських ідиліях – александрійська поезія – поезія епохи еллінізму (III – І ст. до н.е.). Назва походить від Александра Єгипетської, одного з центрів елліністичної культури. Порівняно з класичним періодом розвитку давньогрецької літератури, александрійська поезія характеризувалась різким спадом епічної творчості, звуженням громадянської тематики, пов’язаної з занепадом античної демократії. Основним об’єктом зображення стало повсякденне життя людини.

сотвореним ним т. зв. толстовством – толстовство – релігійно-утопічний напрям суспільної думки в Росії кінця XIX–початку XX ст., який виник на основі вчення Л.Толстого. Проповідує «загальну любов», непротивлення злу насильством, закликає до морального самовдосконалення. За Л.Толстим, держава, приватна власність і церква породжують соціальні біди. Абсолютизуючи роль натурального сільського господарства, Л.Толстой вважав, що відродження його було б засобом повернення людині втраченої нею внутрішньої гармонійності. Послідовники толстовства намагалися організовувати землеробні громади, закликали до відмови від сплати податків та від виконання військової служби.