«…Отже, треба зробити щось з матеріалами Архива юстиції – вибрати збірку до «Жерел»
Володимир Пришляк
Ще влітку 1908 р. М.Грушевський писав І.Джиджорі до Москви:
«Дорогий Іван Миколаєвич! Все, Вами згадане, розуміється, треба копіювати, треба тільки виробити погляд, що війде в найперший том того збірника, і то копіювати найскорше».
Таким чином він ставив перед своїм вихованцем його першорядні завдання, а саме: «вибрати збірку до «Жерел», статейку для «Записок» і написати дисертацію». Відповідаючи на цей лист, І.Джиджора захоплено відписував професорові:
«Матеріялу найшов я велику масу, що може дати скільки вгодно томів – самі донесення Апостола дадуть зо два, тільки часу богато треба, щоб те все перечитати і переглянути. Бачу тепер, що гетьманованнє Апостола дуже велика тема».
Тоді ж М.Грушевський зауважував про необхідність копіювання виявлених матеріалів до тому «Жерел». Восени 1908 р. І.Джиджора звітував з цього приводу професорові:
«Результати мої подорожі такі: збірка матеріялу для відновлення гетьманства аж до 1729 p., збірка матеріялу про жидів».
Наприкінці грудня 1909 р. на засіданні Археографічної комісії професор М.Грушевський повідомив, що І.Джиджора та інші її члени готують до друку «збірки матеріялів», що вийдуть окремими томами серійного видання НТШ – «Жерела до історії України-Руси». Тоді ж було призначено кредит на копіювання актів і кошти на археографічну експедицію для І.Джиджори і С.Томашівського [Хроніка НТШ. – Львів, 1909. – Ч. 40. – Вип. IV. – С. 17 – 18.]. 20 листопада 1910 р. на Археографічній комісії І.Джиджора зреферував свою збірку під первісною назвою «Матеріали до політичної історії Гетьманщини 1727 – 1734 pp.» [ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 42, арк. 13.]. Було «ухвалено просити автора прийти на одно з найближчих засідань комісії з докладним реєстром всіх документів» [Там само, арк. 105.].
Підводячи підсумки наукової діяльності за 1912 p., Виділ НТШ відзначав, що «д[окто]р Іван Джиджора виготовив до друку збірку матеріялів до історії гетьманства Апостола» [Хроніка НТШ. – Львів, 1913. – Ч. 53. – С. 8.]. Відомо, що свою збірку, яка отримала назву «Акти до історії гетьманського правління 1727 – 1734 pp.», молодий доктор представив 13 лютого 1913 р. на засіданні Історично-філософічної секції НТШ [Там само. – Ч. 54. – С. 5.]. За змістом вона складалася з двох частин: першу частину становили документи, що стосувалися становища Українського Гетьманату як автономної одиниці Російської імперії (особливо у 1728 р. до видання «Рішительних пунктів» та відразу після смерті гетьмана Д.Апостола у 1734 p.); друга ж обіймала документи з історії внутрішнього життя козацької автономії.
Про подальшу роботу над томом актів свідчить і той факт, що ще перед самою Першою світовою війною, 11 червня 1914 p., доктор І.Джиджора писав до Виділу НТШ про свої плани на відпустку – поїхати ще раз до Москви, щоб у тамтешніх архівах доукомплектувати зібрані документи ще двома новими, без яких він не хотів би публікувати уже «поза тим готової до друку» своєї збірки [ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2317, арк. 238.].
Відомо, що заявлена збірка надрукована не була, а потім, як вважали, і зовсім загубилася у воєнне лихоліття. У передмові 1930 p. M. Грушевський відзначав, що І.Джиджора «заразом обробляв до друку свою збірку актів, яка, на жаль, дощенту згинула потім у воєнній бурі (не міг я навіть вияснити – чи в Тов[аристві] Шевченка, чи на руках у небіжчика)» [Грушевський М. Передмова. – С. VI. Подібна, хоч і не зовсім, історія сталася з колекцією матеріалів В.Герасимчука, яку просто загубили у Києві. Див.: Федорук Я. Василь Герасимчук та його невидані «Матеріали до історії козаччини XVII віку» // Гарасимчук В. Матеріали до історії козаччини XVII віку / Василь Гарасимчук. життя і творчість (1880 – 1944). – С. 25.]. Ці слова академіка М. Грушевського ніколи не піддавалися сумніву, а тому раніше ніхто не вдавався до активних пошуків слідів нібито втраченого тому джерел. Може, тому доля збірки виглядала досить загадковою.
Власне, підготовка листування М.Грушевського та І.Джиджори спонукала до пошуків утраченої збірки джерел. Її явні сліди знаходимо у Центральному державному історичному архіві України у м. Львові в теці вцілілих копій документів, які І.Джиджора в 1908 – 1910 pp. виявив у Московському архіві Міністерства юстиції та архіві Міністерства закордонних справ. Здебільшого, ці копії архівних документів були переписані рукою Марії Шуйської [ЦДІАЛ України, ф. 309, оп.1, спр. 2491, арк. 1 – 94; спр. 2495, арк. 1 – 157.].
У «Теці Івана Джиджори», дбайливо переглянутій у липні 1932 р. Теофілом Кострубою, засвідчено його ж рукою, що в окремих копіях, зокрема зі справ архіву Сенату, «бракує багато карток» [Там само, спр. 2495, арк. 1.]. Виникало закономірне питання: чи довів до логічного завершення свій том «Жерел до історії України-Руси» І.Джиджора, який загалом, порівняно з іншими учнями М. Грушевського – С.Томашівським, М.Кордубою та І.Крип’якевичем – очевидно, був менш організованим як археограф-публікатор?
Очевидно, що під час своєї археографічної експедиції 1910 р. до Москви І.Джиджора визначився з документами, які б мали увійти до його археографічної публікації. Восени 1910 р. у листі до професора він підсумовував:
«З Москвою для видання документів справа стоїть краще. З тим, що я раніш зібрав, тепер переписане і що перепише в найблизшім часі Шуйска, буде документів на оден том, що заледво становить третину того, що я намітив для видання в найблизшім часі; напр., з донесень Апостола правительству може, побіч зібраного, вже увійти в одну книжку тільки незначна частина».
У другій половині жовтня 1911 р. Марія Шуйська почала переписувати для І.Джиджори листи Д.Апостола [ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2316, арк. 122.], насамперед із сенатської книги № 3568 за 1728 – 1729 pp. [Сенатська справа № 3568 – перша підбірка так званих «Гетьманських листів», датованих у хронологічному відтинку від 7 листопада 1727 р. до 12 липня 1730 р. з Московського архіву Міністерства юстиції (МАМЮ), які копіювала для І.Джиджори М.Шуйська, – нині знаходиться у РГАДА, ф. 248, оп. 41, д. 3568, 328 л.], що, найвірогідніше, мали скласти основний зміст для збірки. Загалом із цієї сенатської книги М.Шуйська скопіювала до півсотні найцікавіших документів, передовсім гетьманських листів [ЦДІАЛ України, ф. 309, оп. 1, спр. 2493: Виписки з документів архіву «Правительствующего сената по малороссийским делам» за 1689 – 1729 pp., зібрані Джиджорою І., т. II, арк. 54 – 165 зв.; спр. 2595, т. IV, арк. 14 – 157-а.].
Крім того, вона вибірково переписала для І.Джиджори документи з інших сенатських книг, насамперед зі справ «Правительствующего сената по малороссийской экспедиции» [Там само, спр. 2316, арк. 119, 119 зв., 121.]. Уже ці копії документів (разом близько 60), не враховуючи копій документів з Головного архіву Міністерства закордонних справ у Москві, після відповідного упорядкування вповні могли скласти окремий том «Жерел».
Можна гіпотетично припустити, що М.Грушевський робив спроби через НТШ у Львові або ж через удову, Наталю Джиджору, віднайти цю збірку джерел до історії доби Д.Апостола, і лише після марних пошуків вирішив просто видати вибрані історичні студії свого учня. Зрештою, вихід ВУАНівської збірки розвідок І.Джиджори у 1930 р. міг стати вагомим стимулом та причиною пожвавлення її пошуків. Бо саме 8 липня 1932 р. Т.Коструба завершив упорядкування «Теки Івана Джиджори». Серед розсипу архівних матеріалів: особистих паперів, чернеток друкованих та недрукованих праць, зшитків із виписками, матеріалами до розвідок та численних копій, він, ймовірно, не ставив собі за мету знайти збірку «Актів до історії гетьманського правління 1727 – 1734 pp.» й тому не міг відразу зорієнтуватися та розгледіти її цілісну, а тим паче готову до друку [Там само, спр. 2495, т. IV, арк. 1.].
Та, можливо, цілісної, завершеної повністю до друку збірки і не було. Не було, очевидно, і часу її завершити як слід. У 1912 р. І.Джиджора закінчував докторат, наступного – з колії вибив конфлікт у НТШ, а 1914 р. у Львові і в НТШ вже не було М.Грушевського, який би, як і раніше, спонукав до завершення археографічного проекту. Знаючи реальну практику підготовки подібних публікацій в НТШ, нині можна сміливо констатувати, що том джерел фактично був підготовлений до видання (хоча і не в остаточній редакції). Переконливим доказом цього служать основні матеріали до цієї збірки актових документів до «Жерел», які були на руках у автора й дотепер зберігаються у згаданій «Теці Івана Джиджори» львівського архіву, яка на сьогодні складає декілька справ.