5

Михайло Грушевський

У Яроцького мали зійтися нові співробітники і члени редакції «Минувшого», щоб обговорити деякі редакційні питання. Тому Марина знову поставила самовар, купила велику в’язку бубликів і застелила в кабінеті-їдальні-спальні Яроцького стіл чистою застілкою. Лямартін, прослідивши за її рухами сі перспективи, з свого боку заявив бажання взяти участь у сім прийняттю і вибрав собі місце на столі коло тарілю з бубликами. Тому з сього [боку] застілку закачано. Заставши його на такім малозвиклім місці, панна Куницька, прийшовши з своїм братом, котрого далі усильно висилали між українську громаду для розвитку в нім громадських інтересів, хотіла його взяти собі на руки, але Лямартін, дуже здержливо відповівши на її привітання… [Кінець с. 30 (103). Далі – с. 31 (116)]

… мало від філантропії, котра завше тяжка для чоловіка, і думав, що знайду собі заробок і так, а працювати буду над громадськими роботами, котрі робив же я й попри римських древностях і будучи на службі. Маючи поки що гонорар за мої статті, я обходився без громадської пенсії й за кінець 75-го року поставив товаришам Федьковича «Козаки й татари» і половину «Малорусских преданий». В цей час мені предложено було видавати «Громаду» за границею. Доведений до великого скептицизму в літературних прожектах братії пробою «Киевского телеграфа», я опиравсь цьому прожекту і подавсь тільки in extremis. Тоді поступив я й на бюджет, котрий мені положено 1600 руб., по 940 фр[анків] за 100 р. В свій час я посилав потрібні рахунки… [Кінець с. 31 (116). Далі – с. 32 (125)]

… різночинець, і каятись зовсім немає чого, і російське самокопирсання, світова туга на руїнах родинного маєтку Неєлова може хиба руйнувати енергію й ініціативу, а не підіймати їх.

Інший доводив, що заставити гадячан чи галичан читати Маркса або Мена в російськім перекладі, се сливе такий же Геркулесів подвиг, як і встромити їм в руки європейську книжку, і замість потурати їх пасивності, тицькаючи їм в руки російську книгу, краще нахиляти до європейського оригіналу.

– Легко сказати! Нахиляти! Коли самі українські світильники збагачують українську літературу тільки перекладами з російського, все однаково, чи перекладають вони російські твори, чи англійські, чи навіть польські! – відказував Задорожній.

– Треба, значить, вимагати… [Кінець с. 32 (125). Далі – с. 33 (127)]

Примітки

… за кінець 75-го року поставив товаришам Федьковича «Козаки и татари» і половину «Малорусских преданий» – йдеться про діяльність М. П. Драгоманова (1841–1895). Названі праці свого часу вийшли друком: Повісті Осипа Федьковича. З переднім словом про галицько-руське письменство М. П. Драгоманова. – К., 1876; Про українських козаків, татар та турків. Зложив… – К., 1876; Малорусские народные предания и рассказы. Свод Михаила Драгоманова. Издание Юго-Западного Отдела Имп. Русского Географического общества. – К., 1876.

«Громада» – український громадсько-політичний і науковий літературний збірник (1878 – 1879, 1882) і журнал (1880). Видавався у Женеві, редактор – М. П. Драгоманов.

… пробою «Киевского телеграфа»… – «Кіевскій телеграфъ» – громадсько-політична літературна газета, заснована 1859 р. у Києві письменником О.-А. фон Юнком. Виходила двічі на тиждень, з 1864 р. – тричі російською мовою.

У 1874 р. газету у вдови Юнка відкупила Я. Гогоцька, діячі Старої Громади мали на меті перетворити газету на свій орган. Співпрацювали М. Драгоманов, М. Зібер, Ф. Вовк, М. Лисенко, П. Чубинський, П. Житецький, В. Антонович та ін. У їхніх статтях і матеріалах розглядалися питання розвитку українського національного руху, економічні, політичні та культурні проблеми в Україні. Вийшов 71 номер газети. Після прийняття Емського указу 1876 р. і посилення україножерського курсу російського уряду газета була закрита.

… читати Маркса або Мена… – тобто твори європейських філософів. Карл Гайнрих Маркс (1818–1883) – німецький філософ, соціолог, економіст, політичний журналіст. Його наукові твори та економічні дослідження, об’єднані в теоретичне вчення, яке називають марксизмом, сформували основу комуністичного і соціалістичного руху. Мен де Біран (1766–1824) – французький філософ і політичний діяч.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 13, с. 474 – 475.