Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Forum Romanum

Михайло Грушевський

Глибоко, як розрита могила, лежить під ногами гробовище старого, республіканського Риму – Forum Romanum. Грунт сучасного Рима піднявся над старим його рівнем взагалі дуже значно, а тут особливо, може, тому, що се була низина, окружена горбами: старий рівень форуму республіканського лежить на кільканадцять (до 13) метрів нижче сучасного, а будови ще старші – як славна «могила Ромула» й інші пам’ятки під «чорним каменем» лежать ще на півтора метри нижче пізнішого рівня форуму.

Сусідні горби – Капітолій, Палатин, Есквілін, що обступили форум з трьох боків, побільшають се враження глибокої ями, відкритого гробовища старого римського життя. Хаос розвалин – бази колон, сходи зруйнованих храмів, серед яких, як сироти, висуваються кілька ціліших колон, одиноких, або цілих груп – достроюються до сього враження старого цвинтарища. Недогризки старого життя, яким припадком судилося втекти від немилосердних зубів часу.

Форум у Римі

За часів цісарства форум був предметом особливої уважливості. Почавши від Цезаря, що енергічно взявся до перебудови й прикрашення його, протягом всього періоду цісарів форум неустанно відновлявся, забудовувався все новими, розкішними будинками, що заступали місце старих і разом нібито з прикрашенням, окруженням новим блиском старої республіканської старини, властиво, заслонювали її новими традиціями, новим блиском і величчю цісарства.

Остання монументальна пам’ятка, яка заціліла на форумі до наших часів, походить аж з початку VII в. по Хр[исті] – се колона Фоки з 608 р. Але вже перед тим, з другої половини VI в. побідне християнство почало нищити се гніздо старого поганства й його пам’ятки. Старі поганські храми й публічні будинки були перемінені або перебудовані в церкви. Стара «курія», осідок державного життя найстарших республіканських часів, перетворена в церкву муч[еника] Адріана; храм Ромула – в церкву Косьми й Дам’яна; храм Антоніна і Фавстини – в церкву св. Лоренцо і т. д.

Се не вирятувало, одначе, тих будинків: сі церкви перебудовувались і змінялась, а з ними нищилися й останки старих храмів, так що від них, кінець кінцем, лишилися тільки нужденні фрагменти, або й зовсім нічого. Те, що не пішло на церкви, нищилося ще більше немилосердно. Старі будівлі, з своїми дорогими привозними мармурами, базальтами, гранітами, стали каменоломами для середньовічного Рима. Забирали матеріал, ще більше нищили сліпо, марно, по-дурному. Дорогоцінні колони валились і розбивались, аби з них дістати кавалки бронзи, що в’язали часті колони. Виколупувалися діри в старих мурах, аби вирвати кусники заліза, що служили за зв’язки. Старі мармури палено на вапно…

За розхапуванням старих будівель і нищенням і разом із ним ішло засипування старого форуму їх румовищем. На місцях, усвячених класичними традиціями, піднялися замки середньовічних римських баронів. Потім зникли й вони, й старий форум став простим пастівнем, і в такій ролі, під назвою «Коров’ячого поля», Campo vaccino, дожив до XIX віку. Пастівень на місці римського форуму і корови пізніших римлян, що, махаючи хвостами, ходять на осередку старого римського життя, гордого володаря світу! От уже справді «коловращение времен».

З гадками відкриття старого форуму носилися, щоправда, вже в часах Відродження. Сам Рафаель піддавав проект його реставрації. В середині XVII в. робилися тут розкопки, відкопано деякі останки античного будівництва, але розкопки сі мали характер грабівничий – все цінніше забиралося звідси далі. Тільки в XIX в. почалися розкопки більше консерваційного характеру, і тільки від 1870-х років поведено їх і науково, і енергічно, і вони розширяють щодалі все більше старий форум не тільки вшир, відкриваючи все більшу площу, а і вглибину – глибину грунту і часу, відслонюючи з-під пізнішого цісарського і пізньореспубліканського форуму останки старшого, давнішого життя. Так відкрито в 1899 р. під чорним каменем останки з «царських часів» і між ними найдавнішу напись, яку досі маємо, – все се привалене «чорним каменем» і засипане при перебудові форуму за цісарських часів. Коло храму Фавстини відкрито некрополь з перших часів існування города і т. ін.

Все се дуже інтересне й цінне з археологічного чи історичного погляду, але все-таки форуму республіки, з яким зв’язуються для нас ті найблискучіші традиції римського життя, ми вже таки не будемо мати. Капітолій пропав безслідно, покритий будовою новішого римського сенату, з XVI в. З старого Comitium, місця народних зібрань, – ледве слід. Від різних пам’яток на форумі – тільки ймення. Від старої «ростри» – трибуни, звідки гриміли колись промови республіканських ораторів – тільки ім’я, бо й та нужденна цегляна стіна, що носить тепер се ім’я, – се пізніша ростра Августова, збудована на місці давнішої, а тої й місця докладно вказати не можна. Фундаменти храму Згоди (Concordia), збудуваного на пам’ятку згоди патриціїв з плебеями, – се властиво фундаменти пізнішої Тіберієвої перебудови. Останки храму Сатурна тільки носять ім’я сеї старої святині, поставленої на поч. V віку, – те, що бачимо, се пізня реставрація, з останніх часів цісарства…

Позаховувалися тільки деякі пам’ятки з часів цісарства – принаймні в значніших фрагментах. Тріумфальна арка Септимія Севера панує над одним кінцем форуму, арка Тита і брама Константина – над другим. Від півночі піднімаються грандіозні аркади базиліки Константина. Від полудня нависли над форумом одні над одними нагромаджені руїни цісарських палат Палатина. Не-забудований пізніше, він зістався одним великим руйновищем цісарства, але і в сім зруйнованім виді гордо підіймається над старим форумом, як символ побіди цісарського Рима над старим республіканським.

Кінець кінцем, найліпше захованими пережитками старого республіканського і навіть передреспубліканського Рима (по традиції) зісталася Via Sacra, вимощена вічними, що називається, глибами каменю, які зісталися місцями в повній цілості, і стара Cloaca Maxima, побудована по традиції ще царем Тарквінієм Старшим, для відпливу води з багнистої долини форуму. Підправлена Августом і Агріппою, вона й досі сповняє своє призначення, і ходячи по форуму, можна й тепер ще чути сморід з неї.

Сі прозаїчні річі щоденного ужитку показали себе більш тривкими, ніж пишні будови, розкішні пам’ятки і вікопомні статуї.


Примітки

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2008 р., т. 11, с. 413 – 415.