Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

До некролога Остапа Терлецького

Михайло Грушевський

Д[обродій] М.Павлик звернув нашу увагу на те, що слова некролога О.Терлецького («Записки», т. XLVIII, Miscell[anea], с. 13), де говориться про відносини небіжчика до Драгоманова, можуть бути толковані так, мовби вплив Драгоманова звів Терлецького на дорогу революційної діяльності та відвів від чисто наукової роботи його, а може, й ще декого. Щоб усунути таке евентуальне толкування слів пок[ійного] Терлецького, наведених у мене, д. Павлик подає деякі виїмки з кореспонденції Драгоманова та дещо з спогадів, – містимо їх охоче в надії, що вони послужать до вияснення малозвісних відносин Терлецького до Драгоманова (див. вище статтю д-ра Франка про Терлецького).

Д[обродій] Павлик підносить, що Драгоманов не був прихильником «гострої суспільної діяльності», та дуже критично ставився до тодішнього російського революціонізму і не годився з його способом писати популярні революційні брошури, яких перекладом та видаванням займався Терлецький. Спеціально брошура «Правдиве слово хлібороба», за яку арештований був Терлецький, не подобалася Драгоманову (факт, використаний і д-ром Франком в його статті), і він радив бодай пропустити місця, що могли стягнути конфіскату, та Терлецький не згодився, покликаючись на накази компанії, що давала друкувати йому віденські брошури з 1875 р.

«Драгоманов не мав із тою компанією нічого спільного, – та й взагалі, каже д. Павлик, – можна б написати цілу статтю виключно про антибунтарський, антинігілістичний вплив Драгоманова на нас і то, власне, в користь науки та ширшого розуміння народної діяльності і народного поступу».

Що Драгоманов не відводив Терлецького від наукової роботи, каже д. П[авлик], може посвідчити, напр., той факт, що Драгоманов пропонував Терлецькому, – ще тоді, як остатній був легальним – способитися до катедри русько-української літератури чи якої іншої катедри в чернівецькім університеті, – але Терлецький відповів йому (21/ІІІ 1875 р.) таке:

«Чернівецький університет буде зовсім майже німецький. Чи буде катедра руської літератури, єще не знати, райхсрат тільки попер внесення посла Озаркевича, щоби міністр постарався о катедру. Чи він постарається, то друга річ. Я до Черновець нізащо в світі не піду, я зовсім не здався на німецького Cultur-Träger-a».

«В листах Терлецького до Драгоманова є жалі, але на себе, на росіян, на незручних посередників. Що ж до Драгоманова, то Терлецький заявляє тут рішучо і не раз, що його ні в чому не винує тай не може за що-небудь жалуватися на нього. А як Терлецький і його віденські товариші дивилися на Драгоманова, се виходить із листа Терлецького до Драгоманова з 26/V 1877:

«Це буде зовсім щира правда, – писав Терлецький, зачувши про слабість Драгоманова, – коли скажемо, шчо діло громадське без Вас пропало б тепер і шчо усі люде, котрим дорога громадська справа, повинні подьакувати Вам, шчо Ви впровадили діло в життя, дали jeмy теперішниj керунок, і шчо помимо усіх перешкод воно іде добре наперед. Спеціально ми галичане в усёму обовjазані Вам. Коли jecть між нами шчо здорового і доброго, коли jecть між нами надіjа на те, шчо і в Галичині молодіж зрозуміє себе саму, свoje положеннье в народі і cвoji обовjазки дльа него, то за се усе мусимо подьакувати Вам, Вашому впливови на нас, Baшij енергіji і безкористнij роботі!»

Про себе спеціально писав Терлецький Драгоманову 3/ XI 1876:

«Jaк би не Ваш чесниj громадськиj приклад і Ваша невсипуща робота, котра і мене, гнилу колоду, силоміць nxaje до праці, то ja б давно плюнув на усе, так jaк jeм уже плюнув на себе».

Про те, що Драгоманов, учитель Терлецького і представитель нової Русі-України, заявив Терлецький у найтяжчу для себе годину, – на розправі нашій 1878 p.».

До сих поданих д. Павликом відомостей мушу іще додати, що особистих жалів на Драгоманова я також не чув від д. Терлецького (і мої слова в некролозі не повинні бути так толковані). Те, що я (і не тільки я) чув від Терлецького не раз в розмовах, коли він висловляв свій жаль, що не може брати діяльнішої участі в нинішній науковій роботі, – звучало більше-менше так: «Був би й я ученим, давав би щороку по науковій роботі; та Драгоманову хотілося зробити з мене політика, а який з мене політик?…»

Скільки тут дійсно належить Драгоманову, а скільки взагалі тій потопі поступових і революційних змагань, яка так сильно – як бачимо з начерку д-ра Франка – захопила була Терлецького в 1870-х pp., і в якій Драгоманов був лише одним із многих складників, – се могли б виказати хіба детальніші студії їх відносин. Я хотів зберегти лише малий причинок з ретроспективних поглядів Терлецького на своє життя, і, певне, сі відзиви Терлецького не уймають нічого характеру чи діяльності Драгоманова, для якої, як се ще раз зазначу, мав покійник до кінця найбільше поважання.


Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. До некролога Остапа Терлецького // ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. L. – Miscellanea. – С. 13 – 15. Автограф зберігається у: ЦДІАУЛ. – Ф. 401, оп. 1, спр. 47, арк. 8 – 10.

Д[обродій] М. Павлик звернув нашу увагу… – йдеться про лист М.Павлика до редакції «ЗНТШ» від 27 вересня 1902 р., у якому описані стосунки між М.Драгомановим і О.Терлецьким (див. чернетку: ЦДІАУЛ. – Ф. 663 (М.Павлик), on. 1, спр. 173, арк. 1 – 23). М.Грушевський обнародував тільки невелику частину листа. Зокрема, були випущені ті фрагменти, де сам М.Павлик пояснював причини невдалої наукової кар’єри О.Терлецького. Він звинувачував у цьому передусім галицьку суспільність, що була, як стверджував, неготовою творчо сприйняти ідеї М.Драгоманова. М.Павлик писав:

«Вплив той [М.Драгоманова] був лише гарний, але, на лихо, падав у таку мало-нагрівну атмосферу та на таку малу-врожайну ниву, як наша. Суспільність наша під проводом таких заскорузлих політиків, як неб[іжчик] Вол.Барвінський, уїдала на Драгоманова навмання, зовсім не знаючи дійсних єго змагань» (Там само. – Арк. 14).

…д. Павлик подає деякі виїмки з кореспонденції Драгоманова та дещо з спогадів – М.Павлик мав намір видати листи О.Терлецького та інших членів українського студентського товариства «Січ» у Відні до М.Драгоманова. У некролозі на смерть О.Терлецького він писав: «Неб[іжчик] Терлецький мав великий вплив взагалі на нашу інтелїґенцию. <…> Я, що правда, маю до того дуже цінні материяли, – листи Терлецького й иньших Січовиків до Драгоманова, і в свій час видам їх та напишу, на їх підставі, про ролю Терлецького в історії нашого радикалізму» (Павлик М. Остап Терлецький // Громадський голос. – Львів, 1902. – Ч. 16, 17. – Вересень. – С. 122). Цей задум М.Павлику реалізувати не вдалося.

…(див. вище статтю д-ра Франка про Терлецького) – йдеться про опубліковану в цьому самому томі «ЗНТШ» статтю «Д-р Остап Терлецький. Спомини і матеріяли д-ра Івана Франка» (1902. – Т. L. – С. 1 – 64).

…брошура «Правдиве слово хлібороба», за яку арештований був Терлецький, не подобалася Драгоманову – йдеться про видану О.Терлецьким (під псевдонімом В.Кістка) у Відні в 1876 р. брошуру діяча українського та російського революційного руху Фелікса Волховського (1846 – 1914) «Правдиве слово хлібороба до своїх братів земляків», у якій на підставі символіки Святого Письма і творів Т.Шевченка він закликає селян підросійської України до повстання проти панів і царського режиму. Див.: [б. п.] Правдиве слово хлібороба до своїх земляків / Коштом і заходом В.Кістки. – Відень: З болгарської печатні Янка С.Ковачева, 1876. – 24 с. Передрук у: Драгоманов М. Листи до Ів.Франка і інших. 1887 – 1895 / Видав Іван Франко. – Львів, 1908. – С. 356 – 369.

М.Мудрий

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 7, с. 567 – 568.