Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Проголошення польської самостійності

Михайло Грушевський

Проголошена два тижні тому, 23 жовтня, самостійність зайнятої германо-австрійськими військами російської Польщі все ще не перестає бути «злобою дня». Всі чекають, як прийме се місцева польська людність і всі заінтересовані сторони, а головно – в які реальні форми виллється сей акт, проголошений окупаційною адміністрацією, які наслідки він потягне за собою в житті країни.

Дивне диво – хоч про сей акт вісті ходили трохи не з самих початків війни і проголошення самостійної Польщі сподівалися й торік, і сього року – все-таки теперішній акт зробив сенсацію і був оцінений не тільки як подія важна, але і дуже відважна, «жест сміливий і рішучий» по характеристиці одного з польських діячів. Тим часом актові сьому, власне, бракує сміливості політичної мислі й рішучості в її здійсненні.

В склад проголошеної самостійної Польщі мають ввійти тільки окуповані російські губернії. І Краків, і Познань зістаються в теперішнім володінні. Правда, щодо австрійської Польщі, то тут з усякою певністю можна думати, що самі правлящі круги австрійської Польщі не хотіли свого включення до самостійної Польщі без української Галичини, і за краще вважали добитися від австрійського правительства «компенсації» за своє відречення від самостійності. Їм важніше добитися ствердження і укріплення свого панування над цілою Галичиною, і вони тепер разом з оголошенням польської самостійності дістали обіцянку розширення галицької автономії (про можливе значення такого акту поговоримо другим разом).

Але що і Познаньщина зістається за межами проголошеної самостійної Польщі, в тім уже, певно, польської причини нема, і воно робить дивне враження. Ніби німецькі політики не певні, що відгороджена від Росії хоч би легенькою демаркаційною лінією Польща тим самим перейде в повну економічну й культурну залежність від Німеччини, і тому хотіли б штучно притримати її в сім зв’язку, задержуючи частину польських країв в безпосереднім володінні Німеччини (і Австрії). Або полишають їх прилучення до Польської держави як важний козир для якоїсь будучої комбінації, котра мала б ввести самостійну Польщу в склад чи формальну зв’язь з Германським союзом.

Таке ж враження нерішучості робить і се, що проголошення державної самостійності Польщі зістається чисто декларативним. По словам телеграфних донесень, полякам відмовлено в організації регентства й польського правління: все відкладається на після війни. Так само непорішеним зістається і найбільш інтересне для нас питання, які саме території, по думці австро-германської сторони мали б ввійти в склад сеї самостійної Польщі: чи мав би бути дотриманий принцип етнографічний, себто в склад Польщі мали б ввійти тільки землі з корінною польською людністю, чи й які-небудь сусідні землі литовські, білоруські, українські? [Петроградський «Курьер новый» з 2 падол[иста] переказує звістку курляндської газети («Mitanishe Zeitung»), що разом з проголошенням самостійності Польщі в Берліні почалися наради над самостійністю Литви й князівства Курляндського.]

Всі отсі недоговорення й неясності значно зменшують принципіальну вагу сього акту – хоч тим не хочемо сказати, щоб проголошення самостійної Польської держави навіть в таких декларативних формах не мало ніякого значення. Все-таки, навіть в такій формі, воно має вагу чималу, і матиме – незалежно навіть від того, чи центральні держави будуть мати змогу здійснити його реально: чи будуть вони кінець кінцем рішати про долю Польщі.

В дійсності, очевидно, питання се ввійде в загальний круг міжнародних питань, які не рішатимуться односторонньо волею тої чи іншої групи держав. І доля Польщі рішиться в комбінації різних рахунків і впливів. Але проголошення самостійної Польщі, без сумніву, буде мати значення прецеденту в рішенні багатьох питань.


Примітки

Вперше опублікована в журналі: Промінь. – 1916. – № 1 (20 листопада). – С. 11 – 12. Підпис: М.Грушевський.

Стаття написана в Москві, як і всі праці, видрукувані в «Промені». Подана з приводу проголошення австрійським цісарем Францом-Йосифом (23 жовтня 1916 р.) державної самостійності Польщі. Цісарський рескрипт появився з ініціативи німецького генерала, одного з ідеологів німецького мілітаризму Еріха Людендорфа, який сподівався на формування польських дивізій. М.Грушевський вказує на половинчатість рескрипту, оскільки акт передбачав створення незалежної польської держави лише в межах окупованих губерній Росії, тоді як польські провінції Пруссії та Австрії залишалися у складі цих держав.

…(про можливе значення такого акту поговоримо другим разом) – див.: Грушевський М. Розширення автономії Галичини: Смерть ціс[аря] Франца-Йосифа // Промінь. – 1916. – № 2 – 4 (11 грудня). – С. 16 – 20; Його ж. Независимая Польша и автономная Галиция // Украинская жизнь. – 1916. – № 12. – С. 63 – 73. Див. також: Ще про відокремлення Галичини // Промінь. – 1917. – 3-4 (березень). – С. 24-25.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 493 – 494.