Рожне поле

Михайло Грушевський

Місце «Рожного поля», на галицько-волинськім пограниччі, прославлене голосною битвою 1099 p., що рішила окремішність Галичини і вирятувала її для династії Ростислава, на підставі літописного оповідання про кампанію 1144 р. могло бути означене досить докладно. Військо київське, йдучи на Звенигород з горішнього Серету, проминуло Рожне поле в сусідстві Голих гір.

Отже, Рожне поле лежало десь коло вододілу Бугу і Серету, в сусідстві Золочева [Лаврентіївська літоп[ись], вид. 1872 р., с. 295. Див.: Історія України-Руси, II, с. 372 і 424 і Звенигород Галицький, с. 7 – 8 (в «Записках» т. XXXI і в моїх «Розвідках і матеріалах», кн. III).]. Се зовсім ясно виходить в літописного оповідання, і аналіза його давно означила сю місцевість в приближенні [Див.: Погодин, Исследования, IV, с. 168; Барсов, География Начальной летописи, с. 118 й ін.]. Тільки брак хорографічної вказівки не давав можності означити її вповні.

За браком іншої місцевості з таким іменем вказувано на Рожнів на Стиру, на захід від Бродів, але очевидна річ, що Рожне поле так далеко на північний схід від лінії Серет – Голі гори – Звенигород ніяк не могло лежати.

Недавно я одержав звістку – від п. Григорія Кузьми, совітника апеляції у Львові, що назва «Рожного поля» досі живе в зміненій формі під Скварявою, на степах, в околиці Золочева. Се вповні підходить до літописного оповідання [На підставі його я вже давніше визначав сю місцевість «коло теп[ерішнього] Золочева» – Історія [України-Руси], II, с. 412.], й існування сеї назви в устах сучасної людності рішило б справу. На моє запитання сов[ітник] Кузьма не відмовив ближчих пояснень в сій справі в листі, з якого виїмки вважаю небезінтересними для висвітлення сеї справи.

«Майже на половині дороги зі Скнилова до Скваряви лежить фільва-рочок на карті військовій, названий «Рожоволя». Так його і люди зовуть. Лежить він посеред степу, на котрім в літі дропи подибати можна. Будучи ще малим хлопцем (тепер мені іде 66 рік), їздив я тою приватною дорогою з Білого Каменя до Львова до школи, отже, котрийсь з моїх свояків в Почапах оповідав мені, що в тім місці, де той фільварочок господарський стоїть (там пан не мешкає), давно колись була велика війна, така сильна, що потічком, котрий якраз там починається рудкою, кров текла, і що той потічок «крвавником» звали. Мав там бути і кам’яний хрест, на пам’ятку тої битви поставлений, але я собі не пригадую, чи я там хрест бачив: будучи молодим школярем, не много я таким оповіданням інтересувався. На військовій мапі нема хреста при «Рожоволи», але аж дальше в полю з Рожоволі до Скваряви ідучи, єсть хрест. Потічок від Рожоволі іде до Ольшанки.

Для чого сей фільварочок Рожоволя зоветься, ніхто мені не вияснив, хоч я змаленьку рожами любуючись, тою назвою інтересувався. Аж Вашу історію читаючи і на Рожне поле прийшовши, пригадав собі Рожоволю, а що межи жерелами Бугу, дуже добре мені знаними, і жерелами Серету нема відповідного поля, на котрім би більша битва відбутись могла, і що тая Рожоволя тілько зо дві милі від Золочева віддалена; що по жадних рожах я в тім місці і сліду не бачив і нічого не чув, щоб там хто рожі управляв; що місце те недалеко від ріки Бугу віддалене і для битви дуже надавалося; що й переказ про дуже давню битву в тім місці удержуєся, а народ дуже часто назви перекручує і з Рожного поля Рожоволю міг вчинити, не піймаючи того, що те поле колись границею (рогом – рожним) було, а в сусідстві приходять і Белзець і Княже – отже, все те навело мені гадку, що та Рожоволя буде стояти на історичнім Рожнім полю – на північній стороні від Золочева, майже в половині дороги від Скваряви до Скнилова, серед широкого степу, 254 сажень над ровенем моря. Отже, було то місце сухе, рівне, отворене, до битви дуже придатне, якого другого в околиці нема».

Степова високорівня на північний захід від Золочева, в напрямі до Скваряви й Скнилова, дійсно, підходить вповні під обставини літописного оповідання, і назва «Рожоволі» (Рожна Воля) справді може бути слідом давньої назви «Рожного поля», що стелилося на сім степовім просторі в напрямі від «Рожоволі» до Золочева.

Примітки

Публікується за виданням: Грушевський М. Рожне поле // ЗНТШ. – Т. LXXVII. – Кн. 3. – Львів, 1906. – С. 171-173. Автограф зберігається у: Центральний державний історичний архів України у Львові (далі – ЦДІА України у Львові). – Ф. 401, оп. 1, спр. 46, арк. 120; спр. 49, арк. 335.

Топонім Рожне поле відомий з літописів XI і XII ст.: князі Володар і Василько Ростиславичі і князь Святослав «срѣтошася на поли Рожни, исполчившимся обоим» (1097, Лавр., 114: Лаврентиевская летопись // Полное собрание русских летописей (далі – ПСРЛ). – СПб., 1846. – Т. 1 (далі – Лавр.). Перша цифра вказує на рік запису, друга – на число колонки у виданні) (У Воскресенському літописі (ПСРЛ. – СПб., 1856. – Т. VII. – С. 169) ці події датовано 1099 р.); «на Рожни поли не могошася бити» князі в 1114 р. з Володимирком Галицьким «зане Володимер стоя на Голых Горах» (1114 р.: Лавр., 135). Інших вагомих за достовірністю згадок Рожного поля у літописах немає.

Місцезнаходження Рожного поля, незважаючи на порівняно чітку літописну оповідь про хід і час подій, донедавна залишалося лише приблизно визначеним. Зацікавлення його локалізацією зростало у зв’язку із семантикою назви, за якою приховувалися визначення не просто слів ріг/рог, рожн-е, а межі, границі Галицького і Володимирського князівств. Д.Зубрицький писав:

«Коли ми відгадаємо положення того місця [тобто Рожного поля. – O.K.], ми раптом визначимо у крайньому разі одну тодішню граничну точку між Галичиною і Волинню».

Як вказують дослідження XIX – початку XX ст., місцезнаходження Рожного поля мало різні тлумачення. М.Барсов уміщав його «по дорозі з Теребовлі до Звенигорода між Серетом і Голими Горами» і пов’язував локалізацію із селом Рожнів (Барсов Н.П. Очерки русской исторической географии. – Варшава, 1885. – С. 117 – 118, 290, 358).

Д.Зубрицький порівнював літописну назву з назвою с.Рожносинці (поблизу м.Збараж Тернопільської обл.), пропонуючи свою етимологію від слова рожь (жито) (Зубрицкий Д. История древнего Галичско-русского княжества. – Львов, 1852. – Ч. III. – С. 33, 59 – 60).

М.Погодін знаходив це місце на р.Стир (західніше м.Броди) (Погодин Н. Исследования, замечания и лекции о русской истории. – М., 1850. – С. 168 та ін.).

Я.Іоловацький, М.Арцибашев і А.Петрушевич прирівнювали його до назви с.Рожиямпіль на Волині. Див.: Головацкий Я. Географический словарь западнославянских й югославских земель й прилежащих стран. – Вильно, 1884. – С. 226; Галицкий исторический сборник, издаваемый обществом Галицко-Русской матицы. – Львов, 1853. – Вып. I. – С. 113 – 114.

Ян Лям локалізував його на ріці Танві (Любачівщина) і тут же твердив, що в місцевій номенклатурі ця назва не відома.

«Ніде я не знаходив, – пише Я.Лям, – розв’язання тієї топографічної згадки; ніде на цілому просторі на північ і південь від Гологір не збереглася назва з коренем рожн- хоч би у назві будь якої ниви, кургану» (Lam J. Starożytny Dźwinogrod і Różne Pole. – Lwów, 1886. – S. 10).

Свідчення Григорія Кузьми, опубліковані М.Грушевським, надають змогу з’ясувати, що давня назва у скороченій формі живе в мікротопонімі Рожоволя (тоді ще назва фільварку), на Львівщині, тобто існує Рожна Воля, або Воля на Рожнім (полі). Згодом Б.Гошовський знайшов на суміжній території інші мікротопоніми – Різна, Підрізна тієї ж основи в околиці с.Борткова (Гошовський Б. Княжі Голі Гори і Рожне Поле // Літопис «Червоної калини». – Львів, 1939. – № 3 – 4. – С. 16 та ін.), що у порівнянні з іншими джерелами визначило місцезнаходження давнього Рожного поля, тим самим і границі між двома князівствами того часу.

Зауважимо, що записані і нами з уст народу під час польових обстежень мікротопоніми підтверджуються документально на основі Йосифінської (1787) і Францисканської (1820 – 1821) метрик та інших актів, що зберігаються у ЦДІА України у Львові: село Бортків – «Rożna», «na Rożni», «Niwa pole Rożna zwane і przy nim podniwki» (ЦДІА України у Львові. – Ф. 19, on. XVIII, спр. 12: 1787 p.); «Na Rożnej», «Rożna» (Там само. – Ф. 20, on. XVIII, спр. 8: 1820-1821 pp.), «Podrożna» (Там само. – Ф. 186, on. 1, спр. 1798: 1845-1849 pp.).

Мікротопоніми Рожоволя, Рожволі – «Rożowola», «Rożwoli» фіксують метрики та сучасні топографічні карти як назви піль, сінокосів та інших угідь сіл Скнилів (Там само. – Ф. 19, оп. XVIII, спр. 13:1789 p.), Фірлеївка (Там само. – Ф. 19, оп. XVIII, спр. 61: 1789 p.), Скварява (Там само. – Ф. 19, оп. XVIII, спр. 10: 1789 p.), Андріївка та сусідніх до них поселень.

Локалізація названих мікротопонімів дає можливість визначити не тільки місце, що вказує на літописне Рожне поле, але й до певної міри встановити його протяжність від лівих допливів річки Белзець до лівих допливів річки Гологірки, що, правдоподібно, показує саме в цих місцях на проходження границі двох князівств – Галицького і Володимирського, а отже, й межі тодішньої Галичини і Волині ще в XI ст.

О. Купчинський

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2007 р., т. 8, с. 11 – 12.