11.08.1908 р. До М. Грушевського

Високоповажаний Пане Професор!

Робота моя йде як звичайно; власне кажучи, посувається тепер слабо, бо не маю переписчика. Шуйська верне аж в вересні. Універсал, згадуваний мною, є в мене переписаний і короткий малозначний вступець до його. Не посилав його тому, що все сподівався напасти на збірку універсалів инших інших гетьманів в справі індукти. На се є деякі натяки, що така збірка повинна бути. Тільки, хто знає, де. Через те я, вже не очікуючи на гіпотетичну нахідку, універсал пішлю пошлю. А на яких недільки-дві я би дуже радо виїхав звідсіля, коли 6 тільки була маленька бодай можливість.

З Кистяковським можна пождати до його повороту з вакацій. Хотів я теж бачитися з редактором «Моск[овского] еженедельника», та його теж зараз немає. Вертаючи до Кистяковського, то я вже в попереднім листі згадував про деякі причини його «невдоволення» галицьким українством, яке (невдоволеннє невдоволення) він аж надто різко зазначив в часі своєї візити в конторі ЛНВістника ЛНВісника, про що П. Професор певно знають.

Я забув написати ще про одну річ, яка його загалом дуже песимістично настроїла, а се, власне, оба видання писань Драгоманова – парижське і московське, які його посадили, як кажуть, «в калошу». Як відомо, на перше виданнє видання він дістав від українців 600 р[уб.], а воно коштувало 2000 з лишком, котрі дала пані Струве, покладаючися на слова Кистяковського, що «воно піде». Тим часом його не розійшлося навіть 100 примірників, і К[истяковськ]ий опинився в дуже незручнім положенню положенні супроти видавця.

Так само мається діло і з московським виданнєм виданням, яке і не викликало найменшого інтересу і також не йде, так що К[истяковськ]ий заявив, що воно і скінчиться на першім томі. Стараючися викликати інтерес, він даром роздав 50 примірників ріжним різним людям, і се не помогло. Тільки дякуючи його особистій просьбі до його знайомих, появилося досі в пресі дві замітки про се виданнє видання («Слово» № 454 Нестора Котляревського і «Речь» [№]№ десь 170-ті, докладно не тямлю, того жидка Ізгоєва) і один фелєтон фейлетон в «Русс[ких] ведомостях» № 159 молодого Житецького. Се останнє остільки цікаве, що більше пише про українство – за що треба його вилаяти, – чим про Драгоманова. І так сього видання теж не більше з даровими як 100 примірників [розійшлося]. Се я знаю докладно по більшій части від самого-таки Кистяковського.

Я раджу з ним, поки можна, трохи попанькатися, а то для двох причин: раз, він не любить дуже відомої київської кліки, а спеціяльно спеціально Єфремова, котрого він просто-напросто уважає дурнем і з великим гумором росповідає розповідає про те, як Є[фремо]в дістався між діячів українських, попросивши «по-кумовству» помістити свій портрет в «Киев[ских] вестях» побіч П. Професора і Др[агоман]ова, а друге, що він все-таки має знайомства в тутешних тутешніх кругах, то може помогти нав’язати деякі зносини, головно з пресою і ще де з ким, тим більше, що він якось втерся в університет Шанявського; а тут, як відомо, групується весь московський «прогресс».

А коли виясниться, що з нього нічого не вдасться виробити, а відносини, може, вдасться нав’язати без него нього, то можна буде поступити з ним по заслузі. Тільки ж сього раньше осени осені зробити не можна, бо, як кажу, тепер усе віддихає кудись sub Jove – і статі статті тепер шкода поміщати, бо нема кому звернути на неї уваги як слід. Зрештою, як П. Професор вважають.

Дуже дякую П. Професору за «милостивое слово», як казали бояре. Що ж до того, що П. Професор полишають на мою децизію – чи виїхати на якийсь час, чи ні – то я скажу, що хоч двонедільний відпуск я вважав би щастєм щастям і значно підкріпив свої нерви. Але як се зробити? Звичайно, за саму децизію не поїдеш, а грошей – все те саме – на поїздку нема. Я, проте, здаю се знова знову на децизію П. Професора.

Грошей досі я взяв 400 руб., з чого на Київ припадає 90. Навіть коли не рахувати цвітня квітня, в котрім я тільки тиждень був в Москві по причині вакацій – а брати кругло тільки 4 місяці, то мені після ухвали Арх[еографічної] комісії належало би ся 432. З тих 400 я заплатив дорогу, на що кладу 30 руб., і за переписку 20 – то вийде мені ще 82 руб. Я не рахую того, що я сам переписав, а переписав я доволі багато документів. Заки одержу відповідь П. Професора, сподіюся сподіваюся скопіювати усі документи для своєї статі статті про жидів.

З [г]либоким поважанієм поважанням

Іван Джиджора

Примітки

Публікується вперше за автографом (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 447, арк. 194 – 196 зв.).

Отримавши цього листа, М.Грушевський записав у щоденнику: «Дж[иджора] пише інтересні річи речі, що писання Драг[оманова], як я казав Пісняч[евському] – а той не вірив, не матимуть ніякого резонансу тепер» (ЦДІАК України, ф. 1235, оп. 1, спр. 25, арк. 203 зв; запис від 4 серпня (ст. ст.) 1908 p.).

з редактором «Моск[овского] ежен[е]дельника»… – Редакторами-видавцями часопису були князі Є.М. та Г.М.Трубецькі. «Московский еженедельник» заснований 1906 p. як друкований орган «Союза мирного обновления» російським філософом, публіцистом та громадським діячем Євгеном Миколайовичем Трубецьким. Сучасники називали журнал «органом объединения всех конституционалистов».

…а се, власне, оба видання писань Драгоманова – парижське і московське… – Див.: Драгоманов М. Собрание политических сочинений. – Paris: Изд[ание] ред[акции] «Освобождение», 1905 – 1906. – Т. 1 – 2; Драгоманов М. Политические сочинения / Под ред. И.М.Гревса и Б.А.Кистяковского. – М.: Тип[ография] тов[арищест]ва И.Д.Сытина, 1908. – Т. I: Центр и окраины.

…один фелєтон фейлетон в «Русс[ких] ведомостях» № 159 молодого Житецького. -Див.: Житецкий Иг. М.П.Драгоманов // Русские ведомости (Москва). – 1908. – 10 июля. – № 159. – С. 2 – 3. Лише на початку свого розлогого нарису автор дає коротку анотацію нового видання: Драгоманов М. Политические сочинения / Под ред. И.М.Гревса и Б.А.Кистяковского. – М., 1908. Головний зміст присвячений розвитку українського руху.

…як Є[фремо]в дістався між діячів українських, попросивши «по кумовству» помістити свій портрет в «Киев[ских] вестях» побіч П. Професора і Др[агоман]ова… – Насправді портрет С.Єфремова поруч з М.Драгомановим та М.Грушевським було вміщено в журналі «Киевская искра» (1907. – 15 августа. – С. 144; рубрика «Украинские писатели»). Цей ілюстрований часопис виходив з 27 березня 1907 р. як додаток до газети «Киевский голос», з 9 серпня як додаток до газети «Киевские вести». Ймовірно, тому і був ототожнений Б.Кістяківським з «Киевскими вестями».

…університет Шанявского… – Йдеться про Московський народний університет ім. А.Л.Шанявського. Заснований з ініціативи та на кошти генерал-майора А.Л.Шанявського 1908 р.

Всі організаційні заходи щодо відкриття університету після смерті А.Л.Шанявського (у 1905 р.) взяла на себе його дружина, Л.О.Шанявська. Ухвалене Державною радою положення про Московський народний університет ім. А.Л.Шанявського було затверджене Миколою II 26 червня 1908 р. Урочисте відкриття відбулося 1 жовтня 1908 р. До Піклувальної ради університету увійшли брати М.В. та С.В.Сабашникови, К.А.Тимірязєв, О.М.Реформатський, С.А.Муромцев, М.М.Ковалевський, В.К.Рот, М.В.Сперанський. Ректор – В.К.Рот. Мав два відділення: науково-популярне і академічне.

На першому семестрі до університету було зараховано 400 слухачів, у 1915/16 навчальному році там навчалося близько 4500 студентів, з них близько 70 % жінок. У 1919 р. академічне відділення університету влилося в Московський державний університет. За заповітом С.І.Симиренко, дружини відомого українського мецената В.Ф.Симиренка, кошти з продажу маєтку і цукрового заводу в Сидорівці після її смерті мали бути використані на заснування у Києві Народного університету імені В.Ф.Симиренка на взірець університету імені А.Л.Шанявського.

Світлана Панькова, Володимир Пришляк

Подається за виданням: Листування Михайла Грушевського. – К.: 2008 р., т. 4, с. 176 – 177.