Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

З давнини

Михайло Грушевський

Заспівали козаченьки, байраком ідучи, –

Загрув, каркнув крук понурий з-за кривої кручі.

Мовчи тихо, чорна маро, може й, добре знаєш,

Та мене вже завернути назад не вгадаєш!

Завертала мене мати, завертала мила –

Не заверне, не настрашить і ворожа сила!

Нема долі у неволі: і миле не миле!

Або згинуть, або жити, а скніти – не сила…

1889


Примітки

Перша публікація: Михайло Грушевський: Із літературної спадщини. – С. 107.

Подається за автографом: Відділ рукописних фондів і текстології Інституту літератури ім. Т.Г.Шевченка НАН України (далі – ІЛ). – Ф. 122. – Од. зб. 2.

Загрув, каркнув крук понурий… – у «Словарі української мови за редакцією Б.Грінченка (т. 2, с. 31) про слово «загрути» зазначено, що воно означає закричати, закаркати, але вжите лише у фальсифікованій думі І.Срезневського у «Запорожской старине», т. 1, с. 105.

Інша редакція вірша кілька разів публікувалася без назви разом з іншими творами під загальним заголовком «Пісні» за підписом Михайло Козак, вперше – у «Зорі». – 1992. – Ч. 24. – С. 466. Друкуємо також і цей текст (автограф його не зберігся), оскільки він значно відрізняється від поданого в основному корпусі книжки.

Заспівали козаченьки,

Йдучи по долині.

Загрув, каркнув крук понурий

На сухій ялині.

Мовчи, круче,

Не груй, чорний,

Може й правду знаєш,

Та щоб мене завернути –

Того не здолаєш!..

Завертала мене мати.

Завертала мила –

Не заверне ж козаченька,

Не зляка й могила!

Катма щастя у неволі,

Люба – й та не мила!

Або вмерти, або жити,

Скніти ж – ні, не сила!

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 63 – 64.