Початкова сторінка

Михайло Грушевський

Енциклопедія життя і творчості

?

Україна

Михайло Грушевський

Була колись Україна

В славі та почоті,

Чули й знали Україну

І в Москві, й в Німоті.

Руйнували козаченьки

Московськії мури,

Не мазали й панам-ляхам

Сальцем та по шкурі.

Пам’ятали козаченьки

І синєє море

Крили човнами, дубами,

Забували горе.

Ой їздили к туркам в гості,

ляхам на весілля,

Відтіль йдучи, завертали

В Орду на похмілля.

Пишним цвітом процвітала

Козацькая слава,

Рідна пісня соловейком

В селах щебетала.

Жили собі помаленьку

Та Бога хвалили,

Було й горе, та без горя

Хіба де ще жили?

Панувала Україна,

Та не дуже довго,

Налетіло лихо й горе,

Настала недоля.

Налетіли чорні хмари

Та й сонце покрили,

Загримало, заблискало,

Взялась хуртовина.

Схопивсь вітер серед степу

Та гілля ламає,

Пішов дощик, та краплями

Грудки поливає.

То не хмари йшли на сонце

По синьому небу,

То йшли війська на Вікрану

По рівному степу.

Ой з півночі йшли москалі,

А з півдня татари,

А з вечера пани-ляшки

Бучні налітали.

Загримали скрізь гармати,

Чадом сонце криють,

Кулі летять, козаченьки

Шлях кровою миють.

Бились гарно козаченьки,

Було діло всяке –

І москалям, й панам-ляхам –

Всім дались узнаки.

Ой не сила їх зломила,

А лукаве слово,

Ляське слово солодкеє,

Московські розмови.

Налетіли на Вікрану

Ляхи та москалі,

Сіли жиди на оранді,

Землю одібрали.

Ой сковали козаченьки

Із шабель орала

Та на пана, та на жида

Орать в полі стали.

Прийшли, усе позабрали,

І волю, і долю,

Вже не чути спів веселих,

Що лились по полю.

Невесело на Вкраїні –

Чужу мову чути,

Стогнуть, плачуть у неволі

Голоднії люди.

На панів своїх роблячи

День-ніч без спочину,

Забувають українці

Славну старовину.

Забувають, не забудуть

Деякі, гарненько

Вони дітям все розкажуть

Про Вкраїну-неньку.

19.XI.1883

Дня 19 місяця листопада, року неволі 229


Примітки

Перша публікація: Пам’ять століть. – 1996. – № 3. – С. 57.

Подається за автографом: ЦДІАК України. – Ф. 1235. – Оп. 1. – Спр. 260. – Арк. 20 зв.-21.

То йшли війська на Вікрану… – в автографі саме так, притім така форма – «Вікрана» – вживається у цьому тексті не раз. У чернетці спочатку було «на Вкраїну», потім виправлено автором.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2011 р., т. 12, с. 29 – 32.