Логотип сайту «Михайло Грушевський»
Лист на сайт
Версія для друку
Стрічка новин (RSS)
Біографії. Некрологи / 1910 р. / Пантелеймон Куліш

Пантелеймон Куліш

Михайло Грушевський

З іменами Шевченка і Костомарова [Про Костомарова див. в № 16] нерозривно зв’язується в нашій пам’яті ім’я третього, наймолодшого їх товариша, Куліша. Він родився року 1819, в Чернігівщині; в Києві, де був учителем з 1842 p., спізнався і сприятелювався з Шевченком, Костомаровим та з іншими молодими, освіченими українцями, що горіли бажанням послужити свому бідному народові, своїй нещасливій неньці-Україні. Вони часто сходились і балакали про те, як би поправити долю українську, і так заснували Кирило-Мефодіївське товариство, про котре згадували ми, говорячи про Костомарова – що воно постановило доходити того, аби на Україні і по всіх землях слов’янських не було ніякої неволі та гнобительства, щоб усі народи слов’янські жили собі вільною спілкою (федерацією) та самі собою правилися.

Як се товариство викрили в 1847 р. та позамикали всіх братчиків по тюрмах та позасуджували за такі гадки, тоді й Куліша вислали в Тулу під догляд та заборонили йому що-небудь друкувати. Там його продержали кілька літ; потім, як позволили йому виїхати, подався він на службу до Петербурга, пізніше служив у Польщі, покинув і знов служив у Петербурзі, та незадовго кинув всяку службу, вернувся на свій хутір і тут прожив двадцять літ, тільки часами виїздячи до Галичини або в чужий світ. Умер р. 1897, проживши 77 літ.

Куліш мав натуру незвичайно гарячу, палку, неспокійну. До всього і у всім, справді, показував великий хист, до чого брався. Вмів впливати на людей і потягати за собою, але через свій палкий характер також і сварився з ними. Ззамолоду вже став одним з визначних провідників українського життя і зістався ним надовго – поки погніваний на своїх земляків не відчужився від них і самітно, далеко від усіх, з своєю лиш вірною дружиною закінчив своє бурхливе, повне діл, життя на ріднім хуторі.

Вже ззамолоду любив він приглядатися народному життю, збирати народні перекази і оповідання, і придбав собі славу найкращого знавця українського життя і української мови. Він видав гарні збірки народних оповідань і записок про народне життя, а також писав оповідання з українського життя сучасного і минулого; ті оповідання ще й тепер читаються залюбки. Між ними єсть велика гарна повість з козацького життя «Чорна рада». Потім, як умер Шевченко, Куліш став писати поезії (вірші) – вони вийшли в 1862 р. збірником «Досвітки», декотрі з них дуже гарно удавалися йому.

Крім того він займався виданням української часописі (журнал) «Основа», що виходила в р. 1861 і 1862, і багато працював над видаванням українських книжок; написав і для шкільної науки дві «Граматки». Потім потягло його до історії; здавалося йому, що Костомаров і інші історики недобре описують історію України, хвалячи козаків, як оборонців українського життя; такими очима дивився на козаків перше й Куліш, але потім змінив свій погляд та став дивитися на них очима тодішнього панства, що козаки тільки руйнували життя. Через се він гудив і Шевченка, що хвалив козаків та гайдамаків як оборонців свободи української.

Історію України до Хмельниччини описав Куліш в двох великих працях; в них було дуже багато розумного і вірного, написані вони були з великим хистом, але через такі погляди Куліша на українське життя його праці не знайшли прихильності ні в науці, ні в громадянстві українськім. Се розгнівало його і відчужило від українського громадянства. Його пізніші вірші і драми історичні, писані в 1880 і в 1890-х роках, містять нераз багато гарного, поетичного, але повні також і гіркими нападками на українських діячів і громадянство. Останні літа свого життя він найбільше працював над перекладами: переклав Святе Письмо на українську мову, драми Шекспіра й інше.

Тимчасом як деякі українці, навіть дуже щирі і для України заслужені, як Костомаров, були тої гадки, що українцям досить дбати про народну освіту, бо всяку вищу культуру вони мають готову, російську, Куліш дбав про те, щоб українці мали на своїй мові все потрібне для освіченого, культурного життя, бо без такої культури не може добре йти й робота коло народної освіти.

Взагалі за своє довге життя Куліш написав дуже багато і в тім багато коштовного, такого, що велику службу зробило українському життю. Що було хибного в його гадках і учинках, те відпало, не зашкодивши багато; а те добре і корисне, що зробив, велико послужило Україні. І де далі, забуваються ті помилки та сварки, а Куліш, як один з найбільше заслужених і з найбільших українських діячів минулого століття, зістанеться навіки у вдячній пам’яті українців. Мало хто попрацював стільки для України, як він.


Примітки

Вперше опублікована в газеті: Село. – 1910. – 20 травня. – № 20. – С. 4 – 5. Підпис: М.Грушевський.

Подається за першодруком.

Огляд наукової спадщини видатного вченого, письменника і громадського діяча М.Грушевський висвітлив у праці: В тридцяті роковини Куліша: соціально-традиційні підоснови Кулішевої творчості // Україна. – 1927. – Кн. 1-2. – С. 9-38.

Умер p. 1897, проживши 77 літ некрологічну замітку на смерть П.Куліша М.Грушевський подав у ЗНТШ (див.: Грушевський М. Твори: У 50 т. – Львів, 2004. – Т. 6. – С. 571).

Про Костомарова див. в № 16 – йдеться про статтю: Грушевський М. Микола Костомаров // Село. – 1910. – 15 квітня. – № 16 – С. 10.

Він видав гарні збірки народних оповідань… – бібліографію праць П.Куліша див.: Кирилюк Є. Бібліографія праць П.О.Куліша та писань про нього. – К., 1929; Українські письменники. Біобібліографічний словник. – К., 1963. – Т. 2. – С. 609 – 640. З останніх бібліографічних покажчиків літератури про П.Куліша (з оглядом попередніх) див.: Федорук О. Пантелеймон Куліш: бібліографія літератури (1989 – 2002) // Відкритий архів. Щорічник матеріялів та досліджень з історії модерної української культури. – К., 2004. – С. 453 – 573.

…для шкільної науки дві «Граматки» – для відкритих у Росії наприкінці 1850-х – на початку 1860-х років недільних шкіл П.Куліш написав початковий підручник «Граматка» (Спб., 1857; 2-ге видання, зі змінами: Спб., 1861).

…здавалося йому, що Костомаров і інші історики недобре описують історію України, хвалячи козаків… – основою полеміки між П.Кулішем та М.Костомаровим було питання про місце і роль козацтва в історії України. Дискусія знайшла вихід у двох публікаціях: Кулиш П. Козаки по отношению к государству и обществу // Русский архив. – 1877. – № 3. – С. 352-368; № 6. – С. 113-135; Костомаров М. О казаках. По поводу статьи Кулиша, напечатанной в 3-й и 6-й тетрадях Русского Архива (изд. 1877 г.). Историко-критический очерк // Русская старина. – 1878. – Т. 21. – Кн. 3. – С. 385-402.

…такими очима дивився на козаків перше й Куліш… – йдеться про розвідку: Куліш П. Первий період козацтва од його початку до ворогування з ляхами // Правда. – 1868. – № 1 – 17, 25 – 35. Високо оцінював цю працю М.Грушевський, називаючи її найціннішою серед досліджень про початки козацтва (див.: Грушевський М. Історія України-Руси. – К., 1995. – Т. VII. – С. 566-567). Детально про названу працю П.Куліша див.: Похила Л. Історична праця П.Куліша «Первий період козацтва од його початку до ворогування з ляхами» // Молода нація. – 2004. – № 1. – С. 81-92.

Історію України до Хмельниччини описав Куліш в двох великих працях… – йдеться про історичні праці П.Куліша: «История воссоединения Руси» (Спб., 1874. – Т. 1-2; М., 1877. – Т. 3) та «Отпадение Малороссии от Польши» (М., 1888. – Т. 1 – 2; М., 1889. – Т. 3). Наприкінці 1880-х – на початку 1890-х років П.Куліш працював над другим виданням «Истории воссоединения Руси», яке завершив перед смертю у 1897 р. Праця видана не була, чернетки семи томів цього видання зберігаються в Інституті рукопису Національної бібліотеки ім. В.І.Вернадського (див.: Федорук Я. Авторський список другого видання «История воссоединения Руси» // Молода нація. – 2004. – № 1. – С. 93-98).

Останні літа свого життя він найбільше працював над перекладами: переклав Святе Письмо… – йдеться про видання: Святе Письмо Нового Завіту, мовою русько-українською переклали вкупі П. А. Куліш і д-р. І.Пулюй. – Відень, 1901; Святе Письмо Старого Завіту, мовою русько-українською / Переклад П.Куліша, І.Левицького, І.Пулюя. – Відень: Видання Британського і Заграничного біблійного товариства, 1903.

…драми Шекспіра… – переклади творів Шекспіра, над якими в останні роки працював П.Куліш, упродовж 1899 – 1902 pp. вийшли з Українсько-руської видавничої спілки у Львові з передмовою та поясненнями І.Франка (див.: Кирилюк Є. Бібліографія праць П.О.Куліша та писань про нього. – К., 1929).

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2005 р., т. 3, с. 309 – 311.

Попередній твір | Перелік творів | Наступний твір

Сподобалась сторінка? Допоможіть розвитку нашого сайту!

© 2011 – 2018 Група розробників

Передрук статей із сайту заохочується за умови
посилання (гіперпосилання) на цей сайт

Сайт живе на

Число завантажень : 19

Модифіковано : 3.10.2018

Якщо ви помітили помилку набору
на цiй сторiнцi, видiлiть її мишкою
та натисніть Ctrl+Enter.