Гуцульська вистава

Михайло Грушевський

Під сею назвою відбулася в днях 19 – 21 червня в Косові повітова вистава промислова. Зроблена вона була нашвидку, головно – аби затерти вражіння від розпущених польською пресою поголосок про гуцульські розрухи в Косівщині, що видумані зовсім для інших цілей, окошилися вкінці на ріжних косівських підприємцях, відстрашивши літніх гостей, які останніми роками в значнім числі напливали з-за границі. До того ще комітет, поминувши спочатку місцевих русинів, змусив їх відсунутися, і хоч потім зроблено було дещо, аби затерти національну виключність – дано на фронті вистави рівнорядні написи руський і польський, повішено і руські національні фани (найбільше, одначе, було японських, жовто-червоних), сей розлом також відбився на успіху вистави. Але при тім усім багатство народного гуцульського промислу, сього найбільш артистичного кута не тільки України, а може й цілої Слов’янщини, таке велике, що при всіх тих недогідних обставинах вистава була дуже інтересна.

За три несповна тижні, які ділили рішення про урядження вистави від її отворення, розуміється, неможливо було виготовити речі спеціально для неї. Збирано, що знайшлося у місцевих гуцулів артистів і ремісників. Так попав на виставу стіл, замовлений мною ще минувшого року у Миколи Шкрібляка, і став цвяшком (clou) вистави, як кажуть французи, пара речей Мегеденюка, також іще перед двома роками замовлених мною. Кілька готових речей знайшлося у двох інших артистів, Василя і Федя Шкрібляків. Вкінці виставили свої приватні збірки шкрібляківських виробів пп. Завадзький, Лібшанг і Маркес, і в сумі колекція артистичних робіт із дерева випала досить величаво і гарно. Особливу увагу звертав згаданий стіл – у гуцульськім стилі, дещо артистично переробленім, багато інкрустований і різьблений, пара великих тарелів і бочілочки (Вас. Шкрібляка). Було дещо й простіших (але завсіди дуже інтересних) виробів із дерева, з випаленим орнаментом (Копчука з Яворова й ін.).

Далеко слабше випало гуцульське мосяжництво, вироби зі шкіри й ткацтво. Не було нічого з робіт найголосніших мосяжників, дещо лише з Ст[арого] Косова й Яворова: кілька лускоріхів, кілька келепів і топірців із приватних збірок; тобівок, ременів, порошниць майже не було; дуже мало було і зброї та амуніції. Гуцульське ткацтво було заступлене кількома відокремленими речами гуцульського інвентаря (дещо більша колекція з Космача); була невелика колекція ліжників, кілька килимів із приватних збірок, кілька поясів виробу Бідолахи з Рожнова, вкінці килими косівських варстатів: ткацького товариства і міщ[анина] Порохницького – сі останні зовсім незлі; килими товариства не були щасливі в виборі взорів. Зате пописувалося косівське ткацьке товариство багатим вибором своїх полотняних виробів, дуже гарних, але з місцевою традицією не зв’язаних. Славне косівське гончарство заступали передовсім – звісний Кошак і Тимчук із Пістиня, репрезентанти місцевої традиції; колекції їх були інтересні, хоч і невеликі, бо не мали часу приладити спеціальніші вироби для вистави. Репрезентантом коломийської школи виступив Т.Нап із Кут з майоліковими виробами досить гарними, але уже чужими місцевому стилю. Було трохи писанок і герданів. Інші шкільні й ремісницькі вироби, з місцевою традицією не зв’язані, поминаю.

Крім місцевих виробів, мала відбутися вистава господарська худоби дня 20; я не бачив її, від’їхавши ще перед офіціальним відтворенням вистави, в полуднє 19-го: усунення місцевих русинів відбирало у мене охоту брати участь в офіціальній її інавгурації.

Примітки

Вперше надруковано у журналі: ЛНВ. – 1904. – Т. XXVII. – С. 49 – 51. Підпис: М.Грушевський.

найбільше, одначе, було японських – в лютому 1904 р. Японія напала на Росію, і вивішування японських прапорів мало значення антиросійської демонстрації.

Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори: у 50 т. – Львів: Світ, 2002. – Т. 1, с. 244 – 245.