[Рец.] Платон Мелиоранский. Турецкие элементы в языке «Слова о полку Игореве»
Михайло Грушевський
"Известия Отд[еления] русского языка Академии наук",
1902, II.
Молодий петербурзький орієнталіст поставив собі вдячну задачу – переглянути й перевірити гадки про турецькі елементи в мові «Слова о полку Ігоревім». Він робить се досить обережно й критично, і результати його перегляду зарівно інтересні як для філолога, так і для історика руської культури. Не міг він вправді самостійно трактувати alteram partem – то значить, об’яснення й виводи на грунті слов’янської і взагалі індо-європейської філології, й мусив іти тут за чужими гадками, але такої всесторонності, розуміється, трудно й вимагати.
Я зазначу лише результати розвідки. Категорично виводить автор з турецьких мов слова: боян (бай – багатий), быля (бойла – як титул чорноклобуцьких старшин), женчюг, коган, кощей (кошчы – слуга при обозі), орьтьма, топчак (прізвище, а, властиво, – рід коня – с 286), харалуг, чага; з арабського (через турків) – ногата (накд – гроші, діргем – Тізенгаузен), салтан; шерешир – з перського тір-і-чарх: великі катапульти, що стріляли великими стрілами й бомбами – автор уважає до сього дублетом смагу в пламяне розе , а в словах Карна і Жия – ім’я того «басурменина , що стріляв з тих катапульт. Тільки гіпотетично зближає він: блъвань з балабан (Міклошич) і балбал (Радлов), боярин з 6ajap, хорюговъ з монгольським оронго (корогва), ольберів – з монг[ольським] ölÿbÿp (хорий), шельбирів з монг[ольським] шіlбÿр (нагай). Уважає неправдоподібним вивід слів бусый з турецького, дивъ з перського.
Автор заповідає дальші досліди над турецькими елементами в руськім. Дуже будемо їх раді.
Примітки
Публікується за виданням: ЗНТШ. – Львів, 1902. – Т. 49. – Кн. 5. – С. 13 (Бібліографія).
Меліоранський Платон Михайлович (1868-1906) – російський сходознавець-тюрколог.
…(Міклошич)… – Міклошич (Miklosich) Фрaнц, (Франьо) (1813– 1891) – австрійський та словенський мовознавець.
…(Радлов)… – Радлов Василь Васильович (справжнє ім’я – Вільгельм Фрідрих; 1837–1918) – російський сходознавець-тюрколог, етнограф, археолог та педагог німецького походження, один із піонерів порівняльно-історичного вивчення тюркських мов і народів.
Подається за виданням: Грушевський М.С. Твори у 50-и томах. – Львів: Світ, 2012 р., т. 15, с. 177.